Постанова № 76032708, 22.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/1678/16-ц

Провадження № 22-ц/772/1697/2018

Категорія: 59

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сорока Д. В.

Доповідач:Кучевський П. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 рокуСправа № 133/1678/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого - Кучевського П.В. (суддя-доповідач),

суддів: Медяного В.М., Рибчинського В.П.

за участі секретаря судового засідання Богацької О.М.

учасники справи:

заявник: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»;

боржник: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року, постановлену у складі судді Сороки Д.В. у приміщенні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області,

встановив:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони, поновлення строків пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого документа.

Заява мотивована тим, що рішенням Козятинського міськрайонного суду від 27.05.2011 року по справі №2-770/11 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11335865000 від 21.04.2008 року в розмірі 263 448, 67 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 700 гривень та ІТЗ судового розгляду в сумі 120 гривень, і видано виконавчі листи. 05.09.2012 р. державним виконавцем відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 34145073 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором. 19.10.2012 р. державним виконавцем відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 34937475 про стягнення з ОСОБА_3 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та ІТЗ судового розгляду. 08.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

Однак, в липні 2016 року представником ПАТ «Дельта Банк» було виявлено, що 29.12.2013 року державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженні №34145073 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-770/11 на підставі п. 4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві № 341451 та № 34937475 разом з оригіналами виконавчих листів Козятинського міськрайонного суду від 27.05.2011 року по справі №2-770/11 було направлено на адресу первісного кредитора ПАТ «УкрСиббанк», але до ПАТ «Дельта Банк» не передавалися.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа задоволено частково.

Визнано поважними причини пропуску ПАТ «Дельта Банк» строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.07.2011 по справі № 2-770/11 про стягнення на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору № 11335865000 від 21.04.2008 року в сумі 263448,67 грн., а також витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Поновлено ПАТ «Дельта Банк» пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів Козятинського міськрайонного суду Вінницької області по справі № 2-770/11 про стягнення на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 11335865000 від 21.04.2008 року в розмірі 263448,67 грн. та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в сумі 1700 грн. та ІТЗ судового розгляду в сумі 120 грн. до виконання.

Видано ПАТ «Дельта Банк» дублікати виконавчих листів Козятинського міськрайонного суду Вінницької області по справі №2-770/11 про стягнення на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору № 11335865000 від 21.04.2008 року в сумі 263448,67 грн., а також витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в сумі 1700 грн. та ІТЗ судового розгляду в сумі 120 грн.

Замінено сторону у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчих листів, виданих Козятинським міськрайонним судом Вінницької області 04 липня 2011 року по цивільній справі №2-770/11 про стягнення на користь ОСОБА_4 акціонерного товариств «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору №11335865000 від 21 квітня 2008 року в сумі 263 448,67 грн., витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в сумі 1 700,00 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн.., з ОСОБА_4 акціонерного товариства «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-6).

В задоволенні вимоги про залучення ОСОБА_4 акціонерного товариства «Дельта Банк» до участі у справі № 2-770/11, у якості правонаступника позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду Вінницької області із апеляційною скаргою у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви, посилаючись при цьому на порушення судом нор матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, банком не доведено факту втрати виконавчого листа, при цьому суд першої інстанції це питання не досліджував.

Також у апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України не повідомив його про дату час та місце розгляду справи, чим позбавив його права участі у розгляді справи.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року вищевказаним вимогам закону відповідає.

Частина 3 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2011 року по справі №2-770/11 стягнуто на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору №11335865000 від 21 квітня 2008 року в сумі 263 448,67 грн., витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн.

04 липня 2011 року по зазначеній цивільній справі Козятинським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчі листи про стягнення на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору №11335865000 від 21 квітня 2008 року в сумі 263 448,67 грн., витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн. (а.с.19-20).

05 вересня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №34145073 з примусового виконання виконавчого листа Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, виданого 04 липня 2011 року по цивільній справі №№2-770/11 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору №11335865000 від 21 квітня 2008 року в сумі 26З 448,67 грн. (а.с.21).

19 жовтня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №34937475 з примусового виконання виконавчого листа Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, виданого 04 липня 2011 року по цивільній справі №№2-770/11 про стягнення з ОСОБА_3 судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в сумі 1 700,00 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн. (а.с.24).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (перейменовано з акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства») (в розумінні вказаного договору - Продавець) та АТ «Дельта Банк» (в розумінні вказаного договору - Покупець) був укладений Договір про купівлі-продажу прав вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №2949. (а.с.9,10).

Відповідно до п. 2.1 цього договору, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 2.3 договору права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

У відповідності до п. 13.10 цей Договір набирає чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

Відповідно до додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року (перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги) право вимоги по кредитному договору №11335865000 від 21 квітня 2008 року, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, перейшло до АТ «Дельта Банк» (а.с.10).

Пунктом 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачалось, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15.12.2018) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження можлива лише за ухвалою суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після укладення банками договору купівлі-продажу права вимоги, судом не вирішувалось питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 29 січня 2013 року було повернуто стягувачу виконавчий лист №2-770/11 про стягнення з ОСОБА_3 263448,67 грн. боргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, та відповідно постанову разом із виконавчим листом надіслано ПАТ «УкрСиббанк», яке було зазначене стягувачем у виконавчому листі та не було замінено у встановленому законом порядку (а.с. 19, 20).

Доводи апеляційної скарги, про те, що у справі уже відбулась заміна сторони не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтверджені.

Окрім цього, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції витребовував матеріали виконавчого провадження по даній справі, однак, як слідує із повідомлення начальника Козятинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 15 серпня 2016 року № 6157/2.30 матеріали виконавчого провадження №34145073 про стягнення боргу із ОСОБА_3 знищено. Докази направлення виконавчих листів ПАТ «Дельта Банк» Козятинський районний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області не надав. Вказані обставини дають підстави вважати виконавчі листи втраченими

Встановивши факт втрати виконавчого документа з вини виконавчої служби, внаслідок чого не може бути викон6ане судове рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви та видачу дубліката виконавчого листа, оскільки він не був виконаний, в матеріалах справи відсутні докази вручення (повідомлення про вручення) ПАТ «Дельта Банк» як постанови про повернення виконавчого документа, так і самого виконавчого листа.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) 03 квітня 2008 року, установив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, оскільки державним виконавцем при поверненні виконавчих листів недотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», в результаті ПАТ «Дельта Банк» не отримав повернутих виконавчих листів, тобто фактично не має можливості вимагати виконання судового рішення.

Аргументи представника боржника про те, що за вказаний період у судах перебували інші спори між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, а тому банку було відомо про не виконання рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області не заслуговують на увагу, оскільки з часу набрання законної сили судовим рішенням про стягнення боргу, до звернення до суду з відповідною заявою банк не був замінений судом як стягувач у виконавчому провадженні, а вирішення судами інших спорів між сторонами не є предметом розгляду у цій справі.

Крім того, судом перевірено, що втрачені виконавчі листи не пред'являлися ПАТ «Дельта Банк» до виконавчої служби та не перебувають на примусовому виконанні, рішення суду не виконане.

Доводи апеляційної скарги про те, що задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» може призвести до подвійного стягнення заборгованості є безпідставними.

При цьому колегія судів звертає увагу на те, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання.

Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Також Європейський суд з прав людини у п. 42 рішення від 27 липня 2004 року по справі "Ромашов проти України" заява N 67534/01) зазначив, що пункт 1 статті 6 параграфа 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" (див. "Горнсбі проти Греції" (980_079), рішення від 19 березня 1997 р., 1997-II, р. 510, параграф 40).

Враховуючи, що стягувачем вживались процесуальні дії щодо виконання рішення суду, виконавчий документ після його повернення державним виконавцем ПАТ «Дельта Банк» не отримав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявник пропустив строк з поважних причин, заява підлягає задоволенню так як провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на декларацію.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув заяву банку без його участі, чим порушив його право на судовий захист є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є розписка про повідомлення ОСОБА_3 про призначення судового засідання на 12.05.2017 року о 09:30 год.(а.с. 179).

Окрім цього, ця справа тривалий час перебувала в провадженні суддів, зокрема з 04.08 2016 року справа неодноразово переглядалась судами першої та апеляційної інстанцій, боржник та його представник знайомилися з матеріалами справи, їм були відомі зміст та вимоги заяви ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ П.В. Кучевський

Судді: /підпис/ В.М. Медяний

/підпис/ В.П. Рибчинський

Згідно із оригіналом:

Головуючий: П.В. Кучевський