Постанова № 7602725, 28.12.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-19309/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шергіній Ю.О.,

з участю представника позивача Олексюка А.Л.,

представника відповідача Дячука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» звернулося в суд із позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2009 року за №0000972200/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 14894,05 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 21 жовтня 2009 року за №0000972200/0 є безпідставним та винесене з порушенням Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» при укладені 6 лютого 2009 року кредитної угоди із кредитною спілкою «Інкомвклад» не зазнало збитків. Також, податковим органом неправомірно допущено в акті ототожнення кредитування - як однієї з банківських операцій, плата за яке проводиться у вигляді процентної ставки, з придбанням-продажем товарів (робіт, послуг), де дохід визначається, виходячи з договірних цін, але не вище (нижче) від звичайних, з посиланням при цьому на пункт 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, поняття, як «звичайний процент» або «звичайна процентна ставка» так «середньозважена відсоткова ставка» взагалі законодавству невідомі та застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п.п.7.4.1.,7.4.2.,7.4.3. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є незаконним та хибним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити та додатково пояснив, що кредитний договір укладався із кредитною спілкою «Інкомвклад», а не із фізичними особами ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5

Відповідач у запереченні від 8 грудня 2009 року №5164/10/10-011 та представник в судовому засіданні предявлені позовні вимоги заперечили та просили відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем в порушення статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредит КС «Інкомвклад» видано під процентну ставку, що є нижчою від ставки, що виплачується КБ «Західінкомбанк» по депозитах, а також нижче облікової ставки НБУ (12,0 відсотків річних діє з 30.04.2008р.). Кредитній спілці «Інкомвклад» надано короткостроковий кредит (овердрафт) із сплатою 9,5% процентів річних, що на 0,5% менше середньозваженої відсоткової ставки за кредитами, наданими за 06.02.2009 року в національній валюті, чим занижено суму нарахованих відсотків по кредитному договору №0602/09-725 від 06.02.2009 року на загальну суму 59576,20 грн. В результаті чого, в порушення пункту 1.10, підпункту 1.11.1 пункту 1.11, пункту 1.20 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.3 пункту 7.7 статті 7, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток за 2009 рік на загальну суму 14894,05 грн. Крім того,окремі члени кредитної спілки «Інкомвклад» - ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5 є інсайдерами, які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку. Однак, позивач в порушення вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» уклав кредитний договір із кредитною спілкою «Інкомвклад» на більш сприятливих умовах ніж звичайні (угоди, укладені з іншими особами).

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову з таких підстав.

Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку КБ «Західінкомбанк» ТзОВ з окремих питань на виконання постанови ОВС ГСУ МВС України від 19 серпня 2009 року за період з 1 листопада 2008 року по 17 серпня 2009 року. За результатами перевірки 7 жовтня 2009 року складено акт за №3613/2200/19233095.

Згідно даного акту встановлено порушення вимог пункту 1.10, підпункту 1.11.1 пункту 1.11, пункту 1.20 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.3 пункту 7.7 статті 7, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на загальну суму 14894,05 грн.

У звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача Луцькою ОДПІ сформоване податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2009 року за №0000972200/0 в якому визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток банківських організацій в сумі 14894,05 грн.

В акті перевірки відповідач стверджує, що позивачем в порушення вимог статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредит КС «Інкомвклад» видано під процентну ставку, що є нижчою від ставки, що виплачується КБ «Західінкомбанк» по депозитах, а також нижче облікової ставки НБУ (12,0 відсотків річних діє з 30.04.2008р.). Також встановлено, що окремі члени кредитної спілки «Інкомвклад» є інсайдерами, які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку (згідно п.п. 1.9-1.11, п.п. 1.14 глави 1 розділу VI постанови НБУ №368 від 28 серпня 2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»), а саме: ОСОБА_1 - голова Спостережної ради банку , власник істотної участі, (дозвіл №60 від 13.12.2006р.); ОСОБА_2 - член Спостережної ради банку (протокол №36 від 25.05.2004р.); ОСОБА_3 - заступник голови Правління, директор департаменту валютних операцій, член Правління банку; ОСОБА_4 - директор департаменту пасивних операцій, член Правління банку, член Спостережної ради КС «Інкомвклад» та ОСОБА_5 - начальник відділу внутрішнього аудиту банку.

Як вбачається із наданих суду кредитних договорів, укладених із Національним банком України від 6 листопада 2008 року, 20 листопада 2008 року та 9 грудня 2008 року, Національний банк України надав позивачу кредит з оплатою 17% та 19% річних.

Також тимчасовий адміністратор КБ «Захдінкомбанк» ТзОВ Малютіна В.А. 14 травня 2009 року направила голові правління КС «Інкомвклад» письмове повідомлення за №25-1653 про розірвання в односторонньому порядку кредитного договору №0606/09-725 від 6 лютого 2008 року у звязку з тим, що даний договір є збитковим для установи та умови договору не відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п.п. 1.14 глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

У взаємозвязку з даною нормою, частина 2 статті 53 Закону, визначає, що банкам забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку, банк не має права встановлювати процентні ставки за кредитними чи депозитними операціями, які є нижчими від собівартості цих послуг у банку.

Таким чином, суд вважає, що позивач при укладенні 6 лютого 2009 року із кредитною спілкою «Інкомвклад» кредитного договору №0606/09-725 зі сплатою 9,5% річних порушив вимоги статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення зазначених вище підпунктів поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг

Фінансовими вважаються, і в тому числі, послуги щодо залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення та надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункти 4 та 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент, а фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що кредит це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Отже, кредит є фінансовою послугою, що надається банком іншим особам, а операції з надання коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент підпадають під дію підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що інсайдерами позивача є ОСОБА_1 (голова Спостережної ради банку, власник істотної участі), ОСОБА_2 (член Спостережної ради банку), ОСОБА_3 (заступник голови Правління, директор департаменту валютних операцій, член Правління банку), ОСОБА_4 (директор департаменту пасивних операцій, член Правління банку) та ОСОБА_5 (начальник відділу внутрішнього аудиту банку), що підтверджується списком інсайдерів КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, складеного головним бухгалтером позивача Козачуком Р.М. та не заперечується представниками сторін.

Фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є членами кредитної спілки «Інкомвклад», а ОСОБА_4 також є і членом Спостережної ради КС «Інкомвклад», що підтверджується протоколом №1 установчих зборів членів від 1 серпня 2005 року та не заперечується представниками сторін.

Частиною 3 статті 44 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що інсайдери це особи, які володіють інсайдерською інформацією у зв'язку з тим, що вони є власниками голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному капіталі емітента; посадовими особами емітента; особами, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або договірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом, зокрема: юридичними особами, які перебувають з емітентом у договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю, а також фізичними особами, які перебувають з емітентом або юридичними чи фізичними особами, пов'язаними з емітентом договірними відносинами або відносинами контролю, у трудових чи договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю.

Відповідно до пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язаною особою визнається посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Оскільки ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4. займають відповідні посади в публічному акціонерному товаристві «Західінкомбанк», а також є членами спілки та Спостережної ради КС «Інкомвклад», суд вважає кредитну спілку «Інкомвклад» повязаною особою із банком - публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк».

Зі місту норм статі 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» випливає, що угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі - пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови,ніж угоди,укладені з іншими особами. Угоди,укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.

Банк може укладати угоди з пов'язаними особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші звичайних, у разі, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

За таких обставин, суд вважає доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у кредитному договорі банку з повязаною особою, не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що визначена сторонами договору звичайна ціна послуг не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач, належним чином не довів невідповідність податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ вимогам законодавства та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували відсутність шкоди оспорюваних кредитних операцій для фінансового розвитку банку, а отже наявності виключної умови визначеної ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» при наявності якої Банку дозволяється укладати угоди з пов'язаними особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші звичайних.

В свою чергу відповідач належним чином довів наявність збитків від проведеної трансакції кредитування КС «Інкомвклад» АТ «Західінкомбанком», що ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, а саме вищевказаним повідомленням тимчасового адміністратора КБ «Захдінкомбанк» Малютіної В.А. від 14 травня 2009 року за №25-1653 про розірвання в односторонньому порядку кредитного договору №0606/09-725 від 6 лютого 2008 року у звязку з тим, що даний договір є збитковим для установи та умови договору не відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п.п. 1.14 глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21 жовтня 2009 року за №0000972200/0 та про безпідставність позову.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 49, 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 7, 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 31 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяА.Я. Ксензюк