Рішення № 76031405, 20.08.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2438/18

Провадження № 2/210/1353/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" серпня 2018 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» про виплату заробітної плати та проведення розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 17.05.2018 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в уточненій редакції якого від 03.07.2018 року просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі – 19734,31 грн. , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 5500,00 грн. та моральну шкоду - 19000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 03.05.2013 р. працював у Товаристві з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» (далі – ТДВ «Криворізький завод «Універсал» ) , звільнений 12.04.2018 року на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України. Однак, відповідачем на день звільнення заборгованість по заробітній платі в сумі 19734,31 грн. не виплачена, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ТДВ «Криворізький завод «Універсал» копію позовної заяви з додатками отримав 18.07.2018 р. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд приходить до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з працював у ТДВ «Криворізький завод «Універсал» , звільнений 12.04.2018 року на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України. , що вбачається з трудової книжки ( а.с.6,7).

Згідно з довідкою №233 від 19.04.2018 року заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2016 року по лютий 2017 року, за грудень 2017 року по квітень 2018 року складає 19734,31 грн. ( а.с.10).

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Згідно ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач ОСОБА_3 звільнився з посади 12 квітня 2018 року, однак станом на день ухвалення рішення йому не виплачено заборгованість по заробітній платі.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування факту непроведення повного розрахунку з позивачем в день звільнення та не встановлено відсутність вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку про відповідальність відповідача, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Разом із цим, суд враховує, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

За положеннями абз.3 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку).

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5500,00 грн., однак ані довідки про середньоденну/середньомісячну заробітку плату, ані розрахунку визначеної ним суми суду не надав.

Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлялося.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом (ч.2 ст.13 ЦПК України).

Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яку позивач оцінює у 19000,00 грн., суд виходить з наступного.

При вирішенні питання щодо спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди суд враховує роз’яснення , що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової шкоди) та вимог ст.23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи.

Позивач зазначив, що тривала невиплата йому заробітної плати призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя через відсутність коштів для нормального існування, зумовило необхідність відшукувати додаткові джерела доходу.

Отже, суд вважає, що сам факт затримки у виплаті заробітної плати свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1000,00 грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди доведеними, позивач звільнений з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України, станом на день розгляду справи заборгованість по заробітній платі йому не виплачена, відповідачем заявлені ним вимоги не спростовано, тому суд задовольняє вимогу та про стягнення заборгованості та частково – вимогу про відшкодування моральної шкоди. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заявленої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць .

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що згідно п.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі ст.ст. 115, 116,117 КЗпП України, ст. ст. 4,5,13,77,121,141,265, 315, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» про виплату заробітної плати та проведення розрахунку при звільненні– задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» (ідентифікаційний код 01234929, адреса: 50005, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівельна,8) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1 невиплачену заробітну плату за періоди з грудня 2016 року по лютий 2017 року включно, за грудень 2017 року по квітень 2018 року включно у розмірі 19734 ( дев’ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 31 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

В решті позову – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» (ідентифікаційний код 01234929, адреса: 50005, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівельна,8) в дохід держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Р. Є. Скотар