Ухвала суду № 76030625, 22.08.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/1104/18

Провадження № 2/229/839/2018

УХВАЛА

іменем України

22 серпня 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лопатко Н.В.

за участю секретаря судового засідання Буймістрової А.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача,

В С Т А Н О В И В:

10.08.2018 року звернулась до суду відповідач ОСОБА_1 з заявою про компенсацію судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Вказує, що 21.05.2018 р. Дружківським міським судом було прийнято заочне рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” суми заборгованості за кредитом в розмірі 5296,25 грн., заборгованості по процентах у розмірі 86351,27 грн., всього 91647,52 грн. 05.07.2018 р. заявником було подано заяву про перегляд вказаного судового рішення. Ухвалою Дружківсього міського суду Донецької області від 07.08.2018 р. позовну заяву ПАТ КБ “Приватбанк” залишено без розгляду на підставі заяви представника позивача. Зазначає, що вона була змушена користуватись правовою допомогою, яку їй надавав адвокат, котрому було сплачено 1500,00 грн. та сплачено судовий збір у розмірі 352,40 грн. за подання заяви про перегляд заочного рішення, тому відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України відповідач має право звернутись до суду з вказаною заявою.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, в провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебувала цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 21.05.2018 року позовні вимоги було задоволено частково та з відповідача стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 5296,25 грн., заборгованості по процентах у розмірі 86351,27 грн., всього 91647,52 грн.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05.07.2018 р. заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 07.08.2018 р. позовну заяву ПАТ КБ “Приватбанк” залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5ст. 142 ЦПК України).

Згідно ч. 5ст. 142 ЦПК України суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані

на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (п. 2 ч. 2ст. 44 ЦПК України).

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Як вбачається з роз’яснень п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Суд зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія – це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб’єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки крім тверджень відповідача, ні чим не підтверджено.

Крім того, ухвалення рішення суду про судові витрати також врегульовано статтею 246 ЦПК України.

Відповідно до ч.1ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч.3ст.246 ЦПК України).

Таким чином, для вирішення питань про судові витрати суд вправі брати до уваги докази про їх понесення, які не були подані до постановлення рішення, тільки у тому разі, якщо стороною до закінчення судових дебатів заявлено про поважні причини неможливості їх подання.

Згідно з п.1 ч.3ст.133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч.1ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У відповідності до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в обґрунтування витрат на правову допомогу, долучено до справи акт здачі – приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг ( правової допомоги) згідно договору від 05.06.2018 року укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 У якому був розрахований вид правової послуги, кількість витраченого часу, та загальна вартість послуги. Однак, відповідач не надав суду доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу, отже фактичне понесення судових витрат на правову допомогу документально не підтверджено, а саме не додана до заяви квитанція, платіжне доручення, касовий чек або інші банківські документи про сплату 1500 грн. Таким чином, не підтверджено, що дійсно вказані кошти були сплачені відповідачем.

Як вбачається з роз’яснень п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Також, враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката, безпосередньо пов’язана з розглядом справи, тому ненадання відомостей щодо вартості окремих робіт (послуг), витраченого в порядку виконання взятих на себе зобов’язань часу, унеможливлює визначення що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04)).

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з наданого суду договору про надання правничої допомоги, п.4.1 умов, гонорар за виконання обов’язків здійснюється згідно акту здачі. Тобто, розмір гонорару не визначено в договорі, а акт прийому передачі послуг містить інші процесуальні дії, які договором передбачені не були.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду – встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред’явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету – обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Оскільки такі факти відповідачем не заявлені, а судом не встановлені, тому у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 137, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.В. Лопатко