Ухвала суду № 76030657, 15.08.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3803/18

провадження № 1-кп/208/478/18

УХВАЛА

15 серпня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Н.О.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю: прокурора Матісової О.В.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених по кримінальному провадженню за обвинувальним актом, що надійшов до суду з Дніпродзержинської місцевої прокуратури по обвинуваченню ОСОБА_1 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України. Під час досудового розслідування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від Дніпродзержинської місцевої прокуратури отримано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою Заводського районного суду від 20.06.2018 року до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17.08.2018 року.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу немає.

Захисник обвинувачених ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечив, вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, треба змінити запобіжний захід на більш м’який – домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали свого захисника.

При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред’явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк до 6 років позбавлення волі, а тому, не зважаючи на всі позитивні характеристики, наведені захистом, не зважаючи на наявність у обвинувачених міцних соціальних зв’язків, рідних, суд вважає наявними ризик, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебуваючи на волі, зможуть вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке їм загрожує у випадку встановлення судом їх винності.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинувачених та захисника, приймаючи до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, приходить до висновку, що обраний обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинувачених більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має.

Керуючись ст.ст.177,178,183,197,315,316,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.10.2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.10.2018 року.

Продовжити розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.

Суддя Н.О. Бондаренко