Постанова № 76030309, 22.08.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2074/18

Провадження № 2-а/209/55/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2018 року м. Кам'янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Замкової Я.В.,

за участі секретаря - Швець О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області Козак Катерини Володимирівни, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 003299 від 28.06.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП в розмірі 425 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що постановою відповідача його незаконно було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за керування автомобілем марки "Nissan Micra", реєстраційний знак RKR 23254 з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби та не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що відбулосьу на автошляху М-06 28.06.2018 року о 23.20 годин. Вважає дану постанову безпідставною, необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУПАП, оскільки відповідачем порушено його право на захист передбачені ст.268 КУПАП, не з'ясовано і не доведено обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки адміністративного проступку, не зібрано жодного доказу на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

13 липня 2018 року згідно ухвали суду було відкрито провадження по справі. Справу призначено до судового розгляду та роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позов з додатками на підтвердження обставин, на яких він може грунтуватися, а також роз'яснено, що у разу неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Копія ухвали була направлена на адресу відповідача і доставлена за місцем роботи відповідача 31.07.2018 року, згідно повідомлення, яке повернулось до суду, 01 серпня 2018 року.

Сторони у судове засідання не з'явилися, позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про місце та час розгляду справи відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 127 КАС України повідомлений належним чином.

Відповідно ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме копію паспорта, РНОКПП та посвідчення водія ОСОБА_1, оскаржувану постанову (а.с. 5-12), суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом встановлено, що 28 червня 2018 року відповідачем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а.с. 5), згідно якої останній 28 червня 2018 року о 23.12 годин, керував автомобілем"Nissan Micra", реєстраційний знак НОМЕР_2 на автошляху М-06 Київ-Чоп (387 км), з неосвітленими номерними знаками в темну пору доби та не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.36, ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126, КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Приписами підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті визначено, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим.

Відповідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушень передбачених ч.6 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП.

Так, з постанови серії ВР № 003299 від 28.06.2018 року вбачається, що в даній постанові в п. 8 «До постанови додаються» взагалі нічого не зазначено, тобто цей факт свідчить про те, що відповідачем на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення самої постанови, не долучено до зібраних ним матеріалів справи будь-яких доказів винуватості позивача. Тобто слід розуміти, що відповідач виніс оскаржувану постанову - ґрунтуючись виключно на власному переконанні та аж ніяк не спираючись на докази по справі.

Жодних інших фото чи відеоматеріалів, пояснень свідків, рапортів, оссобистих пояснень правопорушника, які вказували б на наявність в діях позивача вини у вчиненні адміністративних правопорушень, за які він притягнутий до відповідальності, відповідачем до постанови не долучено та відзиву (заперечень) проти позову не надано.

За даних обставин відомості, що зазначені в оскаржуваній постанові, наведені відповідачем без їх доказового підтвердження, спростовуються обґрунтованою позицією позивача, котра в сукупності з наявними доказами, рядом сумнівів щодо доведеності його вини, які в силу ст. 62 Конституції України тлумачаться на його користь, є свідченням недоведеності наявності в діях позивача інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Отже, судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення, а сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, не містить оскаржувана постанова і посилання на дослідження відповідачем обтяжуючих чи пом`якшуючих відповідальність особи обставин, які повинні бути враховані органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Згідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи сукупність викладених обставин та недоведеність правомірності винесення відповідачем оскаржуваної постанови по справі, недоведеність події вчинення позивачем правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явлених ним вимог та необхідність їх задоволення із скасуванням оскаржуваної ним постанови та закриттям справи.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки в розумні ст. 286 КАС України, суд не наділений такими повноваженнями.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача, звільненого від сплати судового збору на підставі ст.288 КУпАП, тому судові витрати підлягають компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 до поліцейського роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області Козак Катерини Володимирівни, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14А, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 003299 від 28.06.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 36, ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП в розмірі 425 грн, а справу закрити.

В частині позовних вимог щодо визнання дій відповідача протиправними - відмовити.

Судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок, на підставі абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 серпня 2018 року.

Суддя Я.В. Замкова