Ухвала суду № 76030380, 15.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/2039/17

Провадження №11-кп/772/640/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нагорняка Є.П.,

суддів: Рупака А.А., Ковальської І.А.,

із секретарем Міхневич І.А.,

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.,

потерпілого ОСОБА_2,

його представника - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

та його захисника – адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника – адвоката ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 700 (сімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 11900 гривень;

стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 25000 грн. завданої злочином моральної шкоди та 1206,12 грн. завданої злочином матеріальної шкоди, а загалом 26206,12 грн, -

в с т а н о в и в:

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 16 лютого 2017 року приблизно в 10.30 год., перебуваючи на вулиці Св. Миколая, у м. Бар Вінницької області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинив умисне хуліганство. Так, ОСОБА_4 перебуваючи у громадському місці, підійшов до ОСОБА_6 та розпочав словесний конфлікт з останнім. В ході чого ОСОБА_7, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що вчиняє протиправно та бажаючи діяти саме таким чином, зненацька, безпричинно наніс ОСОБА_6 два удари кулаком в область голови, а саме в ліву частину обличчя, від яких останній впав на землю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 нахилився над ОСОБА_6 та наніс один удар головою в область носа ОСОБА_6 і одразу ж наніс ще один удар ногою в область передньої частини грудної клітки останнього. В результаті дій ОСОБА_4, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 60 від 12.05.2017 на підставі додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження у ОСОБА_6 мало місце: злам кісток носа; гематоми навколо очей; синці на носі, верхній губі зліва, підборідді, по внутрішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині; крововилив в склеру лівого та правого ока, під слизову оболонку верхньої губи зліва; садні в ділянці верхнього краю правої вушної раковини, спинки носа, щоки зліва(2). Вказані ушкодження виникли не менше як від 5-ти дії тупого твердого предмету (предметів), що не протирічить матеріалам кримінального провадження (протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 13.04.2017, зазначеного у дослідній частині висновку експерта), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи 16.02.2017, та за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалений щодо його підзахисного обвинувальний вирок та ухвалити новий, яким ОСОБА_4 виправдати, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, при розгляді якого допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вирок побудований на сумнівних, суперечливих та недопустимих доказах. Апелянт зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги докази сторони обвинувачення, відкинувши докази сторони захисту, які беззаперечно підтверджують невинуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки той у день і час події перебував у м. Києві. Крім того, захисник стверджує, що залучена до матеріалів кримінального провадження фотографія ОСОБА_4, протокол проведеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8, а також протоколи пред’явлення особи для впізнання за фотознімками суперечать вимогам ч.2 ст. 93, ст. 240, ст. 228 КПК України.

Про скасування обвинувального вироку з ухваленням виправдувального з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження порушується питання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_4

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд належним чином не врахував особу винного, який не визнав своєї вини у скоєному, не відшкодував заподіяної злочином шкоди, безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_4 обставину, яка обтяжує покарання – вчинення злочину на ґрунті національної ворожнечі, а також невірно вирішив цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди та питання про долю процесуальних витрат, просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, стягнувши з обвинуваченого на його користь 1989, 27 грн матеріальної шкоди, 6500 грн процесуальних витрат на правову допомогу та призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту або обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 296 КК України і визнати обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення ОСОБА_4 злочину на ґрунті національної ворожнечі.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5, які підтримали свої апеляційні скарги, заперечивши проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, потерпілого ОСОБА_2 та його представника – адвоката ОСОБА_3, які частково підтримали свою апеляційну скаргу, а саме, лише в частині необхідності зміни вироку, що стосується цивільного позову, процесуальних витрат та обставини, яка обтяжує покарання, прокурора Миколайчука Д.Г., на переконання якого вцілому вирок щодо ОСОБА_4 є законним і обґрунтованим, проте, в частині доводів апеляційної скарги потерпілого щодо вирішення цивільного позову та стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_2 процесуальних витрат покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення всіх поданих апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Дотримавшись вказаної норми закону, суд у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним хуліганства, тобто у грубому порушенні ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Так, про доведеність вини ОСОБА_4ІВ. в скоєному свідчать показання потерпілого ОСОБА_2, який детально пояснив про обставини його побиття ОСОБА_4, протокол проведення за його участю слідчого експерименту, показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8, що були очевидцями вчинення ОСОБА_4 хуліганства, в ході якого він наносив чисельні удари по тілу ОСОБА_2

Вказані показання об’єктивно узгоджуються між собою та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом огляду місця події, висновком експерта, протоколом проведення слідчого експеримента за участі ОСОБА_8, протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на одному із фотознімків опізнали ОСОБА_4 як особу, що наносила тілесні ушкодження потерпілому.

Вважати наведені докази неналежними та недопустимими, про що йдеться в апеляційних скаргах сторони захисту, підстав немає, оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 85 та ч.1 ст. 86 КПК України.

Незначні розбіжності в показаннях свідка ОСОБА_8 щодо часу вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та відстані, з якої він спостерігав за його вчиненням, не впливає на те, щоб дані показання суд не прийняв до уваги.

Суд обґрунтовано розцінив невизнання своєї вини ОСОБА_4, як обраний ним незаборонений законом спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності за скоєне, а також критично віднісся до показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, не взявши їх до уваги, оскільки ОСОБА_10 є дружиною обвинуваченого, а інші свідки є його близькими друзями, а тому сприяють ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності.

Суд, вірно кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України, зваживши на роз’яснення, які містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №10 «Про судову практику у справах про хуліганство», обґрунтовано виключив зазначену в обвинувальному акті та підтриману прокурором в судовому засіданні кваліфікуючу ознаку хуліганства, що супроводжується винятковим цинізмом, як таку, що в ході судового розгляду кримінального провадження не знайшла свого підтвердження.

Призначаючи обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст. 296 КК України у виді штрафу, суд у повній мірі дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України, при цьому вірно виключив зазначену органом досудового розслідування обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину на ґрунті расової та національної ворожнечі, оскільки вона не доведена під час судового розгляду кримінального провадження.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, то він вирішений судом відповідно до ст.ст. 127, 129 КПК України та ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України.

Вимога ж потерпілого про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь процесуальних витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, суперечить вимогам ч.2 ст. 120 КПК України.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника – адвоката ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Барського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 – без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: (підписи)

ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16

Згідно з оригіналом: