Ухвала суду № 76032479, 20.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 серпня 2018 року

справа № 808/2620/17

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року в адміністративній справі №808/2620/17 (суддя Лазаренко М.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” задоволено частково.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області 22 травня 2018 року на зазначене рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2018 року була повернута скаржнику у зв’язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, що була залишена без руху.

19 липня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області до суду першої інстанції подана повторна апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що первісна апеляційна скарга була ним подана у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, через відсутність належного фінансування для сплати судового збору апеляційна скарга була повернута судом апеляційної інстанції.

Здійснивши аналіз наведених скаржником доводів, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність, виходячи з наступного.

Строк на апеляційне оскарження визначений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 Кодексу).

Згідно матеріалів справи, оскаржене рішення суду першої інстанції було прийнято суддею в порядку загального позовного провадження 19 квітня 2018 року, складено у повному обсязі та підписано 24 квітня 2018 року. Апеляційна скарга, яка була подана Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області 21 травня 2018 року, залишалась судом апеляційної інстанції без руху з підстави несплати судового збору, а ухвалою від 06 липня 2018 року повернута скаржнику.

Повторно апеляційна скарга відповідачем подана 19 липня 2018 року з додаванням документу про оплату судового збору від 02 липня 2018 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження внаслідок неможливості його оплати раніше.

Наведені підстави не можуть бути визнані поважними, оскільки судовий збір скаржником сплачено 03 липня 2018 року. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про залишення первинної апеляційної скарги без руху Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області згідно штампу вхідної кореспонденції отримана 11 липня 2018 року. Таким чином, судовий збір сплачено після спливу встановленого судом апеляційної інстанції десятиденного строку на усунення недоліків.

Згідно частини 3 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов’язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій та підтверджені належними доказами. У зв’язку з цим, доводи скаржника про відсутність фінансової можливості вчасно сплатити судовий збір, на думку колегії суддів, не можуть бути підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору у визначені строки.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України “Про судовий збір” Державній фіскальній службі України не надано пільг щодо сплати судового збору у справах з приводу прийняття, проходження та звільнення осіб з військової служби. Відтак, сплата судового збору у розмірі, визначеному законом, та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, є процесуальним обов’язком скаржника.

Внаслідок невиконання цього обов’язку суд приймає передбачені Кодексом адміністративного судочинства України процесуальні рішення.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Суддя, встановивши невідповідність поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та, в разі не усунення її недоліків у наданий судом строк, повертає скаргу заявнику.

На підставі викладеного скаржнику пропонується у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, надавши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав для такого поновлення.

Керуючись статтями 169, 295, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року в адміністративній справі №808/2620/17 - залишити без руху та надати десяти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 серпня 2018 року та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя А.В.Шлай