Рішення № 76029509, 21.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1991/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - відповідач, Лубенське ОУ ПФУ Полтавської області/ про визнання протиправними дій щодо незарахування ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року при призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання зарахувати до трудового стажу період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року при призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він з 16 лютого 2017 року перебуває на обліку в Лубенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії йому не зараховано до трудового стажу період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УЮТ-Т» з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року, оскільки в трудовій книжці у даті наказу про звільнення вказано 1994 рік. З такими діями відповідача не згодний, адже період його роботи на вказаному підприємстві з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року підтверджується іншими записами в трудовій книжці та рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 11 січня 2018 року у справі №548/1861/17 /а.с. 5-7/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що при призначенні пенсії позивачу не було зараховано до стажу роботи період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року у зв'язку з тим, що в трудовій книжці позивача зазначена підстава звільнення - наказ №64-к від 12 липня 1994 року, тобто рік видання наказу про звільнення - 1994. На запит Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №2817/03-10 від 01 червня 2017 року архівним відділом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надана відповідь від 16 червня 2017 року №11-13/2238, в якій повідомлено про неможливість підтвердження трудового стажу ОСОБА_1, оскільки документи з особового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-Т» в архівний відділ не передавались. Таким чином, трудовий стаж позивача у період з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року не підтверджується в порядку, встановленому законодавством /а.с. 40/.

В судове засідання учасники справи не з'явились та надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності /а.с. 7, 39/.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності, заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

06 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Управління ПФУ в Хорольському районі) із заявою про призначення пенсії по інвалідності /а.с. 44/.

Відповідно до протоколу Управління ПФУ в Хорольському районі №290 від 10 березня 2017 року та розрахунку стажу №п/с290 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності з 16 лютого 2017 року з урахуванням загального стажу 27 років 03 місяці 18 днів /а.с. 41/.

Згідно із розрахунком стажу №п/с290 та повідомленням о/с 290 період роботи ОСОБА_1 в ТОВ "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року в загальному страховому стажі не значиться /а.с.41 зворот, 56/.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 11 січня 2018 року у цивільній справі №548/1861/17 заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи - Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про встановлення факту перебування у трудових відносинах задоволено повністю: встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «УЮТ -Т» на посаді електрозварювальника 4-го розряду з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року /а.с. 16, реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 72077143/.

Рішення набрало законної сили 06 березня 2018 року.

Не погодившись з діями відповідача щодо незарахування при призначенні пенсії по інвалідності до загального стажу періоду роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УЮТ-Т» з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаних у заявах по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України /пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України/.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 56 цього Закону до стажу роботи зараховується, серед іншого, робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України /стаття 62 цього ж Закону/.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Відповідно до пунктів 2.14 та 2.26 цієї Інструкції (у редакції, що діяла на час внесення записів про прийняття позивача на роботу та звільнення) у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу /пункт 2.14/.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. Наприклад, трудовий договір з працівником припиняється у зв'язку із скороченням штату працівників. 10 жовтня 1993 р. є останнім днем його роботи. У трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата звільнення (10.10.93), у графі 3 записується: "Звільнений за скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України", у графі 4 зазначається дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення /пункт 2.26/.

Дослідивши трудову книжку позивача НОМЕР_2, судом встановлено, що у графах 2 та 4 зазначені: дата прийняття позивача на роботу в ТОВ «УЮТ-Т» на посаду електрозварювальника 4-го розряду - 12.07.1994 /запис № 16/; дата звільнення з посади електрозварювальника 4-го розряду ТОВ "УЮТ-Т" - 12.07.1996 /запис № 17/; підстава внесення запису № 17 - наказ № 64-к від 12.07.1994 /запис № 17/.

Наступний запис у трудовій книжці під номером 18 містить такі відомості: у графах 2 та 4 зазначено: дата прийняття ОСОБА_1 на посаду маляра в ПАТ "Хорольський механічний завод" - 06.08. 1996 і підстава внесення запису № 18 - наказ № 69п від 05.08.1996 .

Суд погоджується з тим, що в трудовій книжці позивача у наказі про звільнення №64-к зазначено рік - 1994, однак інші відомості в трудовій книжці (графа 2 у записі № 17 та графи 2, 4 у записі № 18) давали підстави органу пенсійного фонду вважати, що начальником відділу кадрів ТОВ "УЮТ-Т" допущена описка у даті наказу №64-к і замість 1996 року помилково зазначено 1994 рік.

Цей факт знайшов своє підтвердження і у рішенні Хорольського районного суду Полтавської області від 11 січня 2018 року у цивільній справі №548/1861/17 про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «УЮТ-Т» на посаді електрозварювальника 4-го розряду з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року /а.с. 16, реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 72077143/.

Так, цим судовим рішенням встановлено, що начальником відділу ТОВ "УЮТ-Т" Тарьяновим В.І. під час запису в трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення допущено помилку, а саме: вказано рік звільнення - 1994, а не 1996 /а.с. 16/.

Приймаючи рішення, суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 лютого 2018 року № 428/7863/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 72486621), що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та вимогу наведеної норми, суд дійшов висновку про задоволення позову у частині визнання протиправними дій Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо незарахування ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року при призначенні пенсії по інвалідності.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати до трудового стажу період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року при призначенні пенсії по інвалідності, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказаний висновок Верховного Суду України відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, позовна вимога про зобов'язання Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року при призначенні пенсії по інвалідності є правомірною та підлягає задоволенню.

Отже, позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, буд. 8, м.Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) щодо незарахування ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) при призначенні пенсії по інвалідності до трудового стажу періоду роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року.

Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, буд. 8, м.Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) при призначенні пенсії по інвалідності зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "УЮТ-Т" з 12 липня 1994 року по 12 липня 1996 року згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк