Рішення № 76037352, 30.07.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/4125/18

2/465/2327/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

30.07.2018 року Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої-судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб: ОСОБА_5, Органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері,

В С Т А Н О В И В :

позивачі звернулись до суду із позовом про надання дозволу без згоди матері ОСОБА_4 на тимчасовий виїзд неповнолітньої ОСОБА_5 до Республіки Туреччини з 30.08.2018 р. по 13.09.2018р. в супроводі ОСОБА_2, ОСОБА_3 для оздоровлення та відпочинку.

В обґрунтування позову покликаються на те, що позивач ОСОБА_2 перебував з відповідачкою ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішеням Франківського районного суду м.Львова від 15.11.2013 року. Від подружнього життя у них народилася дитина - донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачами. Позивачі мають змогу оздоровити дитину за кордоном на морських курортах, ознайомити дитину із культурою інших країн, зокрема Туреччину. ОСОБА_5 займається професійними танцями, займається з репетитором англійською мовою, відвідує гурток малювання, плавання та інші дитячі розвиваючі центри. 2018 навчальний рік ОСОБА_5 закінчила ЛНВК ім. Стуса м. Львова на «відмінно» та отримала похвальний лист за високі досягнення у навчанні. Також цього року вона стала переможницею та отримала 1-ше місце у конкурсі дитячих малюнків в категорії 8-14 років. Оскільки на сьогоднішній день з ОСОБА_4 відсутній зв'язок, позивачі змушені звернутись до суду: про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон ОСОБА_5 без згоди матері. На позивача як на батька ОСОБА_5, ОСОБА_4 05 січня 2018 року було надане нотаріальне доручення про згоду на тимчасові поїздки за корд спільної дочки. В свою чергу, як батько, останній надав нотаріальну згоду про тимчасові поїздки ОСОБА_5 за кордон з позивачкою ОСОБА_3, що являється законною дружиною позивача. Просять позов задовольнити.

В судове засідання позивачі не з'явилися, подали заяви в яких просять справу розглядати у її відсутності, позов підтримала та просить такий задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відтак, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України та листа Державної судової адміністрації України про розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України від 24.01.2018 року №10-2141/18 у судове засідання не з'явилася, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила. У зв'язку з чим суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо задоволення позову не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 11.10.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який в подальшому, розірваний рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.11.2013 року.

У цьому шлюбі народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2), яка з березня 2014 року проживає лише з позивачами.

17 листопада 2015 року між позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у шлюбі народилась спільна донька ОСОБА_7. А також з позивачами проживає син ОСОБА_3 від першого шлюбу ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2.

На позивача як на батька ОСОБА_5, ОСОБА_4 05 січня 2018 року надане нотаріальне доручення про згоду на тимчасові поїздки за корд спільної дочки. В свою чергу, як батько, надав нотаріальну згоду про тимчасові поїздки ОСОБА_5 за кордон з позивачкою ОСОБА_3, що являється законною дружиною позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатись до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В силу дії ч.ч. 1 та 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Як вбачається із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків /усиновлювачів/, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», документами, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.

Частиною 2 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що оформлення проїзного документа дитини для її виїзду за кордон провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Проїзний документ дитини видається органом внутрішніх справ за місцем проживання. У відповідності до п.п. 2, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року за № 5 чітко визначено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, у супроводі одного з батьків здійснюється у разі пред`явлення оригіналу або нотаріального посвідчення копії рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Статтею 7 З.У. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

На виконання ст. 7 З.У. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україн громадян України» постановою Кабінету Міністрів 31.03.1995 року за № 231 затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.

Пунктом 18 Правил зазначено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.

Пунктом 5 Правил перетинання державного кордону громадянами України визначено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Частина 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20.11.1989 р., яка набрала чинності для України 27.09.1991 р. передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, який необхідний для її благополуччя, беручи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за кордоном.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р. дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Оскільки, у позивачів є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України, суд приходить до висновку про доцільність надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди матері.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається яке на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, вважає, враховуючи інтереси дитини, зокрема її вік, необхідність у належному вихованні, а також те, що батьки неповнолітньої дитини не проживають разом, мати на день розгляду справи дозволу на виїзд дитини за кордон позивачам не надала, а тому доцільно надати дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Туреччини неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.08.2018 р. по 13.09.2018р. в супроводі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПННОМЕР_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 ІПН НОМЕР_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя: Мартьянова С.М.