Ухвала суду № 76030137, 22.08.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6251/18

(2-з/199/64/18)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2018 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У проваджені Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

До початку розгляду справи Дніпровська міська рада надала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на нерухоме майно, а саме: магазин непродовольчих товарів літ.А-1, загальною площею 56,5 кв.м, що складається з: 1- основна, 2- санвузол, розташований за адресою: вул. Калинова, 53К, м. Дніпро, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД», а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: магазин непродовольчих товарів літ.А-1, загальною площею 56,5 кв. м., що складається з: 1- основна, 2- санвузол, розташований за адресою: вул. Калинова, 53К, м. Дніпро та заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про Іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на нерухоме майно, а саме: магазин непродовольчих товарів літ.А-1, загальною площею 56,5 кв.м, що складається з: 1- основна, 2- санвузол, розташований за адресою: вул.Калинова, 53К, м.Дніпро.

В обґрунтуванні заявлених вимог Дніпровська міська рада зазначила, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 по цивільній справі №200/10576/14-ц встановлено факт самочинного будівництва на земельній ділянці по вул.Калиновій, 53К у м.Дніпрі, яка ніколи не передавалась під будівництво та право власності чи користування нею за ОСОБА_1 не оформлювалося, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року.

Право забудови зазначеної земельної ділянки належить Дніпровській міській раді. Наявність самочинних споруд по вул.Калиновій, 53К у м.Дніпрі створює перешкоди Дніпровській міській раді у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном - земельною ділянкою.

Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом за захистом законних прав власника землі.

Спір у справі між Дніпровською міською радою та відповідачами виник з приводу незаконного заволодіння земельною ділянкою по вул.Калиновій, 53К у м.Дніпрі шляхом спорудження на ній самочинних будівель, відчуження яких було здійснено неправомірним способом ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД» шляхом укладення договорів купівлі-продажу від 27.01.2015 року та від 28.01.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2, наступне відчуження самочинно побудованої будівлі може в подальшому покласти на позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав.

Арешт же вказаного нерухомого майна та заборона вчиняти дії відносно нього на час вирішення справи забезпечать його гарантоване збереження у відповідачів до набрання законної сили судовим рішенням, у зв’язку з чим Дніпровська міська рада звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1,2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Оскільки забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно встановити наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Приймаючи до уваги, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може перешкодити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, вважаю заяву в частині накладення заборони на нерухоме майно – задовольнити та накласти заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: магазин непродовольчих товарів літ.А-1, загальною площею 56,5 кв.м, що складається з: 1- основна, 2- санвузол, що розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Калинова, 53К.

У частині накладення арешту на нерухоме майно, суд вважає відмовити з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно взяти до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, і які не є учасниками справи. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак, ненакладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.

У частині заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про Іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на нерухоме майно, суд також вважає відмовити з наступних підстав.

Частиною 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надано перелік дій державного реєстратора, які він може вчиняти під час здійснення державної реєстрації, а саме: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; формує реєстраційні справи у паперовій формі; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суд не вбачає зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору та вважає, що вимоги стосовно заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії стосовно зазначеного майна, окрім виконання вказаної ухвали, є недоречними, оскільки, по-перше: перелік дій, які державний реєстратор може вчиняти під час своєї діяльності, є набагато ширшим, та по-друге: накладення заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: магазин непродовольчих товарів літ.А-1, загальною площею 56,5 кв.м, що складається з: 1- основна, 2- санвузол, що розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Калинова, 53К, уже включає в себе заборону державному реєстратору здійснювати будь-які дії у разі намагання відчуження власником у будь-який спосіб майна, що є предметом спору.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності – задовольнити частково.

З метою забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності, накласти заборону на відчуження, реалізацію, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: магазин непродовольчих товарів літ.А-1, загальною площею 56,5 кв. м., що складається з: 1- основна, 2- санвузол, розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Калинова, 53К, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД» (код ЄДРПОУ 39258051, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Ворошилова, 17) на підставі договорів купівлі-продажу від 27.01.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №260, та 28.01.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №273, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

В іншій частині заяви – відмовити.

Ухвала набирає чинності з дня постановлення – 22.08.2018 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки - до 22.08.2021 року.

Суддя: