Рішення № 76037368, 15.08.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1121/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Сех Г.В.

з участю представника позивача – ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в березні 2018р. звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 16937 грн. грн. матеріальної шкоди. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 о 11.50 год. 04.10.2016р., керуючи автомобілем НОМЕР_1, проявивши неуважність та не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з належним їй на права власності автомобілем НОМЕР_2, що спричинило транспортним засобам технічних пошкоджень. Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 08.11.2016р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП та оштрафувано на 340 гривень в дохід держави. У результаті вказаної ДТП її автомобіль отримав значні пошкодження. З метою добровільного та позасудового врегулювання спору, вона неодноразово зверталася до відповідача щодо відшкодування завданих їй збитків, однак ОСОБА_2 зазначав, що відшкодовувати збитки має не він, а страхова компанія. 11.10.2016р. асистуючою компанією ТзОВ «СОС Сервіс Україна», яка діє від імені ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було проведено огляд її автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, про що складено протокол технічного огляду, в якому перелічено 17 окремих пунктів пошкоджень, в тому числі решітка радіатора, протитуманна фара та подушки двигуна, тощо. Серед прихованих дефектів, які було неможливо виявити під час огляду, було зазначено наявність пошкоджень радіаторів, а також інші пошкодження. 17.10.2016 року на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було підготовлено звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу за № С-00570 по справі №172733.Однак, в ремонтну калькуляцію за №0565 від 17.10.2016 року, яка була додатком до вказаного звіту, не були включені ряд деталей та робіт, які були необхідні для повного відновлення її транспортного засобу, а саме: пошкоджені дві подушки двигуна, заміна протитуманної фари, радіатори охолодження та кондиціонера, а також заглушки.Відповідно до вказаного звіту №С-00570 від 17.10.2017 року, ринкова вартість транспортного засобу до пошкодження становила 215642,60 грн., а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становила 70721,97 грн. При цьому, застосовуючи коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу (0,621), вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу становила 36987,39 грн. В подальшому ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплатило їй 30296,99 грн. відповідно до даних вказаного звіту. Крім того, 20.12.2016 року ФОП ОСОБА_4 виставив їй рахунок за №071-2, відповідно до умов якого, вартість усіх запчастин становила 16937 грн., які були сплачені нею у повному обсязі. Після того, як відповідач на її телефонні дзвінки та на письмову претензію від 16.03.2017р. не реагує, вона звернулася до суду з даним позовом. За наведеного, просить позов задовольнити.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, дав пояснення аналогічно викладеним в позовній заяві та доповнив, що після ДТП страховик обраховує вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму. Відтак, позивачкою 29.01.2018р. на рахунок ФОП ОСОБА_4було сплачено 16937 грн. вартості запчастин до автомобіля, що були пошкодженні в ДТП 04.10.2016р. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача, оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце з його вини. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, дав пояснення аналогічно викладеним у письмовому поясненні та доповнив, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що придбані 29.01.2018р. у ФОП ОСОБА_4запчастини, були встановлені на її автомобіль, у зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце ще 04.10.2016р. Тобто, представником позивачки не доведено причинно-наслідкового зв’язку між пошкодженнями автомобіля позивачки, що виникли внаслідок даного ДТП та необхідністю заміни зазначених деталей згідно видаткової накладної №001 від 29.01.2018р., тобто майже через два роки після ДТП. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 о 11.50 год. 04.10.2016р. на вул. Повітряній, 5 у м.Львові, керуючи автомобілем НОМЕР_1 проявив неуважність, не встежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем НОМЕР_3, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.

Наведеним також стверджується, що вказана ДТП відбулася з вини водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху України.

Факт вказаної ДТП підтверджується поясненнями учасників процесу та постановою Залізничного районного суду м.Львова від 08.11.2016р. /а.с.8/.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АІ/9343935 від 13.04.2016р., автомобіль НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_2, застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» /а.с.44/.

Також встановлено, що у цій дорожньо-транспортній пригоді був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3

З протоколу технічного огляду транспортного засобу від 11.10.2016р. вбачається, що аварійним комісаром ТзОВ «СОС Сервіс Україна», яке діє від імені ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було виявлено і зафіксовано 17 запчастин, які були пошкоджені у автомобіля НОМЕР_2, а саме: передній бампер; решітка радіатора; капот; петлі капота; крило П Л; крило П ПР; підсилювач переднього бампера; фара П ПР; передня панель; бачок змивача; напрямна переднього бампера; тримач номерного знака; лонжерон П ПР; лонжерон П Л; тримач замка капота; двері П Л; кронштейн П ПР фари/а.с.9/.

Відповідно до звіту №С-00570 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобувід 17.10.2016р. з ремонтною калькуляцією та фототаблицями автомобіля /а.с.12-15, 15зв.-17, 17зв.-20/, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розмір збитків) транспортного засобу Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_5, дорівнює 36987 грн. 39 коп. (включаючи ПДВ та матеріали фарбування та запасні частини).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 30296 грн. 99 коп., що ствердив в суді і представник позивачки.

Як встановлено судом, що вказаної суми коштів ОСОБА_3 було не достатньо для повного відшкодування понесених нею збитків на ремонт автомобіля, чому остання звернулася до ФОП ОСОБА_4 для заміни запчастин, які були пошкоджені в результаті ДТП.

20.12.2016р. ФОП ОСОБА_4 було виставлено рахунок №071-2 /а.с.21/, згідно якого ОСОБА_3 було сплачено на рахунку ФОП ОСОБА_4 16937 грн., що також підтверджується видатковою накладною №001 від 29.01.2018р., товарним чеком від 29.01.2018р. та довідкою ФОП ОСОБА_4 від 26.06.2018р. /а.с.51, 52, 64/.

16.03.2018р. позивачкою на адресу ОСОБА_2 було скеровано письмову претензію, яку він отримав 27.03.2018р., щодо відшкодування завданих збитків, однак відповідач на таку не реагує /а.с.23-24, 26/.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Підтвердження фактичного розміру завданої шкоди має бути належним чином доведено доказами, якими можуть бути як рахунок-фактура, яка за своїм призначенням має відповідати ознакам первинного документа як розрахунково-платіжного документа, так і видаткова накладна постачальника або акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають лише виставлення певних сум до оплати покупцям за фактично поставлені товари чи фактично надані послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видаткової накладної постачальника або актом прийому - передачі виконаних робіт (послуг). Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Як вбачається іззвіту №С-00570 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, при розрахунку розміру матеріального збитку оцінювачем бралися до уваги результати проведеного 11.10.2016р. огляду пошкодженого транспортного засобу «Mazda» реєстраційний номер НОМЕР_6, а також Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092.

Розмір страхової виплати, протокол технічного огляду від 11.10.2016р. та звіт №С-00570 від 17.10.2016р. позивачкою не оспорювалися, крім того, остання була належно повідомлена про те, що роботи по усуненню пошкоджень, які неможливо виявити при візуальному обстеженні не включаються до вартості відновлювального ремонту до підтвердження необхідності виконання ремонтних робіт. Власник (або його представник) повідомлений про необхідність повторно надати КТЗ для огляду, після його відповідної розборки, протягом 3-ох робочих днів після первинного огляду для виявлення прихованих дефектів. Власник (представник) також повідомлений, що по закінченню цього строку розрахунок вартості відновлюваного ремонту буде проведений без урахування можливих прихованих дефектів, про що свідчить її підпис у протоколі технічного огляду від 11.10.2016р. /а.с.9/. Однак, цього позивачкою зроблено не було, що ствердив у суді і представник позивачки.

Надані позивачкою рахунок №071-2 від 20.12.2016р., видаткова накладна №001 від 29.01.2018р. та товарний чек від 29.01.2018р. на придбання запчастин у ФОП ОСОБА_4, суд до уваги не приймає, як належні та допустимі докази по справі, оскільки із вказаних документів не вбачається, що понесені позивачкою 29.01.2018р. витрати є взаємопов’язані з ДТП, яка мала місце 04.10.2016р. та що вказані запчастини були встановлені на транспортний засіб позивачки.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов є необгрунтований, непідтверджений належними доказами, а відтак в задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.12, 89, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування збитків відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.08.2018р.

Суддя: