Рішення № 76029463, 22.08.2018, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3123/17

Провадження № 2/0158/458/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді - Корецької В.В.

при секретарі - Грубі М.Є.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Мостобуд» структурної одиниці ПАТ «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 60 ПАТ «Мостобуд», про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільнені.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 22.09.2003 року по 19.09.2014 року він працював у мостобудівному загоні на посаді водія автомобіля. Наказом № 21-К від 19.09.2014 року звільнений за скороченням штату працівників.

При звільненні з роботи підприємство ПАТ «Мостобуд» заборгувало йому 24427,68 грн. Заборгованість по заробітній платі він вимушений був стягувати в примусовому порядку на підставі судового наказу Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.04.2014 року. Борг сплачено йому 09.11.2017 року в примусовому порядку через відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Посилаючись на вищевказане, просить стягнути з ПАТ «Мостобуд» в його користь 100453,68 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.09.2014 року по жовтень 2017 року.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.05.2018 року дану справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні та розпочато підготовче провадження.

14.06.2018 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_3 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.07.2018 року справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Жодних інших заяв, клопотань чи заперечень сторонами до суду подано не було. Відзив від відповідача до суду не надходив.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача ПАТ «Мостобуд» - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що не визнає позов в частині суми стягнення та просив позовні вимоги задоволити частково.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював в Мостобудівельному загоні № 60 ПАТ «Мостобуд» структурній одиниці ПАТ «МОСТОБУД» водієм з 22.09.2003 року та звільнений 19.09.2014 року наказом № 21-к за скороченням штату працівників.

Судовим наказом Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.04.2014 року з відповідача ПАТ «МОСТОБУД» на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 24427,68 коп.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46053453 від 09.11.2017 року, виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 158/2955/13-ц від 18.04.2014 року про стягнення з ПАТ «Мостобуд» на користь ОСОБА_3 борг в сумі 24427,68 грн. закінчено, у зв'язку з повним виконанням рішення суду (а.с.4).

Як вбачається з довідки № 64 від 30.11.2017 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 за два останні місяці роботи становить 2790,38 грн.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму № 13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Положеннями п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, встановлено, що у всіх інших випадках, не пов'язаних з обчисленням середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

У відповідності до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених у цьому пункті виплат, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої у справі за N 6-113цс16 Верховним судом України в постанові від 27 квітня 2016 року право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення – 19.09.2014 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 становила 24427,68 грн., що підтверджується довідкою, виданою «Мостобудівельним загоном № 60 ПАТ «Мостобуд». З заявою про видачу судового наказу позивач звернувся щодо стягнення суми невиплаченої заробітної плати в розмірі 24427,68 грн. Спору між підприємством та працівником з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення не було.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує розмір суми невиплаченої заробітної плати, її істотність порівняно із середнім заробітком, у тому числі й щодо періоду, за який вона підлягає сплаті, а також ту обставину, що спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення не було.

Отже, беручи до уваги ту обставину, що заборгованість по заробітній платі позивача на час звільнення складала 24427,68 грн. невиплачена та стягнута за судовим наказом сума заборгованості становила 24427,68 грн., то враховуючи неістотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника за затримку розрахунку при звільненні (100453,68 грн.), суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку до 24427,68 грн.

Згідно положень ч.6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 1600 грн. (на момент звернення до суду) слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 24427 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн. 68 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в дохід держави судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Волинської області через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_4, адреса: м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 35, Волинської області.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Мостобуд», місцезнаходження: м. Київ, вул. Панківська, 5.

Представник відповідача – ОСОБА_2, адреса: м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 7А, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 23.08.2018 року