Рішення № 76035800, 14.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.08.2018

Справа № 320/4172/18

Провадження № 2/320/2812/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

при секретарі – Фурсовій Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання договору про надання фінансової послуги з адміністрування для придбання товару (автомобіля) недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду із позовом до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання договору про надання фінансової послуги з адміністрування для придбання товару (автомобіля) недійсним та стягнення коштів.

В позові зазначено, що 07.03.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 722425 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, з метою придбання автомобіля марки «ЗАЗ», модель «Sens», вартістю 179550 гривень 00 копійок. Всього на виконання умов договору позивач сплатила 44111 гривень 13 копійок, однак автомобіль не був отриманий. Позивач вважає, що зазначений договір не відповідає вимогам ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якими забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, та є одностороннім, оскільки передбачає лише права ТОВ «Авто Просто» без будь-яких обов'язків, а відповідальність за невиконання договору несе виключно учасник програми, права якого носять декларативний характер. Позивач просить суд визнати договір № 722425, укладений між позивачем та відповідачем 07.03.2017 року, недійсним та стягнути з відповідача на свою користь суму в розмірі 44111 гривень 13 копійок.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі. Також, згідно наданих представником відповідача письмових заперечень, позовні вимоги не визнають в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача незаконні та необґрунтовані, а оспорюваний договір є законним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Так, укладений договір був підписаний позивачем, що є свідченням факту ознайомлення, розуміння та згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Договір містить детальний опис послуг, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов договору. До того ж, позивач отримав примірник даного договору, у нього була можливість вільного доступу до інформації щодо отриманих ним послуг від відповідача. Крім того, відповідно до умов договору учаснику надано право протягом чотирнадцяти днів від дати підписання виявити бажання односторонньо відмовитися від договору, після чого договір вважається розірваним, а учаснику повертається вся сума сплачених ним коштів, що також дає змогу учаснику протягом чотирнадцяти днів додатково детально ознайомитися з договором. Тому неподання позивачем своєї заяви про розірвання договору із вказаних вище підстав є доказом того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови і зміст договору та додатків до нього, і що сторони досягли домовленості з усіх істотних умов. Крім того, з приводу посилань позивача на те, що ТОВ «Авто Просто» діє за принципом пірамідальної схеми, зазначено, що такі посилання є безпідставними, оскільки, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» поняття «пірамідальна схема» має такі обов'язкові ознаки, як здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації, компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми, відсутність продажу або споживання товару, однак дані ознаки у діяльності ТОВ «Авто Просто» відсутні, а тому виключається можливість визнання схеми пірамідальної та такої, що порушує норми чинного законодавства України. Тому просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору. Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору. Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі. Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до: 1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем; 2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: фінансова послуга операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 11-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Як встановлено в судовому засіданні, 07 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» було укладено договір № 722425 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі.

Згідно додатку № 1 до зазначеного договору, ОСОБА_1 отримав право на придбання автомобіля «ЗАЗ», модель «Sens», вартістю 179550 гривень 00 копійок.

Положеннями статті 1 Розділу І договору визначено, що ТОВ «Авто Просто» є товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах АвтоТак. ТОВ «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених договором про адміністрування.

В статті 2 Розділу І договору передбачені зобов'язання відповідача щодо надання учаснику системи послуг, в тому числі щодо забезпечення функціонування системи АвтоТак, організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику, адміністрування групи.

Відповідно до ст. 4 Розділу І договору, учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені договором про адміністрування, в порядку та строки, визначені договором.

Положеннями ст. 5 Розділу І договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених договором.

За умовами п. 12.1.5 ст. 12 Розділу ІІ договору, якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом чотирнадцяти календарних днів від дати підписання договору, договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь-яких зобов'язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів, сплачена за договором про адміністрування. Протягом зазначених чотирнадцяти календарних днів учасник зобов'язаний письмово повідомити про односторонню відмову від договору шляхом подання заяви в центральний офіс ТОВ «Авто Просто».

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Розділу ІІ договору, підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

На виконання умов укладеного договору позивачем всього сплачено 44111 гривень 13 копійок.

Отже, як вбачається зі змісту договору та додатків до нього, відповідно до договору позивач повинна сплатити винагороду за послуги, пов'язані із включенням договору до системи АвтоТак та формування групи, а також щомісячно сплачувати періодичні платежі, які товариство може використовувати для формування фонду групи для здійснення оплати поточної ціни автомобіля, а також щомісячну винагороду. При цьому товариство організовує і проводить розподіл товару у групі, який є відкритим ходом і на ньому можуть бути присутні всі учасники.

Позивач підписав договір та на його виконання сплатив 44111 гривень 13 копійок винагороди за послуги, пов'язані із включенням договору до системи АвтоТак та формування групи.

Разом із цим, положення, закріплені у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняють здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Тобто, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому, в зазначеному законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, але визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Отже, вбачається, що для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак. Натомість, відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час, предметом договору сторін, укладеного в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах АвтоТак, є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 1 Розділу І договору, ТОВ «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених договором про адміністрування.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Розділу ІІ договору передбачено, що учасник, який належним чином виконує свої зобов'язання за даним договором, отримує автомобіль через визначені договором механізми надання права на отримання автомобіля. При цьому, відповідно до п. 5.5 ст. 5 Розділу ІІ договору, ТОВ «Авто Просто» зобов'язане повідомити учасника по надання права на отримання автомобіля та повідомити строк та порядок оформлення документів отримувачем автомобіля для передачі товару.

Також, ТОВ «Авто Просто» зобов'язується надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику та здійснити оплату за автомобіль постачальнику протягом 5 робочих днів після того, як виконані визначені в цьому пункті договору умови. Відповідно до договору угоди із постачальником, останній не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення повинен передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 ст. 8 Розділу ІІ договору).

Передбачені договором умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в договорі «Періодичний платіж».

Відповідно до визначення термінів в договорі, періодичний платіж це грошові кошти, що періодично (щомісяця) вносяться учасником групи на окремий поточний рахунок товариства в банку для оплати поточної ціни автомобіля та використовуються для формування фонду групи відповідно до умов договору про адміністрування та внутрішніх правил. Розмір періодичних платежів визначається товариством щомісяця шляхом ділення поточної ціни автомобіля на загальну кількість періодичних платежів.

Згідно з п. 2.5 ст. 2 Розділу ІІ угоди, періодичні платежі, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від поточної ціни автомобіля та не підлягають перерахунку.

Таким чином, в договорі чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені періодичні платежі перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати 100 % від ціни автомобіля.

Тобто, договором передбачена щомісячна сплата періодичних платежів за товар автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеного договору, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити постачальнику вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, вбачається, що за системою придбання товарів (автомобілів) у групах системи АвтоТак кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за договором, отримує автомобіль через механізм, передбачений в договорі, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок фонду групи, створеного за рахунок сум періодичних платежів учасників групи.

За таких обставин посилання позивача на те, що діяльність ТОВ «Авто Просто» за угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Так, положення ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» визначають, що під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг»(введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (відповідним розпорядження «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» від 09 жовтня 2012 року № 1676).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах. З аналізу згаданих ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг. Згідно з п. 1.2 ч. 1 цих ліцензійних умов, адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до визначення термінів договору, система АвтоТак це торговельна марка, яка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення фінансової послуги, що надається ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових активів для придбання товарів (автомобілів) у групах. Кожний укладений договір об'єднується у групу з іншими договорами системи, кожній створеній групі учасників надається номер, кожному учаснику порядковий номер в його групі. Після створення групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому договором, і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як вбачається з вищенаведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах, придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

Враховуючи ту обставину, що ТОВ «Авто Просто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати обґрунтованим посилання позивача на те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності.

Таким чином, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми». Зазначене дозволяє визнати, що висновок позивача щодо пірамідальності схеми придбання товарів у групах, який ґрунтується тільки на факті неотримання автомобілів усіма учасниками групи одночасно, а лише окремими учасниками й у певній послідовності, є помилковим.

Таким чином, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми». Зазначене дозволяє визнати, що висновок позивача щодо пірамідальності схеми придбання товарів у групах, який ґрунтується тільки на факті неотримання автомобілів усіма учасниками групи одночасно, а лише окремими учасниками й у певній послідовності, є помилковим. При цьому судом установлено, що деякі учасники отримали товар раніше за інших, оскільки сплатили періодичних платежів більше за інших учасників групи, частково сплачені такі платежі й позивачем.

Так само безпідставними та необґрунтованими є й посилання позивача щодо введення його в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача, оскільки такі посилання позивача суперечать нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Так, виходячи зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, під час укладення договору позивач отримав примірник договору та додатки до нього, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто».

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Розділу ІІ договору, підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Згідно з положеннями п. 12.1.5 ст. 12 Розділу ІІ договору, якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом чотирнадцяти календарних днів від дати підписання договору, договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь-яких зобов'язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів, сплачена за договором про адміністрування. Протягом зазначених чотирнадцяти календарних днів учасник зобов'язаний письмово повідомити про односторонню відмову від договору шляхом подання заяви в центральний офіс ТОВ «Авто Просто».

Однак, як було встановлено в ході судового розгляду, позивач із заявою про розірвання договору в чотирнадцятиденний термін до ТОВ «Авто Просто» не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами договору.

Тобто, посилання позивача щодо наявності обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «Авто Просто» під час укладення угоди є безпідставними і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Верховного суду України, викладених у постанові від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13, відповідно до якої поняття «пірамідальна схема» у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Утворення та експлуатація пірамідальних схем забороняється як нечесна підприємницька практика, а правочин здійснений з використанням такої практики є недійсним. Водночас придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів і за умови отримання відповідного дозволу є легітимною підприємницькою діяльністю.

Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що укладений сторонами договір порушує права позивача, оскільки містить несправедливі умови, у зв'язку із чим цей договір згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсним і належить застосувати наслідки його недійсності. Однак, такі посилання є безпідставними й необґрунтованими, оскільки при цьому позивач, всупереч нормам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», конкретно не визначає, в чому ж саме полягає несправедливість окремих положень договору, а також не вказує, чи є зазначена обставина відповідно до цієї норми підставою для зміни або визнання недійсними саме цих (яких конкретно) умов договору та чи є підстави для визнання недійсним договору в цілому. Натомість, позивач, зазначивши, що підставою недійсності договору є несправедливість умов договору (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), посилається на норму ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулює питання недійсності договору у зв'язку зі здійсненням нечесної підприємницької практики (недобросовісна конкуренція та діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною).

Проте, положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містять інші самостійні підстави визнання договору (чи його умов) недійсними. Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Таким чином, положення ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають різні взаємовиключні підстави визнання договорів недійсними.

При цьому, визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Тобто, аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Однак, зазначаючи посилання на цю норму, позивач наведених положень закону не врахувала та не вказала, на підставі яких саме ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вона кваліфікувала умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому. Тому суд під час розгляду справи також враховує положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову, оскільки відсутні передбачені законом підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 203, 215, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 265, 280, 284, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання договору про надання фінансової послуги з адміністрування для придбання товару (автомобіля) недійсним та стягнення коштів – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення (ухвала), якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ