Рішення № 76027154, 15.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1729/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

27.04.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

- визнати протиправною бездіяльність та відповідь відповідача від 20.11.2017 року №129/3-12/шв щодо нарахування в подальшому пенсії, виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 2,73301;

- зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача, з моменту винесення рішення суду, виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 2,73301.

Ухвалою судді від 02.05.2018 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 21.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (в т.ч. поновлено строк звернення до суду з цим позовом); справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи по суті призначено на 21.06.2018 року. Копію ухвали 24.05.2018 року вручено відповідачеві та 25.05.2018 року – позивачеві.

06.06.2018 року надійшов відзив на позов від відповідача та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

11.06.2018 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.07.2018 року.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.07.2018 року, суд оголосив перерву до 30.07.2018 року.

У зв’язку із перебуванням судді у відпустці, судове засідання, призначене на 30.07.2018 року, перенесено на 15.08.2018 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 23.04.1992 року отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII. 01.01.2004 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивачу згідно вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Зокрема, у період з 01.01.2004 року по 2006 рік перерахунок пенсії було проведено із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,73301. 07.04.2008 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, оскільки на той час продовжувала працювати. Однак, заповнюючи стандартний бланк, позивач не зазначила яким саме способом перерахунку пенсії бажає скористатись, так як таке не було передбачено бланком. Вказала, що відповідач на власний розсуд провів перерахунок пенсії позивачу із заробітної плати за період страхового стажу, визначеного ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», хоча згідно поданої нею заяви перерахунок повинен був би проводитись із заробітної плати, з якої була обчислена пенсія. Такими діями відповідача, на думку позивача, порушено її право на самостійний вибір виду перерахунку пенсії. Окрім того, додала, що за наслідками такого перерахунку відбулось зменшення індивідуального коефіцієнту заробітку позивача. Вважаючи у зв’язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та відповіді на відзив, просили позов задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. На підставі заяви ОСОБА_1 від 26.04.2006 року їй проведено перерахунок пенсії з 01.05.2006 року, з урахуванням страхового стажу 45 років 4 місяці 19 днів, до 31.03.2006 року (коефіцієнт стажу 0,45333) та заробітної плати – 2010,32 грн, визначеної за 87 місяців за період роботи з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року на посаді головного бухгалтера ВАТ «Львівгаз» та з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року за даними персоніфікованого обліку (середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2005 рік – 735,57 грн*індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації – 2,73301). З 01.01.2008 року заробітна плата для обчислення пенсії визначалась відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік – 928,81 грн. Відтак, зазначила, що пенсія обчислювалась з урахуванням заробітної плати 2538,45 грн (928,81 грн*2,73301). В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.04.2008 року їй проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу 47 років 4 місяці 19 днів (по 31.03.2008 року), коефіцієнт стажу з урахуванням кратності – 1,20-0,56800, та заробітної плати – 2689,18 грн, визначеної за 111 місяців за періоди з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року та з 01.01.2004 року по 31.03.2008 року за даними персоніфікованого обліку (середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік – 1197,91 грн*індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації – 2,24489). Таким чином, у зв’язку із застосуванням при перерахунку пенсії позивача у 2008 році показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік (1197,91 грн) при зниженні індивідуального коефіцієнта заробітку, заробітна плата для обчислення пенсії збільшилась. Тому, перерахунок пенсії з 01.04.2008 року доцільніше було проводити з урахуванням страхового стажу та заробітку. У випадку проведення перерахунку тільки з урахуванням страхового стажу, сума пенсії склала б 1619,81 грн. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні.

У строк, встановлений судом, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення та аргументи з посиланням на відповідні докази. Зокрема, зазначила, що, звертаючись до органів Пенсійного фонду, пенсіонер самостійно приймає рішення щодо варіантів здійснення перерахунку пенсії. Втім, звернула увагу, що відповідачем не роз’яснювалось право позивача на обрання варіанту перерахунку пенсії та не повідомлялось, що внаслідок перерахунку пенсії індивідуальний коефіцієнт заробітку може зменшитись. Разом з тим, вказала, що у 2008 році перерахунок її пенсії здійснено не із заробітної плати (доходу), з якої було обчислено пенсію, а із заробітної плати за період страхового стажу із застосуванням середньої зарплати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік – 1197,91 грн. Це, в свою чергу, привело до щомісячного недоотримання пенсії. Щодо постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року у справі №466/7866/14-а, на яку позивач посилається як на преюдиційну, то зазначила, що заявлений позов подано, виходячи із нових обставин, станом на 2018 рік. Погодилась, що не змінились ні предмет позову, ні підстави, ні відповідач, натомість змінились обставини, внаслідок триваючого правопорушення. А тому, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає безпідставними та необґрунтованими.

У строк, встановлений судом, від відповідача надійшло заперечення, в якому викладено пояснення та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень і мотиви їх відхилення. Зокрема, зазначив, що згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Поряд з тим, вказав, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року (справа №466/7866/14-а), в якій брали участь ті самі особи, встановлено обставини, що діями відповідача права позивача не порушено, при проведенні перерахунку дотримано норми чинного на момент проведення перерахунку законодавства. А тому, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

З 23.04.1992 року позивачу було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». В подальшому, з 01.01.2004 року перерахунки пенсії проводились у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд встановив, що до 30.11.2012 року позивач була працюючим пенсіонером. У 2006 році за заявою позивача, поданою до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова, було проведено перерахунок її пенсії за період страхового стажу, який на той час складав 45 років 4 місяці 19 днів, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,73301.

01.04.2008 року, на підставі заяви позивача, їй проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу 47 років 4 місяці 19 днів (по 31.03.2008 року), коефіцієнт стажу з урахуванням кратності – 1,20-0,56800, та заробітної плати – 2689,18 грн, визначеної за 111 місяців за періоди з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року та з 01.01.2004 року по 31.03.2008 року за даними персоніфікованого обліку (середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік – 1197,91 грн*індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації – 2,24489). З 01.04.2008 року пенсійна виплата склала 1705,42 грн. У зв’язку із застосуванням при перерахунку пенсії позивача у 2008 році показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік (1197,91 грн) при зниженні індивідуального коефіцієнта заробітку, заробітна плата для обчислення пенсії збільшилась, тому, перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2008 року, на думку відповідача, доцільніше було проводити з урахуванням страхового стажу та заробітку.

З 01.06.2008 року, на підставі заяви позивача від 02.06.2008 року, їй перераховано пенсію з урахуванням заробітної плати – 2711,29 грн, визначеної за 111 місяців, і така, як наслідок, склала 1718,22 грн.

Подальші перерахунки здійснювались з урахуванням страхового стажу, набутого після попереднього перерахунку.

29.06.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за період з 07.04.2008 року по дату розгляду цієї заяви.

Як вбачається зі змісту відповіді, яка була скерована на адресу позивача ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.07.2017 року №59/3-12/шв, станом на липень 2017 року пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 52 роки 19 днів (коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 – 0,70200) та заробітної плати 2711,29 грн. Розмір пенсійної виплати становив 2637,67 грн. Зазначено, що не вбачається підстав для перерахунку пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії – 2,73301.

Згідно спірної відповіді ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.11.2017 року №129/3-12/шв, станом на жовтень 2017 року пенсію обчислено відповідно до Закону України від 03.10.2017 року №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з урахуванням страхового стажу 52 роки 19 днів (коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1 – 0,52) та заробітної плати 8520,15 грн. Розмір пенсійної виплати становив 4961,55 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з відмовою відповідача провести перерахунок її пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,73301, вважає таке бездіяльністю, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

За змістом ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Матеріалами справи підтверджено, що перерахунок пенсії позивачу здійснювався відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд встановив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року у справі №466/7866/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про протиправною відмови відповідача від 22.07.2014 року у проведенні нарахування їй пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,73301 та зобов'язання, починаючи з 04.11.2014 року провести перерахунок її пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,73301 – у задоволенні позову відмовлено повністю.

Зокрема, встановлено, що у заяві про перерахунок пенсії позивачем не ставилось питання про те, яким способом слід здійснити перерахунок пенсії (чи з урахуванням стажу, чи з урахуванням стажу і заробітку), а тому відповідачем обрано більш доцільний варіант перерахунку пенсії, внаслідок чого розмір пенсії склав 1718,22 грн. У випадку перерахунку пенсії позивача тільки з урахуванням страхового стажу, сума пенсії склала б 1619,81 грн.

З огляду на те, що у заяві про перерахунок пенсії позивач не зазначала який метод слід використати при проведенні перерахунку пенсії, відповідачем обрано більш доцільний варіант перерахунку пенсії, внаслідок чого позивач отримує пенсію у більшому розмірі, ніж би отримувала у випадку перерахунку пенсії тільки з урахуванням страхового стажу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що діями відповідача права позивача не порушено, а при проведенні перерахунку пенсії відповідачем дотримано норми чинного на момент проведення зазначеного перерахунку законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведена норма передбачає звільнення від доказування у зв'язку із преюдиційними обставинами, тобто такими, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Поряд з цим, під преюдиційними обставинами належить розуміти фактичні обставини справи, тобто факти, дії або події, що мали місце.

Водночас передбачене ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази, як-то передбачено ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, за правилами ст.90 цього ж Кодексу.

Втім, позивачем не наведено жодної обставини та не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування преюдиційних обставин, встановлених постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року у справі №466/7866/14-а.

Суд не враховує посилання позивача на приписи ч.7 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, адже у справі, яка розглядається, не встановлено нових обставин, які не існували на час прийняття судом рішення у справі №466/7866/14-а.

Поряд з тим, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип, зокрема, полягає у тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення.

Позивач і сама у відповіді на відзив зазначає, що у поданому нею позові не змінились ні його предмет, ні підстави, ні відповідач, натомість змінились лише обставини, які, на її думку, є триваючим правопорушенням. При цьому, таке правопорушення позивач вважає бездіяльністю, яку просить визнати протиправною.

Так, суд відзначає, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Вказана правова позиціє узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.04.2018 року (права №800/426/17) та від 17.07.2018 року (справа №826/7817/16).

Однак в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб’єктами, суд приходить висновку про відсутність в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення її прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії – слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 241-246, 255, 293, 295 підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23.08.2018 року.

Суддя Карп`як О.О.