Постанова № 76028329, 21.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2018 рокусправа № 808/719/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Білак С.В., Шальєва В.А.,

секретарі судового засідання Федосєєвій Ю.В.,

за участі представників відповідача Ташевської Н.Д., Шалагінової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №808/719/18 (головуючий 1-ї інстанції Татаринов Д.В.) за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 23.02.2017 року (згідно поштового штампу на конверті) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Запорізькій області, в якому просила визнати протиправними рішення відповідача від 26 січня 2018 року №000020 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанову від 26 січня 2018 року №00010 про накладення штрафних санкцій.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено планову перевірку без включення до плану перевірок, без завчасного повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, без вручення копії направлення на перевірку перед початком її проведення, без допуску до перевірки та без дослідження документів, які стосуються предмету перевірки, внаслідок чого складено акт, покладений в основу оскаржуваних рішень. Позивач зазначає, що докази, здобуті з порушенням закону, у тому числі внаслідок проведення перевірки, без наявності на те правових підстав, є неналежними і не мають юридичної значимості, а тому прийняті на підставі таких доказів рішення про застосування штрафних санкцій не можуть бути визнані правомірними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала до апеляційного суду заяву, якою просила розглянути справи без її участі.

Згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_3 має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 71503, АДРЕСА_1.

Відповідач - Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 грудня 2017 року на підставі наказу по ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №157/і-06 від 04.10.2017 року, направлення на проведення перевірки від 11.12.2017 року №000450/і-06, плану робіт на 4-й квартал 2017 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку характеристик продукції (предмет перевірки - електронне та електричне обладнання, електричні лампи), за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції №000128 (а.с.12-13).

Під час проведення перевірки характеристик продукції спеціалістами управління здійснення відбір зразків продукції (настільної лампи на прищепці, гірлянди 200 Led, гірлянди 100 Led), для здійснення відповідної експертизи, про що в той же день - 12.12.2017 року складено акт відбору зразків №00014 (а.с.51).

26 січня 2016 року відповідачем складено протокол №000010, яким встановлено факт розповсюдження продукції, а саме:

- настільна електролампа на прищепці торгова марка «Right Hausen» apT.HN-24.2.01.2, колір чорний, Е27, 60W, зазначена у пункті 1 акту перевірки характеристик продукції, на якій неналежним чином нанесено знак відповідності технічним регламентам;

- гірлянда електрична 200 «LED», арт.1120-07,13 см, гірлянда електрична 100 «LED», арт. 1503-01. 55W, 60Hz, зазначена у пунктах 2, 3 акту перевірки характеристик продукції, на яких не нанесено знак відповідності технічним регламентам.

У зв'язку з тим, що суб'єкт господарювання на продукцію, зазначену у пунктах 1,2,3 акту перевірки характеристик продукції не надав інформацію про походження продукції, в тому числі накладні чи інші документи, що надають змогу органу ринкового нагляду у ланцюгу постачання відстежити походження такої продукції та її подальший обіг, а також визначити особу, яка поставила вищевказаному суб'єкту господарювання продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (а.с.60).

26 січня 2018 року за результатами розгляду матеріалів справи керівником ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийнято постанову №000010 про накладення штрафних санкцій, передбачених пунктом 2 частиною 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», якою до ФОП ОСОБА_3 за введення в обіг продукції, на якій не нанесено знак відповідності технічним регламентам, (пункт 1 акту перевірки характеристик продукції №000128), внаслідок чого було порушено вимоги «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1067, «Технічного регламенту електромагнітної сумісності обладнання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1077 та «Технічного регламенту енергетичного маркування електричних ламп та світильників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2017 року №340, застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. (а.с.9).

Крім того, контролюючим органом 26 січня 2018 року прийнято рішення про вжиття обмежувальних заходів №000020, яким відповідно до пункту 2 частини 1 статті 30 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вимагається усунути позивачу невідповідність продукції, що введена в обіг, шляхом приведення її у відповідність вимогам Технічних регламентів (а.с.10).

Позивач не погодилась з рішенням та постановою контролюючого органу та оскаржила їх до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначає Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» №2735-VI від 02 грудня 2010 року.

Відповідно до частини 1, частини 5 статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.

Щодо посилання апелянта на протиправність проведення перевірки через порушення відповідачем приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 20.09.2007 року №877-V (далі по тексту - Закон №877), а також неврахування норм цього закону судом першої інстанції при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України №877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами, в тому числі, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, як зазначалось вище, встановлює Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який в даному випадку є спеціальним законом.

Приписами статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

В апеляційній скарзі позивач посилається на ту обставину, що планової перевірки не відбувалося, а перевіряючий не був освідомлений якого суб'єкта господарювання він перевіряє.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що заходами ринкового нагляду зокрема є перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування).

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено, що органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Секторальний план державного ринкового нагляду на 2017 рік затверджено Головою Держпродспоживслужби України 24 листопада 2016 року та 13 жовтня 2017 року (зі змінами) та опубліковано на офіційному сайті Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, де передбачено здійснення перевірок протягом року за найменуванням виду продукції:

- електричні лампи («Технічний регламент енергетичного маркування електричних ламп та світильників», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2017 року №340).

- освітлювальна апаратура («Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1067).

- електричне та електронне обладнання («Технічний регламент електромагнітної сумісності обладнання», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1077).

Квартальні плани перевірок розробляються відповідно до секторальних планів державного ринкового нагляду на 2017 рік та затверджуються начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

В матеріалах справи наявний Секторальний план державного ринкового нагляду на 2017 рік у першій редакції та зі змінами, а також План здійснення діяльності з ринкового нагляду на IV квартал 2017 року (а.с.43-45, 36, 48-49).

Саме у відповідності до вказаних планів відповідачем прийнято 04.10.2017 року наказ №157/і-06 про проведення планових перевірок характеристик продукції та видано направлення №000450/і-06 від 11.12.2017 року про перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо характеристик продукції: електронне та електричне обладнання/електричні лампи, предметом якої зазначено: встановлення дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового контролю (а.с.50, 47).

Щодо посилань апелянта на те, що вказана перевірка не має нічого спільного з плановою, так як планова перевірка за Законом України №877 має плануватися відносно певних суб'єктів господарювання, а не по факту виявлення недоліків за наслідком контрольної закупівлі, то колегія суддів не приймає до уваги таке посилання, оскільки при проведенні перевірки у даному випадку перевіряється не суб'єкт господарювання, а характеристики продукції не залежно від суб'єкта, який ввів в обіг таку продукцію. Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» чітко визначає об'єкт перевірки - характеристик продукції, а відтак посилання позивача є безпідставними.

Законодавством передбачено, що для проведення перевірки характеристик продукції достатньо пред'явити лише службове посвідчення та направлення на проведення перевірки. Пред'явлення інших документів, листів, погоджень, попереджень на проведення перевірки, тощо, законодавством не передбачено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень відповідачем порядку призначення та проведення перевірки.

До того ж, колегія суддів зазначає, що позивачем не оскаржується наказ про проведення перевірки.

Крім того, пунктом 3 статті 7 Закону України Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено право суб'єкта господарювання не допускати за певних обставин до проведення перевірок посадових осіб.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач не скористалась визначеним вище правом, посадові особи органу державного контролю були допущені позивачем до проведення перевірки, та позивач - ОСОБА_3 брала участь у перевірці, що вбачається з акту перевірки від 12.12.2017 року.

Щодо оскарження постанови про накладення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана постанова ГУ Держпродспоживслужби у Запорізькій області винесена за результатами розгляду справи з урахуванням протокол №000010, яким встановлено факт розповсюдження продукції, та акту перевірки, у зв'язку з виявленим під час виїзної планової перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 порушень пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», зокрема не нанесення на продукцію знаку відповідності її технічним регламентам.

Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності встановлено Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» №124-VIII від 15 січня 2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» термін введення в обіг - це надання продукції на ринку України в перший раз; знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає вимогам, які застосовуються до зазначеної продукції та визначені в технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування.

За правилами частини 1 статті 30 закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише виробником або його уповноваженим представником.

Знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише на продукцію, для якої його нанесення передбачене конкретними технічними регламентами, та не повинен наноситися на будь-яку іншу продукцію (частина 2 статті 30 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»).

Вимоги стосовно захисту здоров'я та безпеки людей і свійських тварин та майна, яким повинно відповідати низьковольтне електричне обладнання (далі - електрообладнання) з метою надання його на ринку України, визначає Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1067.

За правилами пункту 42 вказаного Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання знак відповідності технічним регламентам наноситься на електрообладнання або на його табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер електрообладнання, знак відповідності технічним регламентам наноситься на пакування та на супровідні документи.

Відповідно до пункту 43 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання №1067 знак відповідності технічним регламентам наноситься перед введенням електрообладнання в обіг.

В матеріалах справи наявні фототаблиці, з яких вбачається, що на перевіряємій продукції, введенній в обіг позивачем, відсутній Національний знак відповідності (а.с.62-78).

Ані в адміністративному позові, ані в апеляційній скарзі позивач не заперечує та не спростовує факту відсутності знаку відповідності на перевіряємій продукції.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини першої цієї статті, об'єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно - супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма передбачає відповідальність особи, саме яка ввела продукцію в обіг, за введення в обіг продукції, що не відповідає технічним регламентам, якщо при цьому на таку продукцію не нанесено знак відповідності технічним регламентам.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: будь-який суб'єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію; будь-який суб'єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

Згідно з частиною 6 статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», суб'єкти господарювання зобов'язані зберігати документацію, визначену в частині п'ятій цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено: виробник - протягом десяти років з дня введення ним відповідної продукції в обіг; уповноважений представник, імпортер або розповсюджувач - протягом десяти років з дня одержання ним відповідної продукції.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом позивач повідомлялась своєчасно про розгляд 26.01.2018 року матеріалів, зібраних під час проведення перевірки. Вказана обставина апелянтом не заперечується та не спростовується.

Відповідно до вимог частини 5 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або заступниками таких керівників у межах їх компетенції. Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадовими особами органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складається протокол, який разом із поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, передається посадовим особам, уповноваженим розглядати такі справи. Керівник чи заступник керівника органу ринкового нагляду розглядає справу протягом 15 днів з дня отримання відповідних документів. Рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою. Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.

Вказаною нормою не передбачено відкладення розгляду матеріалів у зв'язку з неявкою суб'єкта господарювання.

За результатами розгляду матеріалів справи 26.01.2018 року керівником Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийнято рішення у формі постанови №000010 про накладення штрафних санкцій, передбачених пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», якою до ФОП ОСОБА_3 за введення в обіг продукції, на якій не нанесено знак відповідності технічним регламентам, що зазначено у п. 1 акту перевірки характеристик продукції № 000128, внаслідок чого було порушено вимоги «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1067, «Технічного регламенту електромагнітної сумісності обладнання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1077 та «Технічного регламенту енергетичного маркування електричних ламп та світильників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2017 року №340, застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн..

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту оставину, що вона не мала можливості з'явитись на розгляд матеріалів до відповідача через хворобу, оскільки апелянтом вказана обставина не підтверджена належними доказами.

До того ж, статтею 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не передбачено відкладення розгляду матеріалів у зв'язку з неявкою суб'єкта господарювання.

Щодо посилання апелянта на порушення порядку прийняття рішення про вжиття обмежувальних заходів (коригувальних) заходів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 15 статті 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб'єкту господарювання проекту такого рішення. У такому разі суб'єкт господарювання, якого стосується рішення, має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Орган ринкового нагляду має негайно розглянути одержані пояснення, заперечення та інформацію суб'єкта господарювання та за результатами такого розгляду оцінити адекватність і пропорційність прийнятого ним рішення.

Таким чином, наведеною нормою Закону визначено право відповідача у разі терміновості приймати рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів поза межами вимог визначених частинами 11 - 14 статті 33. В подальшому позивач не скористалась правом надання пояснень, заперечень або інформації щодо продукції, яка перевірялась, що спростовує твердження апелянта.

Посилання апелянта на низку рішень Верховного Суду та Верховного Суду України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки рішення у справах №821/371/17 та №826/442/13-а постановлені за позовами до податкових органов про скасування податкових повідомлень-рішень за правилами Податкового Кодексу України, рішення у справах №816/169/17 та №21-65а15 постановлені за позовами відповідно до Держпроспоживлужби та Інспекції з питань захисту прав споживачів про скасування наказів про проведення перевірки, тобто у справах, які не є тотожними або едентичними справі за позовом ОСОБА_3.

Позивач взагалі не оскаржує наказ про проведення перевірки.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведених вище обставин у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення прав позивача з боку Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Запорізькій області, оскільки дії останнього відповідають статті 27 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже, рішення про вжиття обмежувальних заходів, постанова про накладення штрафних санкцій прийняті Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області у спосіб, в межах повноважень та на підставі закону.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2018 року становить 1762 гривень, тобто до незначних у 2018 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 гривень.

Позивач оскаржує рішення відповідача на суму, яка не перевищує 176200 гривень, у зв'язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №808/719/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №808/719/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва