Рішення № 76029344, 22.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3556/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі заяви від 31.05.2018 року вх. №1474/М-11;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 31 травня 2017 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, а саме: надбавка за виконання особливих завдань - 13749,57 грн., премія - 55686,96 грн., премія до дня міліції - 500,00 грн., матеріальна допомога - 1093,75 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 1800,00 грн.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 31 травня 2017 року, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії, надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат до пенсії ОСОБА_1 як інваліду війни 2 групи без обмеження максимальним розміром на умовах та відповідно до діючого законодавства України.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є пенсіонером органів внутрішніх справ України (міліції) та отримує пенсію з 01 жовтня 2015 року як інвалід війни 2-ї групи.

Як стверджує позивач, розрахунок розміру його пенсії здійснювався на підставі грошового атестату № 132 від 28 жовтня 2015 року, виданого Одеським міським управлінням ГУМВС в Одеській області, який не містив сум додаткових видів грошового забезпечення, таких як премія до дня міліції, матеріальна допомога та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Одеській області було застосований розмір грошового забезпечення позивача без врахування таких додаткових видів грошового забезпечення як: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія до дня міліції та не були враховані всі додаткові види його грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що про зазначені вище обставини йому стало відомо лише після того, як 10 травня 2018 року, він звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 із заявою за № М-4459, в якій просив надати довідку із зазначенням сум виплат додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував за 24 місяця перед виходом на пенсію. З отриманих 26 травня 2018 року від Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області архівних відомостей: № 178 з вересня 2013 року по грудень 2013 рік, № 176 з січня 2014 року по грудень 2014 рік та № 175 з січня 2015 року по грудень 2015 рік, вбачається що за останні 24 місяці роботи перед виходом на пенсію, ОСОБА_1 отримував такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за виконання особливих завдань у розмірі 13749,57 грн., премія - 55686,96 грн., премія до дня міліції - 500,00 грн., матеріальна допомога - 1093,75 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 1800,00 грн.

Як стверджує позивач, у зв’язку із вищевикладеним він 31.05.2018 року звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з дати її призначення відповідно до розміру його грошового забезпечення, відображеного в зазначених вище архівних відомостях, однак листом від 14.06.2018 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для прийняття рішення щодо проведення перерахунку пенсії па підставі наданих архівних відомостей, оскільки необхідно звернутися до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області для оформлення відповідного подання.

З посиланням на ст.18, ст.64 Конституції України, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п.7 Постанови №393 ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.23-1 Закону України «Про міліцію», п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 07.11.2007 року №294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанову Верховного суду України від 10.03.2015 року № 21-70а15, позивач стверджує, що суми матеріальної допомоги, грошової винагороди, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що наведені норми матеріального права дають підстави вважати, що надбавка за виконання особливих завдань у розмірі 1374,57 грн., премія – 55686,96 грн., премія до дня міліції - 500,00 грн., матеріальна допомога - 1093,75 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань – 1800,00 грн., які позивач отримував за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, відносяться до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ з розміру, якого обчислюється пенсія, а тому вважає, що є підстави для задоволення позову.

Стосовно періоду здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 зазначає, що призначення пенсії позивачу здійснювалось у відповідності до вимог, передбачених Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45 та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1. За змістом зазначених документів, як стверджує позивач, відомості про розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія особам начальницького складу органів внутрішніх справ, подаються відповідним управлінням МВС в АР Крим, областях, містах Києві чи Севастополі за останнім місцем роботи пенсіонера. Розрахунок розміру пенсії позивача здійснювався на підставі грошового атестату №132 від 28 жовтня 2015 року, виданого Одеським міським управлінням ГУМВС в Одеській області, який не містив сум додаткових видів грошового забезпечення, як премія до дня міліції, матеріальна допомога та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Отже, позовна вимога про здійснення перерахунку пенсії фактично обумовлена неповнотою наданих ГУ ПФУ в Одеській області даних при призначенні пенсії. Повні дані про розміри додаткових видів грошового забезпечення, викладені в отриманих позивачем архівних відомостях, які ОСОБА_1 надав ГУ ПФУ в Одеській області разом із заявою про перерахунок пенсії 31.05.2018 року № 1474/М-11.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.5 Закону України №2262-ХІІ та ч.4 ст.45 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсій пенсії йому має бути здійснений з 31.05.2017 року.

Ухвалою суду від 23 липня 2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1;

- відкрито провадження у справі за даною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії;

- вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за ст.263 КАС України;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію даної ухвали отримано представником відповідача 25.07.2018 року.

07 серпня 2018 року за вх. №122756/18 через канцелярію суду (у встановлений судом строк) від Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його копії на адресу позивача, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на наступне.

По-перше, як вказує відповідач, позивач отримує пенсію ще з 01.10.2015 року відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, про порушення свого права позивач повинен був дізнатися, не отримавши відповідних видів грошового забезпечення в якості складових пенсії ще у жовтні 2015 року. Також, відповідач зазначає, що 18.11.2015 року на адресу позивача було направлено повідомлення про призначення пенсії із зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення, врахованих при її обчисленні. Згідно з ч.3 ст. 52 Закону № 2262 виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Відтак, перебіг строку звернення до суду з вимогами про її виплату у повному розмірі за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці. Таким чином, на думку відповідача, вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду за період 31.05.2017 року по 17.01.2018 року.

По-друге, посилаючись на положення ч.1 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч.3 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відповідач зазначає, що жоден із додаткових видів грошового забезпечення, про які йде мова в позовній заяві, не відповідає вимогам ч.3 ст. 43 Закону № 2262.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з вимогою про врахування допомоги на оздоровлення при проведенні йому перерахунку пенсії, за результатами розгляду якої винесено рішення від 28.03.2018 по справі № 815/695/18 та рішення набрало чинності 12.07.2018 року.

Також, з посиланням на ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач стверджує, що індексація не є постійною виплатою, залежить від індексу споживчих цін, а тому не включається до складу грошового забезпечення, з якого проводиться перерахунок. Додаткова премія (до дня міліції) до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, не входить, оскільки має тимчасовий, а не системний характер, а її виплата проводилася лише один раз за останні 24 місяці перед звільненням, що підтверджується архівними відомостями, доданими позивачем до адміністративного позову.

Окрім цього, у відзиві на позовну заяву позивач звертає увагу на рішенні КСУ від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015, в якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при перерахунку пенсій, визначаються виключно законами України, а встановлений у положеннях першого речення частини третьої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, який включає надбавки, доплати, підвищення, є вичерпним. Відтак, на думку відповідача, необґрунтованою є вимога позивача провести перерахунок з урахуванням саме “допомог” та “винагород”.

Відповідач стверджує, що проаналізувавши архівні відомості позивача, є очевидним факт відсутності будь-яких відомостей про сплату з додаткових видів грошового забезпечення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення, премія до дня міліції та індексація - мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсії.

Також, посилаючись на положення п. 4 Постанови КМУ “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” від 11 листопада 2015 року № 988, відповідач стверджує, що надбавка за виконання особливих завдань не передбачена Постановою КМУ № 988, а тому у позивача відсутнє право вимоги щодо її врахування при проведенні перерахунку його пенсії.

Відповідно до ч.3 статті 263 КАС України по даній адміністративній справі заявами по суті справи є позов та відзив.

Отже, сторонами подано усі заяви по суті справи.

При цьому, суд зазначає, що 13 серпня 2018 року через канцелярію суду за вх. №23499/18 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, однак, зважаючи на ч.3 ст.263 КАС України суд не враховує при прийнятті рішення у даній справі вищевказану відповідь на відзив.

Згідно п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

З урахуванням надання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відзиву на позовну заяву, враховуючи, що провадження у справі відкрито 23.07.2018 року та зважаючи на положення ч.1 ст.120 КАС України, дана справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у межах строку, визначеного ч.3 ст.263 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в Одеському міському управлінні ГУМВС України в Одеській області в званні майор міліції на посаді старшого юрисконсульту.

На підставі наказу ГУМВС в Одеській області №756 о/с від 29.09.2015 року позивача звільнено у зв’язку із виходом на пенсію (а.с.19-зворотній бік).

Згідно протоколу за пенсійною справою НОМЕР_1 від 01.10.2015 року, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за інвалідністю у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” .

З матеріалів справи судом встановлено, що 10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови ліквідаційної комісії ГУМВС в Одеській області з приводу видачі довідки, в якій буде вказано суму виплат додаткових видів грошового забезпечення, які він отримував за 24 місяці перед виходом на пенсі., а саме: матеріальна допомога, грошова винагорода, надбавка за виконання особливих завдань, премія, індексація (а.с.12).

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, у відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 було надано архівну відомість № 178 з вересня 2013 року по грудень 2013 рік, архівну відомість № 176 з січня 2014 року по грудень 2014 рік, та архівну відомість № 175 з січня 2015 року по грудень 2015 року(а.с.12-15).

31 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву, яка зареєстрована 31.05.2018 року за №1747/М-11, в якій вона просив здійснити перерахунок його пенсії з дати її призначення відповідно до розміру його забезпечення (а.с.16-17).

До вказаної заяви ОСОБА_1 було додано копії архівних відомостей № 178 з вересня 2013 року по грудень 2013 рік, № 176 з січня 2014 року по грудень 2014 рік, та № 175 з січня 2015 року по грудень 2015 року.

На вищевказану заяву позивача про проведення перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 14.06.2018 року №1747/М-11 (а.с.18), який надіслано на адресу ОСОБА_1, повідомило наступне:

“...Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, документи для призначення та проведення перерахунку пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших державних органів.

Враховуючи викладене, прийняти рішення щодо проведення перерахунку пенсії на підставі наданих Вами архівних відомостей головне управління підстав не має. У разі наявності права на проведення перерахунку пенсії Вам необхідно звернутися до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області для оформлення відповідного подання“.

В свою чергу, позивач, вважаючи протиправними дії відповідача саме щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі заяви від 31.05.2018 року вх. №1474/М-11, звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з п.11 ч.1 ст.11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов’язок і військову службу".

Частиною 5 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

В свою чергу, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Стаття 1-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначає, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв’язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (ч.2 ст.63 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” затверджено постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 13 лютого 2008 року №45.

Цим нормативно-правовим актом визначено процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 02.11.2006 N 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до зазначеного вище Закону, затверджений постановою правління ПФУ від 30 січня 2001 року №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Згідно пункту 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Відповідно до п.23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Тобто, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом ОСОБА_3 України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють органи ПФУ.

Такий висновок відповідає також правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) та у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року (справа №753/12809/14, адміністративне провадження №К/9901/1578/18).

Таким чином, доводи відповідача про те, що надання довідок для перерахунку пенсій особисто пенсіонером до органів Пенсійного фонду законодавством не передбачено, оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, обов'язок по підготовці та поданню документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії покладений на уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших державних органів, не відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у вказаних вище постановах.

Відповідно до п.17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Частиною 5 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв’язку із поданням додаткового документа.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що за результатами розгляду заяви позивача з доданими до неї документами, пенсійний орган мав прийняти рішення про перерахунок чи про відмову в перерахунку раніше призначеної пенсії.

Однак, відповідач, розглянувши подані позивачем документи жодного рішення щодо перерахунку пенсії або відмови в перерахунку пенсії не приймав. Відповідач, на вказану заяву позивача лише листом від 14.06.2018 року № 1474/М-11 повідомив останнього про відсутність підстав для прийняття рішення щодо проведення перерахунку пенсії на підставі наданих архівних довідок та зазначив, що у разі наявності права на проведення перерахунку пенсії, позивачу необхідно звернутися до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області для оформлення відповідного подання.

В свою чергу, позивач вважає, що відповідач відмовив у проведенні йому перерахунку пенсії, що викладено у даному листі Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.06.2018 року № 1474/М-11.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області інших документів, складених за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії, не надходило.

Отже, суд доходить висновку, що заява позивача про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року №1474/М-11 не була розглянута відповідачем по суті із прийняттям відповідного рішення згідно вимог чинного законодавства.

Вказане є свідченням того, що відповідачем не вирішувалось питання щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивачу або відмови у його здійсненні.

З огляду на це, суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на те, що позивач не має права вимоги щодо врахування зазначених ним у позові надбавок, матеріальних допомог, при проведенні перерахунку пенсії, оскільки такі підстави відповідачем за розглядом заяви позивача не встановлювались, і відповідного рішення не приймалось.

Відповідно до статей 49 та 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) та у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року (справа №753/12809/14, адміністративне провадження №К/9901/1578/18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі заяви від 31.05.2018 року вх. №1474/М-11 є передчасною, оскільки, як вже встановлено судом, заява позивача про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року за вх.№1474/М-11 відповідачем по суті не розглядалась, і відповідно вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб’єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.06.2018 № 1474/М-11 не було розглянуто заяву позивача про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року №1474/М-11 по суті із прийняттям відповідного рішення, суд вважає, що похідні вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії та про зобов’язання виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії є формою втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За таких обставин, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не здійснювався по суті розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року за вх. №1474/М-11 із прийняттям відповідного рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного суду від 06.03.2018 року (справа №753/12809/14, адміністративне провадження №К/9901/1578/18), з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття відповідного рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 31.05.20188 року за вх.1474/М-11.

2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року за вх. №1474/М-11 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Доводи відповідача про те, що рішенням суду по справі №815/695/18 судом вже було зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії суд не приймає до уваги, оскільки в рамках справи №815/695/18 предметом розгляду була бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 1 січня 2016 року відповідно дост.ст.51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ, Закону України “ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” № 900-VІІІ від 23.12.2015 року та постанови Кабінету ОСОБА_3 України № 988 від 11 листопада 2015 року “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, тобто наявність права на перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету ОСОБА_3 України, що не входить до предмету розгляду в даній адміністративній справі.

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з викладеного, оскільки відповідач за заявою позивача про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року за вх.№1474/М-11 відповідного рішення згідно вимог чинного законодавства не приймав, а отже діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, суд дійшов висновку, що позовна заява позивача підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття відповідного рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 31.05.20188 року за вх.1474/М-11 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року за вх. №1474/М-11 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а в іншій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65045) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття відповідного рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 31.05.20188 року за вх.1474/М-11.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м.Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65045, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про перерахунок пенсії від 31.05.2018 року за вх. №1474/М-11 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.