Рішення № 76031839, 21.08.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2413/18

Провадження №2/265/879/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участі секретаря Бобильової О.В.,

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу № 265/2413/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що вона з22 серпня 1989 року по 17 липня 2017 року перебувала в трудових відносинах з ВП ДС «Станція Донецька» структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі за текстом рішення - відповідач), що підтверджується записом в трудовій книжці. Починаючи з лютого 2017 року по липень 2017 року відповідач припинив виплачувати їй заробітну плату. Підприємство на теперішній час розташоване на непідконтрольній українській владі території. 17 липня 2018 року у зв’язку зі скороченням штату позивач був звільнений з посади за ч.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 2974/ДН-ос від 10.07.2017, виданий структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Того ж дня вона отримала трудову книжку та наказ про звільнення. Згідно з розрахунку заробітної плати та довідки про доходи, наданої ВП ДС «Станція Донецьк» структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та підписаної бухгалтером ВП ДС «Донецьк», а також згідно довідок, підписаних начальником ВП ДС «Донецьк» ОСОБА_2 та бухгалтером їй за період з лютого 2017 року по липень 2017 року нараховано заробітну плату в сумі 53 855 грн. 52 коп. Однак з дня її звільнення та станом на час звернення до суду з позовом відповідачем не виплачена заробітна плата. Заборгованість ПАТ «Українська залізниця» перед нею по заробітній платі за період з лютого 2017 року по липень 2017 року складає загальну суму 53 855 грн. 52 коп., яка складається з наступного: нарахована та невиплачена заробітна плата за період з лютого 2017 року по липень 2017 року у розмірі 17 305 грн. 53 коп.; компенсація за невикористану відпустку у розмірі 27727 грн. 68 коп., вихідна допомога у розмірі 7960 грн.49 коп. Просить суд стягнути на її користь з відповідача вищевказану суму заборгованості по заробітній платі, а також суму середнього заробітку.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року відкрито провадження у справі за дійсним позовом з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з’явилась, надавши суду заяву про розгляд справи без її участі. Крім того вказала, наполягає на задоволенні позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, ОСОБА_3 також до судового засідання не з’явилась, надавши суду заяву про розгляд справи без її участі. Крім того вказала, що вона наполягає на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, та уточнила суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача, шляхом надання розрахунку суми середнього заробітку у розмірі 72 905 грн. 64 копійки за період з 18 липня 2017 року по 26 липня 2018, яка становить на час розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, але на адрес суду від нього надійшов відзив, де представник відповідача заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав. Так ПАТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО. Проведення АТО значно ускладнило сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця». Безпосередньо регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться за адресою: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22. Порядок проведення касових операцій регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637 (зі змінами і доповненнями). Фактичне місце роботи позивача є Донецька область, Старобешівський район, село Менчугове, саме ця обставина ускладнила остаточний розрахунок з позивачем. Вважає, що відсутність первинних документів щодо нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат мали місце внаслідок форсмажорних обставин, що також підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 за №126/2-21-102. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивача ОСОБА_1 з 22 серпня 1989 року прийнято підсобним працівником пункту підготовки вантажних вагонів до перевезень на станції Моспино; 14 листопада 1989 року переведено слюсарем по ремонту рухомого складу другого розряду; 23 березня 1990 року переведена оглядачем вагонів збереження вагонного парку четвертого розряду; 21 квітня 1993 року переведена оглядачем вагонів четвертого розряду; 19 січня 1996 року звільнена з приводу переведення; 20 січня 1996 року прийнята учнем чергового по станції з вагонного депо Ясиновата за узгодженням керівників підприємства; 16 квітня 1996 року переведена черговою по станції; 01 лютого 2002 року призначена заступником начальника станції; 01 грудня 2006 року станція Менчугова передана в склад станції Мушкетово; 01 лютого 2007 року призначена начальником станції Менчугово; 30 грудня 2008 року станція Мушкетова Донецької залізниці переіменована з 30 грудня 2008 року на станцію Мушкетове Державного підприємства «Донецька залізниця»; 01 січня 2013 року станція Мушкетова ДП «Донецька залізниця» пере підпорядкована до станції Донецьк ДП «Донецька залізниця»; 11 липня 2016 року ДП «Донецька залізниця» реорганізоване шляхом злиття регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; 11.07.2016 станція Донецьк ДП «Донецька залізниця» реорганізоване у виробничий підрозділ «Станція Донецьк» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; 17 липня 2017 року звільнена у зв’язку зі скороченням штату працівників на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з трудової книжки позивача остання 17 липня 2017 року була звільнена із займаної посади у зв’язку із скороченням штату працівників на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 2974/ДН-ос від 10.07.2017. Підписано начальником відділу кадрів та стоїть печатка ПАТ «Українська залізниця» Регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» (а.с.7 оборот).

Так суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо поважності причин виникнення заборгованості по заробітній платі перед позивачем з приводу того, що ПАТ «Укрзалізниця» утворена як нова юридична особа.

Правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі Закон № 4442-VI).

Згідно п.6 ст.2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до частини 4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

За змістом частини 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Отже, ПАТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем та у повному обсязі несе обов’язок оплати праці перед позивачем.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

З розрахунків заробітної плати за період з лютого 2017 року по липень 2017 року, який базується на довідках про доходи, надані ВП ДС «Станція Донецьк» структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця «Публічного товариства «Українська залізниця» та підписаної бухгалтером ВП ДС «Донецьк» та начальником ВП ДС «Донецьк» вбачається, що ОСОБА_1 нарахована за лютий 20176 року по липень 2017 року заробітну плату в загальній сумі 17 305,53 грн.(а.с. 8-10).

Що стосується вимог позивача про виплату їй компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги суд виходить з наступного

З розрахунку оплати відпустки за період з липня 2016 року по червень 2017 року, який наданий ВП ДС «Станція Донецьк», що є структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця «Публічного товариства «Українська залізниця» та підписаний бухгалтером ВП ДС «Донецьк» та начальником ВП ДС «Донецьк» вбачається, що ОСОБА_1 нарахована до виплати компенсація за невикористану відпустку за вищевказаний період в загальній сумі 27 727,68 грн.(а.с. 11).

З розрахунку оплати середньої зарплати за період з березня 2017 року по квітень 2017 року, який наданий ВП ДС «Станція Донецьк», що є структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця «Публічного товариства «Українська залізниця» та підписаний бухгалтером ВП ДС «Донецьк» та начальником ВП ДС «Донецьк» вбачається, що вихідна допомога ОСОБА_1 нарахована до виплати в загальній сумі 7960,49 грн.( оборот а.с.11).

Виходячи з наведеного, суд вважає встановленим той факт, що при звільненні ОСОБА_1 їй належала до сплати сума невиплаченої заробітної плати, яка відповідно до довідок – розрахунків заробітної плати за період з лютого по липень 2017 року складає 17 305,53 грн.; компенсація за невикористану відпустку за період з липня 2017 року по речень 2017 року у розмірі 27 727,68 грн. та сума вихідної допомоги за березень 2017 року по квітень 2017 року у розмірі 7960,49 грн., а разом – 53 855,52 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначених довідок та на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.

Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників (п.1.1). У формах державних статистичних спостережень відображаються нарахування працівникам підприємства у відповідності до розрахунково-платіжних документів незалежно від терміну їхніх фактичних виплат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов'язкове державне соціальне страхування (п.1.4.).

Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При цьому суд не зважає на доводи сторони відповідача про те, що згідно з наказом №384/Н від 15.03.2017 р. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією, встановлено початок простою з 16.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. З 16 березня 2017 року до Дирекції не надходили для нарахування заробітної плати документи від підприємства на якому працювала позивач, а саме табель обліку робочого часу з відмітками про фактичне відпрацьований час та інше, як на підставу для відмови у задоволенні позову, з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема, за час простою, який мав місце не з вини працівника.

Простой мав місце не з вини ОСОБА_1, тож мав бути їй відповідачем оплачений.

Крім того, до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі Порядок № 100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзаців 3,4 пункту 2 розділу 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку № 100).

Крім того, положеннями розділу III Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

З трудової книжки позивача, вбачається, що вона звільнена із займаної посад 17 липня 2017 року.

Судом визначено період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», тобто з наступного дня після звільнення позивача та по день постановлення рішення - з 18 липня 2017 року по 26 липня 2018 року.

Враховуючи, що позивач протягом двох календарних місяців роботи, що передують звільненню працювала п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, розрахунок середньоденної (годинної) заробітної плати належить проводити виходячи з заробітної плати, нарахованої їй за лютий 2017 та березень 2017 року. За лютий 2017 року позивачем відпрацьовано 160 годин (по графіку 160 годин), за які нараховано 6416,29 грн. та за березень 2017 року позивачем відпрацьовано 175 годин (по графіку 175 годин), за які нараховано 5416,29 грн.

Суд, перевіривши розрахунок середнього заробітку, наданий представником позивача, де вказано, що він проведений на підставі відомостей про заробітну плату за лютий та березень 2017 року (6416,97 + 5416,29): (160 + 175) = 11 833, 26 : 335 = 35,32 грн. - середньогодинний заробіток, а середньоденний = 282,58 грн. Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" у липні 2017 року – 10 днів , у серпні 2017 року - 22 днів, у вересні 2017 року - 21 днів, у жовтні 2017 року -21 днів , у листопаді 2017 року - 22 днів, у грудні 2017 року - 21 днів, у січні 2018 року - 21 днів, у лютому 2018 року - 20 днів, у березні 2018 pоку - 21 днів, у квітні 2018 року - 20 днів, у травні 2018 року - 20 днів, у червні 2018 року - 20 днів, у липні 2018 року - 22 дня та у серпні 2018 року - 15 днів по дату винесення судового рішення, приходить до наступного.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 18 липня 2017 року (день, наступний після звільнення) по 21 серпня 2018 року (дата винесення судового рішення) складає 77 992,08 грн. (з розрахунку: 282,58 грн. середньоденної заробітної плати х 276 робочих днів), без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 77 992,08 грн. без утримання податку й інших обов’язкових платежів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується посилання відповідача на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов’язків, то суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст. 10 Закону № 1669).

Разом з тим, суд зазначає, що Законом № 1669 не непередбачено звільнення суб’єктів господарювання від своєчасного виконання своїх обов’язків у сфері законодавства про працю, а тому, в даному випадку, висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 має виключно інформаційний характер та не є належним доказом, який би свідчив, що порушення регіональною філією "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" законодавства про працю відбулось під впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З урахуванням вищевикладеного, суд задовольняє позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 17305,53 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 27 727,68 грн., вихідну допомогу у розмірі 7960,49 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 77 992,08 грн., без утримання податку й інших обов’язкових платежів.

У зв’язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265,141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 17305 (сімнадцять тисяч триста п’ятдесят) гривень 53 копійки; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 27 727 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять сім) гривень 68 копійок, вихідну допомогу у розмірі 7960 (сім тисяч дев’ятсот шість) гривень 49 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 77 992 (сімдесят сім тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) гривні 08 копійок без утримання податку й інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресо: АДРЕСА_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: місто Київ, вулиця Тверська 5.

Суддя