Ухвала суду № 76030735, 22.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1655/17 Провадження №11-кп/773/309/18 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л. Категорія:ч.ч.2,3 ст.185 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Борсука П.П.,

суддів – Філюка П.Т., Лівандовської-Кочури Т.В.,

з участю секретаря – Павловій Н.А.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 07.03.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працює, невійськовозобов’язаного, раніше судимого:

-17.12.2013 року Любомльським районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі; на підставі ст. 81 КК України постановою Рівненського районного суду від 03.04.2015 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 10 місяців 11 днів;

-12.06.2017 року Любомльським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 6 (шести) місяців арешту;

-10.10.2017 року Любомльським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

засуджено за:

- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарань за даним вироком і за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 12.06.2017 року, за правилами ст. 72 КК України, визначено до відбуття 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому визначено обчислювати з 28.12.2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 594 (п’ятсот дев’яносто чотири) гривні.

Обвинуваченого тимчасово залишено у Луцькому слідчому ізоляторі на період набрання даним вироком законної сили.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 28 травня 2017 року у вечірню пору доби (точної години не встановлено) він, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля господарства ОСОБА_3, що на вул. Задвориння, 30, у с. Городнє Любомльського району Волинської області, таємно викрав належний останньому велосипед спортивного типу, вартістю 1020 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на вказану суму.

Він же 28 травня 2017 року орієнтовно після 22 год. (точної години не встановлено), діючи умисно, з корисливих мотивів, проник на огороджену територію колишнього КСП, що на вул. Фермерська, 1, у с. Городнє Любомльського району Волинської області, де таємно викрав велосипед, марки типу «Дамка», належний ОСОБА_4, чим завдав останньому майнової шкоди на загальну суму 873,00 грн.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального права, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Стверджує, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання неправильно застосовано ст. 71 КК України. Просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців та згідно з ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років. Зарахувати у строк покарання частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року з 28.12.2017 року.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, що підтримав подану ним апеляцію у повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які задоволення апеляційної скарги не заперечували, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, та таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у сховище, та кваліфікація його дій за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України є правильними і ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора про те, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Положення ч. 1 ст. 71 КК України регламентують, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК ( 2341-14 ): спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Так, суд при призначенні ОСОБА_1 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України спочатку застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Потім за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарання за даним вироком і за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 12.06.2017 року визначив до відбуття покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

І згідно з ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, місцевим судом частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року та визначено обвинуваченому остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Оскільки за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року злочин вчинено 09 серпня 2017 року після ухвалення вироку Любомльського районного суду Волинської області від 12.06.2017 року, і при ухваленні вироку Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року остаточне покарання за сукупністю вироків не призначалося, то при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання місцевий суд обґрунтовано застосував положення ст. 71 КК України.

Зазначені в апеляційній скарзі довод ми не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області залишити без задоволення, а вирок Любомльського районного суду Волинської області від 07.03.2018 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді