Вирок № 76035945, 20.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.08.2018

Справа № 320/5590/18

Провадження № 1-кп/320/867/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Мелітополь Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

при секретарі – Фурсовій Л.І.,

за участю:

прокурора – Дем’янчук Ю.Є.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження №12018080140002167 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, холостого, який має не повну середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст. 89 КК України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 22.06.2018 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, проходячи повз будинку № 89 по вул.. Дружба в с. Костянтинівка, Мелітопольського району Запорізької області, переліз через паркан на територію вказаного будинку. Після чого, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілого, можливих свідків та очевидців, впевнившись в тому, що його ніхто не бачить, з території вказаного домоволодіння таємно викрав: відцентрований насос для подачі води марки «Харьков», в металевому корпусі сірого кольору, вартістю 1500 грн., та полімерний шланг діаметром 1 дм., загальною довжиною 8 м., чорного кольору, вартістю 200 грн., що належать потерпілому ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив всі дії для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто злочину передбаченого ч.1 ст. 185 УКК України, обернув викрадене майно на свою користь, розпорядившись в подальшому ним па власний розсуд з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, у зв'язку з чим своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 1700 грн.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку, виходячи з наступного.

Допитий у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України за наведених вище обставин визнав у повному обсязі. Надав показання, відповідно до яких він 22.06.2018 приблизно о 22-00 год., з метою скоєння крадіжки у зв’язку з тяжким матеріальним становищем через паркан потрапив у двір будинку № 89 по вул. Дружба у м.Мелітополі, звідки викрав насос для подачі води та шланг. Викрадені речі переніс до себе до подвір’я. Наступного дня насос продав незнайомому чоловіку за 200 грн.

На запитання прокурора обвинувачений ОСОБА_1 відповів, що проживає один, гроші потрібні були на ліки. Також під час допиту обвинувачений зазначив, що частково відшкодував матеріальні збитки потерпілому. Просить його суворо не карати, щиро кається у скоєному, усвідомив наслідки своїх протиправних дій.

Учасники кримінального провадження не наполягали на виклику для безпосереднього допиту потерпілого, свідків.

У зв’язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин скоєння ним злочину, які ніким не оспорювалися, однак суд вважає за необхідне допитати обвинуваченого, та дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, наявність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Згідно ч.1 ст.75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст.374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003р.

Обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності. При цьому він не має постійного законного джерела доходу.

Матеріалами кримінального провадження було встановлено добровільне часткове відшкодування потерпілому завданого ним збитку.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м’якості.

Суд, при призначенні покарання оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до середньої тяжкості, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, має тимчасові заробітки, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, вину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному, думку потерпілого, який в своєї заяві до суду вказав, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має.

В якості обставин, які пом’якшують покарання згідно зі ст.66 КК України, суд визнає: щиросердне розкаяння в скоєному та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, внаслідок чого повернуто викрадене майно і т.д.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено. Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 (один) рік іспитового строку.

Відповідно до ч.1 п. 1, 2 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_1, покласти обов'язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

- конденсатор від поливного насосу «Харків» та полімерний шланг, загальною довжиною 8 метрів, які належать потерпілому ОСОБА_2 та згідно розписки від 08.07.2018 передані йому на відповідальне зберігання – повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ