Рішення № 76029526, 20.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2123/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2018 року ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /надалі - відповідач/, де просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 Протоколу № 39 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.04.2017 щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

- зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримавши другу групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та наслідки, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, набув право на одноразову грошову допомогу. Однак відповідачем в порушення цього права протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 499.

Ухвалою від 13.07.2018 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

31.07.2018 від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивача звільнено з лав Збройних Сил в 1989 році, інвалідність встановлено в 2013 році, тобто понад тримісячний строк після звільнення з такої служби.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті, а також інші письмові докази, що наявні у справі, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 15.07.1987 по 22.05.1989 проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил /а.с. 45-47/.

За змістом витягу з військового квитка НУ № 8703743 позивача звільнено в запас 22.05.1989 на підставі наказу МО СРСР № 117 від 29.03.1989 /а.с. 45/.

Згідно довідки Комсомольського районного військового комісаріату від 07.12.2015 ОСОБА_1 дійсно брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 03.11.1987 по 11.08.1988 /а.с. 42/.

Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1587 від 11.12.2009 Кременчуцького міжрайонного відділення судово - медичної експертизи встановлено, що проведенням судово-медичного обстеження у гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні пошкодження у вигляді білесо - сірих декілька загоєних рубців, на правому боці обличчя, які є наслідком заживлення поранень, отриманих можливо у вказаний період (" в січні 1988 року, під час проходження строкової служби у лавах Радянської Армії в Демократичній республіці Афганістан...") та при вказаних обставинах, що свідчить їх характер та локалізація /а.с. 40-41/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1063 від 18.12.2009) зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя (контузія 1988р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проявами якого стали множинні шкіряні рубці в правій половині обличчя розмірами від 2,5*0,5 до 0,3*0,2 см, підтверджені актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1587 від 11.12.2009 Кременчуцького міжрайонного відділення судово - медичної експертизи та призвели в подальшому до стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузія 1988р.) у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., з вираженим церебростенічним синдромом, вестибулокоординаторними розладами, емоційно - вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, лікворно - динамічними порушеннями, вегето - судинною дисфункцією. Після травматичної церебральному арахноїдиту зі стійко вираженим цефалічним синдромом, що підтверджено військово медичними та медичними документами - поранення, контузія та наслідки, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 39/.

З 05.03.2013 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією та наслідками, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА /а.с. 38/.

В матеріалах справи міститься копія постанови Комсомольського міського суду від 19.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, у справі № 534/2813/16-а, якою позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково /а.с. 22-26/.

Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності від 15.07.2015р.

В іншій частині позову відмовлено.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.01.2018 № 248/3/6/279 ОСОБА_1 повідомлено, що на виконання постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2016 у справі № 534/2813/16-а Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, і прийнято рішення від 14.04.2017 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с. 27).

Так за змістом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 9 протоколу), остання дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому у запасі ОСОБА_1 (Полтавський ОВК), документи якого надійшли відповідно до постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2016 у справі № 534/2813/16-а та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, якого 22.05.1989 звільнено з строкової військової служби та 05.03.2013 під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії 10 ААА № 171297 від 13.03.2013), оскільки інвалідність ОСОБА_1 встановлено понад 3- місячний строк після звільнення зі служби (а.с. 28).

Не погодившись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить із наступного.

Предметом даного спору є застосування положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та визначення наявності у позивача, як військовослужбовця строкової військової служби, права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, незалежно від часу настання інвалідності.

Протягом тривалого часу існувала усталена практика, за якою право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Вказані правові висновки викладалися Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року в справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі № 21-135а15, який виходив з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зазначив, що право на одноразову грошову допомогу виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

За змістом правових позицій викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 372/1258/16-а, у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 806/750/16 застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Також в постанові від 20.03.2018 у справі № 276/322/17 Верховний Суд дійшов висновку, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. Таким чином, Верховний Суд у справі № 276/322/17 фактично встановив право позивача як військовослужбовця строкової військової служби на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі № 750/5074/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.03.2018 у справі № 276/322/17, щодо застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

На підставі наведеного ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 02.05.2018 постановлено справу № 750/5074/17 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

У зв'язку з виникненням питань щодо застосування статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у спірних правовідносинах, відповідно до частини 7 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя - доповідач, який входить до складу Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, якою розглядалася касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі № 750/5074/17, звернувся до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд палати.

З вказаних питань підготовлено наукові висновки фахових науковців, які було враховано при ухваленні рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 750/5074/17 викладені важливі висновки для вирішення даної категорії справ, судова палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17),відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

При цьому, на думку судової палати така позиція не суперечить іншим правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналізуючи обставини даної справи з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, суд приходить до таких висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

За змістом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 9 протоколу), остання дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому у запасі ОСОБА_1 (Полтавський ОВК), документи якого надійшли відповідно до постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2016 у справі № 534/2813/16-а та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, якого 22.05.1989 звільнено з строкової військової служби та 05.03.2013 під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії 10 ААА № 171297 від 13.03.2013), оскільки інвалідність ОСОБА_1 встановлено понад 3- місячний строк після звільнення зі служби (а.с. 28).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 , Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 , і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 ; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА від 13.03.2013 позивачу з 05.03.2013 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією та наслідками, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 38/

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (05.03.2013), а саме Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 /надалі - Порядок № 499/.

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, слід розуміти види військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Як підтверджується матеріалами справи позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил позивач з 15.07.1987 по 22.05.1989, та звільнено в запас 22.05.1989 на підставі наказу МО СРСР № 117 від 29.03.1989 /а.с. 45/., а згідно довідки Комсомольського районного військового комісаріату від 07.12.2015 ОСОБА_1 дійсно брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 03.11.1987 по 11.08.1988 /а.с. 42/, тобто під час проходження строкової служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII (аналогічне правило закріплено Порядком N 499) є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку № 499, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17).

Відповідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, докази, наявні в матеріалах справи та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, суд приходить висновку, що оскільки позивачу встановлена інвалідність більше ніж через 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

У зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 243-245, 263, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний номер 00034022) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Л.О. Єресько