Рішення № 76030051, 16.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2018 р. № 820/2027/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

представника позивача - Філіпені Л.І. (довіреність від 22.03.2018р.),

представника відповідача - Бабича Ю.В.(довіреність від 12.02.2018р. №2959/9/20-40-10-02-01), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект" (пр. Московський, буд. 118,м. Харків,61068, код ЄДРПОУ38281210) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00000251412 від 26 лютого 2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 1113473,75 грн., в тому числі за платежем "податок на додану вартість" на 890779,00 грн. та визначено штрафні санкції в розмірі 222694,75 грн., яке винесено Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області відносно ТОВ "Атлант Будкомплект";

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00000261412 від 26 лютого 2018 року про встановлення суми завищеного від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 35673,00 грн., яке винесено Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області відносно ТОВ "Атлант Будкомплект";

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення та вимогу такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржувані рішення, позивач самостійно, в позасудовому порядку, фактично визнав нікчемними правочини і дані, вказані позивачем як платником податків в податкових деклараціях, що призвело в подальшому до неправомірного встановлення суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість та збільшення грошового зобов'язання з вказаного податку.

В судовому засіданні представник позивача - Філіпеня Л.І. (довіреність від 22.03.2018р.), заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача - Бабич Ю.В.(довіреність від 12.02.2018р. №2959/9/20-40-10-02-01), згідно наданого до суду відзиву позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що відносно контрагентів позивача, по взаємовідносинах з якими було сформовано податковий кредит, було виявлено низку порушень в їх діяльності, а також неможливість здійснення даними юридичними особами господарської діяльності, що в сукупності з дослідженими документами, наданими позивачем до податкової перевірки, свідчить про фактичну нікчемність укладених позивачем з даними контрагентами угод, що, в свою чергу, призвело до неправомірного нарахування від'ємного значення податку на додану вартість та необґрунтованого формування податкового кредиту.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в січні-лютому 2018 року фахівцями контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Вега Сервайс» (податковий номер 41380381) за серпень 2017 року, ПП «Сучасні Монтажні Системи» (податковий номер 37148427) за вересень 2017 року, ТОВ «Протек Маркет» (податковий номер 41324725) за вересень 2017 року та контрагентом - покупцем ТОВ «Протек Маркет» (податковий номер 41324725) за жовтень 2017 року та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

За наслідками проведеної перевірки було складено акт 13.02.2018р. № 522/20-40-14-12-11/38281210 (а.с.19- 57, том 1), за висновками якого встановлено наступне:

порушення вимог п. п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податкові зобов'язання на суму ПДВ 216 420,23 грн., у тому числі: за вересень 2017 року у сумі ПДВ 170 852,23 грн., за жовтень 2017 року у сумі ПДВ 45568,00 грн. внаслідок непідтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом - покупцем ТОВ «Протек Маркет»;

порушення п.п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 216 420,23 грн., у тому числі: за вересень 2017 року у сумі ПДВ 170 852, 23 грн., за жовтень 2017 року у сумі ПДВ 45 568,00 грн. внаслідок поставки товару за невідомим напрямком;

завищення податкового кредиту на загальну суму 926 452 грн., у тому числі: за серпень 2017 року у сумі 491 878 грн., за вересень 2017 року у сумі 434 574 грн., чим порушено п.п. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України;

завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 35 673,00 грн. за жовтень 2017 року, чим порушено ст. 185, ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України;

заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню на суму 890779,00 грн., у тому числі: за вересень 2017 року в сумі 316 312,00 грн., жовтень 2017 року у сумі 574 46,73 грн., чим порушено п.п. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від 26.02.2018р.:

№ 00000251412 (а.с. 15, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 113 473,75 грн. (в тому числі штрафні санкції - 222694,75 грн.)

№ 00000261412 (а.с. 17, том 1), відповідно до якого позивачу встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 35673,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду. Провадження у справі відкрито судом 27.03.2018р. та підготовче провадження закінчено 24.04. 2018р.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі рішень, відповідач виходив з того, що позивач у перевіреному періоді мав господарські правовідносини з ТОВ «Протек Маркет», ТОВ «Вега Сервайс», ПП «Сучасні монтажні системи», в зв'язку з якими ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

При цьому контролюючим органом було взято до уваги інформацію, отриману від органів державної фіскальної служби, за якою відносно ТОВ «Протек Маркет» (податковий номер 41324725) наявна інформація про порушення кримінальної справи за ознаками фіктивного здійснення підприємницької діяльності, а особа, позначена як керівник вказаної юридичної особи насправді не має відношення до її господарської діяльності. Крім того, контролюючий орган вказав на те, що деякі первинні документи (видаткові накладні) не містять П.І.Б. особи, яка їх підписала, відсутність товарно-транспортних накладних, а номенклатура придбаних та реалізованих зазначеною юридичною особою товарів не збігається, що вказує на фіктивний характер діяльності з метою надання неправомірної податкової вигоди.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Вега Сервайс» (податковий номер 41380381) контролюючим органом було враховано, що згідно отриманої податкової інформації встановлено незначну кількість працюючих на даному підприємстві, а також значний обсяг фактично оформлених ним операцій з придбання та реалізації товару, що передбачає значно більший обсяг трудовитрат, особистої участі персоналу з відповідними фаховими знаннями (агентів, менеджерів, вантажників, водіїв, тощо). Крім того, було встановлено відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам, що, на думку контролюючих органів, свідчить про нереальність продажу вказаних товарів, а також наявність кримінального провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків в великих та особливо великих розмірах.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Сучасні монтажні системи» (податковий номер 37148427) контролюючим органом взято до уваги недоліки оформлення видаткових накладних за господарськими операціями, відсутність товарно-транспортних накладних, а також враховано, що згідно отриманої податкової інформації встановлено ознаки нереальності здійснення вказаним підприємством господарської діяльності з огляду на недостатню кількість працівників та обсяг задекларованої діяльності, а також відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам. Крім того, було зазначено, про факт розслідування кримінального провадження стосовно вказаної юридичної особи за ознаками фіктивної підприємницької діяльності.

Відповідач вказує, що досліджені ним обставини, в тому числі з урахуванням отриманої податкової інформації, вказують на неможливість фактичного здійснення господарських операцій та зазначеними вище контрагентами, оскільки реальність вчинення між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, а наслідком податкового обліку має бути лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Таким чином у позивача, на думку контролюючого органу, не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Протек Маркет» 01.09.2017р. було укладено договір купівлі-продажу № 01/09-17 (на умовах відстрочення платежу) (а.с. 135-136, том 1) , відповідно до якого придбано будівельні матеріали. Відносини з придбання товару, обумовленого вказаним договором оформлені видатковими накладними, податковими накладними довіреністю на отримання товару № 4699 від 01.09.2017р.

Крім того, між вказаними особами 04.09.2017р. було укладено аналогічний договір купівлі-продажу № 04/09-17 (а.с. 149-150), операції з продажу товару за яким оформлено видатковими накладними, податковими накладними та довіреністю на отримання товару № 4725 від 04.09.2017р.

Згідно договору № 01/09/17 купівлі-продажу (з відстроченням платежу) від 01.09.2017р. мали місце господарські відносини між позивачем (постачальник) та ТОВ «Протек Маркет» (покупець) з придбання будівельних матеріалів (а.с. 161-162). Відносини сторін з постачання товару оформлено видатковими, податковими накладними.

Так само, аналогічні договори було укладено між зазначеними вище сторонами в подальшому, зокрема, договір № 04/09/17 04.09.2017р. (а.с. 174-175, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 176-177, том 1); № 05/09/17 від 05.09.2017р. (а.с. 178-179, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 180-181, том 1); № 06/09/17 від 06.09.2017р. (а.с. 182-183, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 184-185, том 1); № 07/09/17 від 07.09.2017р. (а.с. 186-187, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 188-189, том 1); № 11/09/17 від 11.09.2017р. (а.с. 190-191, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 192-193, том 1); № 18/10/17 від 18.10.2017р. (а.с. 194-195, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 196-198, том 1).

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Сучасні монтажні системи», то, за наданими позивачем до суду копіями господарських угод слідує, що між вказаними особами було укладено договір купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 01/09-17 від 01.09.2017р. (а.с. 211-212, том 1), за яким позивач придбав товар (будівельні матеріали). Взаємовідносини сторін з виконання договору оформлено видатковими накладними (а.с. 213-221, том 1). Аналогічні договори було укладено між зазначеними сторонами в подальшому. Так, зокрема, договір № 04/09-17 від 04.09.2017р. (а.с. 222-223), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 224-230, том 1); № 05/09-17 від 05.09.2017р. (а.с. 231-232, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними(а.с. 233-235, том 1); № 22/09-17 від 22.09.2017р. (а.с. 236-237, том 1), відносини сторін з постачання товару за яким оформлено видатковими накладними (а.с. 238 - 241, том 1).

Як слідує з матеріалів справи господарські відносини позивача з його контрагентом ТОВ «Вега Сервайс» з придбання будівельних матеріалів мали місце на підставі договорів купівлі-продажу (на умовах відстрочення платежу) № 01/08-17 від 01.08.2017р. (а.с. 40-41, том 2), № 02/08-17 від 02.08.2017р. (а.с. 42-43, том 2); № 03/08-17 від 03.08.2017р. (а.с. 44-45, том2); № 21/08-17 від 21.08.2017р. (а.с. 46-47, том 2); № 22/08-17 від 22.08.2017 р. (а.с. 48-49, том 2); № 23/08-17 від 23.08.2017р. (а.с. 50-51, том 2); видаткових накладних (а.с. 247 том 1 - 39 том 2).

Відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді, наводить доводи щодо ознак нереальності здійснення господарської діяльності такими контрагентами відповідача.

Такі висновки контролюючий орган робить з аналізу встановлених ним фактів, зокрема, вказує на розслідування кримінальних проваджень за ознаками фіктивного підприємництва, наявність податкової інформації про неможливість здійснення господарської діяльності контрагентів позивача та недоліки первинної документації.

Оцінюючи вказані доводи суд вважає їх передчасними та такими, що не обґрунтовані належним чином стосовно порушень в податковій сфері.

Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Суд також зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних документів (видаткових накладних) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо наявних недоліків деяких первинних документів (видаткових, податкових накладних), зокрема, відсутність зазначення посади особи, яка їх підписала, слід зазначити, що самі по собі такі недоліки не могли би слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Проте, при дослідженні питання про належне підтвердження оплати за придбаний/поставлений товар за спірними угодами суд враховує, що на підтвердження факту оплати за товари позивач надав до суду копії актів звірки взаємних розрахунків, протоколів про залік взаємних вимог, дані взаєморазрохунків з постачальниками та договорів про покладення виконання обов'язків на іншу особу.

Так, щодо господарських відносин з ТОВ «Протек Маркет» позивачем надано протокол про залік взаємних вимог від 30.09.2017р. (а.с. 159-160, том1), згідно якого сторони домовились про погашення вимог за укладеними договорами купівлі-продажу, а згідно договору про покладення виконання обов'язків на іншу особу від 31.10.2017р. б/н (а.с. 202-203, том 1) позивач, ТОВ «Протек Маркет» та ТОВ «Компанія Агро Партнер» домовились про покладення на ТОВ «Компанія Агро Партнер» обов'язків зі сплати за товар замість ТОВ «Протек Маркет» на користь позивача, зокрема, згідно п. 2 договору Сторона 2 здійснює оплату на поточний рахунок ТОВ «Атлант Будкомлект».

Аналогічний договір про покладення виконання обов'язків на іншу особу від 30.09.2017р. б/н було укладено між позивачем, ТОВ «Вестком Трейд» та Приватним підприємством «Сучасні монтажні системи», яке в договорі помилково вказано як Товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У п.53 рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 № 382/03 Суд акцентував увагу на тому, що при оцінці доказів потрібно керуватися критерієм «поза розумним сумнівом», тобто доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених (див. також «Кобець проти України» від 14.02.2008р.).

Суд зауважує, що за відсутності відповідних розрахункових документів з аналізу наданих позивачем до матеріалів справи актів звірок розрахунків, даних про взаєморозрахунки з постачальниками, протоколів заліку коштів та договорів про покладення обов'язків неможливо встановити наявність факту сплати грошовими коштами за товар, який брав участь у спірних господарських операціях, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ.

Таких доказів сплати суду позивачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Таким чином, посилання контролюючого органу на те, що контрагенти позивача фактично не мали можливості здійснити свою господарську діяльність, у тому числі виконати свої зобов'язання за угодами, укладеними з позивачем, суд до уваги не бере як необґрунтовані, проте вказує, що сумніви контролюючого органу щодо належного оформлення видаткових накладних та відсутність товарно-транспортних накладних, наявність яких при належному оформленні інших первинних документів за господарською угодою не є обов'язковою, слід визнати обґрунтованими та такими, що підтверджують судження про відсутність реального характеру спірних господарських угод.

Первинні документи, а саме податкові накладні, дані по взаєморозрахунках з постачальником, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, які були надані позивачем у судове засідання, також не спростовують судження про відсутність реального характеру спірних господарських угод.

Предметом судового розгляду у цій адміністративній справі є правомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком отримання придбання будівельних матеріалів, отже до предмета доказування відноситься обставини, які доводять факт отримання таких товарів.

Вказана група обставин має бути встановлена судом та підтверджена належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, серед яких, товарно-транспортні накладні.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку, що документи позивача, надані на підтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального придбання будівельних матеріалів від своїх контрагентів.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові 12 червня 2018 року у справі №815/3310/17, адміністративне провадження № К/9901/49561/18.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В зв'язку із встановленим суд зауважує, що пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у том;

зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду тг

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік ре:

спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, і

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами опер

або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема,з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх по використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення контролюючого органу, що були прийняті за наслідками податкової перевірки позивача, суд доходить висновку про їх відповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, яка підтверджена відповідачем як суб'єктом владних повноважень за привалами ч. 2 ст. 77 КАС України.

В зв'язку з наведеним позовні вимоги про скасування цих рішень є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко