Ухвала суду № 76028297, 22.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1609/18 Провадження №11-кп/773/454/18 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія: ст.366-1 КК України Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Подолюка В.А.,

суддів – Філюка П.Т., Клока О.М.,

за участю секретаря – Лінік Т.В.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого, неодруженого, не маючого утриманців, проживаючого та зареєстрованим місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

засуджено:

- за ст.366-1 КК України до 150 (сто п’ятдесят) годин громадських робіт, з позбавленням права обіймати посади з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він будучи відповідно до рішення Садівської сільської ради Луцького району №1-1/2015 від 10.11.2015 депутатом сьомого скликання Садівської сільської ради Луцького району Волинської області, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, у період із 01.01.2017 по 16.05.2018, достовірно знаючи про обов’язок подати до Єдиного державного реєстру декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, будучи додатково проінформованим сільським головою про вказаний обов’язок шляхом проставлення особистого підпису на відповідному листі Білостоцької сільської ради від 08 лютого 2017 року, перебуваючи на території України, маючи реальну та об’єктивну можливість, умисно не подав зазначену декларацію, шляхом заповнення такої на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, а лише 16 травня 2018 року.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 просить його скасувати, ухвалити ухвалу, якою звільнити його від кримінальної відповідальності за ст.366-1 КК України на підставі ст.45 КК України, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що він вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, вчинив кримінальне правопорушення вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Збитки внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано не було. Крім того, від 16.05.2018 року, одразу після роз’яснення прокурором права подачі такого документу, незалежно від притягнення до кримінальної відповідальності подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто усунув заподіяну шкоду.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який апеляційну скаргу просив відхилити, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій за ст.366-1 КК України відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та у апеляційному порядку не оскаржуються.

Відповідно до ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно із ст.12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_1, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні наявні обґрунтовані підстави для застосування до ОСОБА_1 інституту звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ст.45 КК України, зокрема те, що останній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, внаслідок вчинення кримінального правопорушення збитків завдано не було. Крім того, від 16.05.2018 року, одразу після роз’яснення прокурором права подачі такого документу, незалежно від притягнення до кримінальної відповідальності подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто усунув заподіяну шкоду.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України підлягає до задоволення, а тому вирок місцевого суду в силу вимог ст.417 КПК України підлягає скасування, а кримінальне провадження – закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня щодо нього скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, на підставі ст.45 КК України, у зв’язку із дійовим каяттям.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідувань за №42018031010000007 від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 за ст.366-1 КК України – закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: