Вирок № 76036435, 23.08.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/3/18

Номер провадження 1-кп/438/38/2018

В И Р О К

Іменем України

23 серпня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Слиша А.Т.,

при секретарі Кілик М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борислав в режимі відеоконференції з державною установою «Катеринівська виправна колонія №46» кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140100000810 від 08 листопада 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140100000050 від 25 січня 2018 року,

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не одруженого, має малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, неодноразово судимого, в останнє відповідно вироку Бориславського міського суду Львівської області від 20 грудня 2017 року за ч.3 ст.15-ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України,

за участі сторін судового провадження прокурора Мельника А.І., обвинуваченого ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1, раніш неодноразово судимий, в останнє відповідно до вироку Бориславського міського суду Львівської області від 20.12.2017 за ч.З ст. 15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.З ст.15 ч.З ст.185, ч.З ст. 185, ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин при наступних обставинах.?

28 жовтня 2017 року близько 05 години, ОСОБА_1, перебуваючи на подвір’ї будинку № 36, по вул. Володимира Великого, у м. Бориславі Львівської області, маючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, через повалену огорожу, таємно, повторно викрав із подвір’я вищевказаного будинку три чавунні батареї парового опалення по шість ребер кожна, вартістю 180 гривень за 1 штуку, які на праві власності належать потерпілій ОСОБА_4, чим спричинив останній майнову шкоду на загальну суму 540 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року близько 19 години, перебуваючи на подвір’ї будинку № 36, по вул. Володимира Великого, у м.Бориславі Львівської області, маючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, через повалену огорожу, таємно, повторно викрав із подвір’я вищевказаного будинку три чавунні батареї парового опалення по шість ребер кожна, вартістю 180 гривень за 1 штуку, які на праві власності належать потерпілій ОСОБА_4, чим спричинив останній майнову шкоду на загальну суму 540 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1 24 січня 2018 року близько 15 години 20 хвилин, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з незачиненого автомобіля марки «Таврія» реєстраційний номер «ВС 3512 ЕЕ1», який знаходилась неподалік Бориславського міського сектору ТУ ДМС України у Львівській області, що за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Володимира Великого, 28, електродриль марки «Дніпро-М», вартістю 945 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на вищевказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема надав покази, що в кінці жовтня 2017 року, точної дати та години не пам’ятає, опинився на подвір’ї будинку № 36, по вул. Володимира Великого, у м. Бориславі Львівської області, звідки, через повалену огорожу, виніс три чавунні батареї по шість ребер кожна та здав на приймальний пункт металобрухту. Через пару днів, точної дати не пам’ятає, у такий саме спосіб викрав ще три чавунні батареї по шість ребер кожна та і також здав на приймальний пункт металобрухту. Ніяких труб із даного будунковолодіння обвинувачений не викрадав. Далі, після нового року, точної дати не пам’ятає, після обіду, проходячи неподалік підрозділу поліції у м.Бориславі, звернув увагу що задні двері автомобіля «Таврія» незачинені, заглянувши у багажне відділення автомобіля, де побачив електродриль оранжевого кольору, яку і викрав з автомобіля. Дану електродриль передав знайомому на зберігання та у подальшому добровільно видав працівникам поліції. Просить суворо не карати.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

По епізодах вчинення таємної крадіжки, вчиненої повторно у потерпілої ОСОБА_4:

показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4 про те, що у період з 27 жовтня по 6 листопада 2017 року з її подвір’ї будинку № 36, по вул. Володимира Великого, у м.Бориславі Львівської області невідомою особою було викрадено шість чавунних батареї та три металеві труби бувших у вжитку. Помітила пропажу даних речей лише вечером 6 листопада 2017 року, про що повідомила поліції. Потерпіла має сумнів, що обвинувачений ОСОБА_1, який визнає провину у крадіжці у неї шести чавунних батарей міг самостійно, без сторонньої допомоги, викрасти зазначені речі. Просить покарати обвинуваченого відповідно закону у виді позбавлення волі.

Крім показань потерпілої, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується і документальними доказами, безпосередньо дослідженими в суді:

даними протоколу огляду місця події від 08 листопада 2017 року, відповідно якого проведено огляд подвір’ї будинку № 36, по вул. Володимира Великого, у м. Бориславі Львівської області, виявлено пошкоджену огорожу;

довідкою про вартість чавунних батареї парового опалення по шість ребер кожна на загальну суму 1080 гривень;

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28 грудня 2017 року із фототаблицею, проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_1, під час якого підозрюваний показав показав та відтворив обставини вчинення даних кримінальних правопорушень.

По епізоду вчинення таємної крадіжки, вчиненої повторно у потерпілого ОСОБА_5 наступними документальними доказами, безпосередньо дослідженими в суді:

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 08 лютого 2018 року із фототаблицею, проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_5, під час якого підозрюваний показав показав та відтворив обставини вчинення даного кримінального правопорушення;

даними протоколу огляду предмету від 26 січня 2018 року ДВД-диску із файлами відеозапису подій за 24 січня 2018 року, які зафіксували камери відеоспостереження із Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області, розташованого за адресою м.Борислав Львівської області, вул.В.Великого,30;

даними протоколу огляду речового доказу від 26 січня 2018 року, зокрема добровільно виданого ОСОБА_1 електродрилі марки «Дніпро-м» чорно оранжевого кольору;

довідкою про вартість електродриля марки «Дніпро-М ПС 2698 ПЕ» вартістю 945 гривень;

постановами про визнання речовими доказами від 26 січня 2018 року про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні ДВД-диску із файлами відеозапису подій за 24 січня 2018 року та електродрилі марки «Дніпро-М».

Аналізувавши та оцінивши вищевказані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема дослідивши обставини провадження, керуючись законом, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв’язку та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає поза всяким розумним сумнівом доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах та вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинене повторно.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання, відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як вбачається із п. п. 2, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», судам висновки з усіх питань, пов’язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку, у тому числі щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує особу винного, який має постійне місце проживання, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, майнова шкода кримінальним правопорушенням не відшкодована, на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, не працює, є особою яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, присутня висока ймовірність вчинення обвинуваченим повторних правопорушень, спосіб життя обвинуваченого, думку державного обвинувачення, а також потерпілої ОСОБА_4 щодо обрання покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі.

Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Крім цього, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений вироком Бориславського міського суду Львівської області від 20 грудня 2017 року за ч.3 ст.15-ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства та виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та відбування призначеного покарання, відповідно обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, із застосуванням правил, визначених ч.4 ст.70 КК України, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не застосовувалися.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК Українита призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань із врахуванням покарання, призначеного вироком Бориславського міського суду Львівської області від 20 грудня 2017 року, визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років 2 (два) місяці.

Речові докази у справі: ДВД-диску із файлами відеозапису подій за 24 січня 2018 року, визнаний постановою про визнання речовими доказами від 26 січня 2018 року, залишити при матеріалах справи, та електродриль марки «Дніпро-М», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5, повернути володільцю.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя А.Т. Слиш