Рішення № 76027023, 22.08.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1851/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області та ОСОБА_2 про скасування рішення та визнання відмови протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про:

- скасування рішення Олександрійської міської ради № 417 від 23.01.2018 року в частині п. 3.1., про погодження ОСОБА_2 у власність місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га (у т.ч. площею 0,0100 га - землі одно - та двоповерхової житлової забудови) по пр. Соборному (суміжно з будівлею № 54) для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Олександрійської міської ради та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- визнання неправомірною відмову Олександрійської міської ради у погодженні мені додаткової земельної ділянки по пр. Соборному, 54 для обслуговування будівлі Будинку торгівлі.

В обґрунтування вказаних вимог позивачем зазначено, що їй належить нежитлове приміщення: в цілому будинок торгівлі, нежитловою площею 1556,1 кв.м. (в т.ч. підвал – 383,9 кв.м.), яке складається з трьох поверхів та підвалу. Після державної реєстрації права власності та фактичного вступу у користування майном їй стало відомо, що під даною будівлею сформовано земельну ділянку площа якою не відповідає розмірам зазначеним у технічному паспорті на будівлю. Позивач також зазначає, що з метою приведення документів у відповідність та розуміючи, що земельна ділянка площею 787 кв.м. є недостатньою для повноцінної експлуатації будівлі в 1556,1 кв.м. вона 09.01.2018 року звернулась до Олександрійської міської ради з заявою погодити додаткову земельну ділянку. Натомість 25.01.2018 р. вона отримала відмову в задоволені її заяви, у зв’язку з тим, що земельну ділянку на яку претендувала позивач ОСОБА_3 Олександрійської міської ради № 417 від 23.01.2018 р. була погоджена іншій особі – ОСОБА_2.

Представником Олександрійської міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та не визнає позов в повному обсязі. В обґрунтування чого відповідач-1 зазначає, що рішення № 417 від 23.01.2018 року в частині погодження ОСОБА_2 у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правомірним, прийнятим у встановленому законом порядку, на підставі та в межах повноважень наданих відповідачу-1. Окрім того, предстаквник міської ради у відзиві зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права (а.с.95-99).

ОСОБА_2 також подано відзив на позовну заяву, доводи викладені в останній вважає їх необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, оскільки реалізуючи свою конституційне право будь-яких норм діючого законодавства як нею безпосередньо, так і Олександрійською міською радою порушено не було. Вважає, що вона, ОСОБА_2, діяла в правомірно та не порушувала прав позивача (а.с.47-48).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 звернувшись до суду з даною позовною заявою зазначила фізичну особу - ОСОБА_2 як другого відповідача у справі, натомість жодна з позовних вимог до останньої спрямовані не були.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі позивача було зобов’язано надати письмову інформацію (уточнення), в якій зазначити вимогу, що звернена до відповідача 2 – ОСОБА_2. Однак, ОСОБА_1 вимоги даної ухвали не виконано.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України, відповідачем (в адміністративній справі) є суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З огляду на те, що жодна з позовних вимог до ОСОБА_2 не спрямована, а відтак відсутні правові підстави закриття провадження щодо певної частини позовних вимог.

Таким чином, дана адміністративна справа розглянута в тому суб’єктному складі відповідачів, який вказаний позивачем в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно свідоцтва та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі в цілому будинок торгівлі, нежитловою площею 1556,1кв.м (у тому числі підвал 383,9 кв.м), складається з трьох поверхів (а.с.8, 9).

Відповідно до відомостей з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності судом встановлено, що для обслуговування нежитлової будівлі в цілому будинок торгівлі, нежитловою площею 1556,1кв.м, що належить позивачу, сформовано та зареєстровано земельну ділянку площею 787 кв.м з кадастровим номером 3510300000:10:262:0012 (а.с.9).

В позовні заяві позивач зазначає, що згідно схематичного плану на земельну ділянку будівлі, загальна площа земельної ділянки становить – 1403 кв.м. з яких під будівлею – 507,8 кв.м. та під двором – 895,2 кв.м.

Вважаючи, що зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:10:262:0012 та площею 787 кв.м. є недостатньою для повноцінної експлуатації будівлі в 1556,1 кв.м. позивач 09.01.2018 року звернулась до Олександрійської міської ради з заявою погодити додаткову земельну ділянку, а саме земельну ділянку за адресою: пр. Соборний, 54 площею 100 кв.м для обслуговування будівлі (код КВУПЗ 03.07) та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної у власність щляхом викупу (а.с.100).

Листом від 25.01.2018 року за №06/02/06/02 Олександрійською міською радою Кіровоградської області повідомлено позивача, що на сесії Олександрійської міської ради 23.01.2018 року розглядалось питання про погодження зазначеної у заяві ділянки іншій особі для некомерційного використання (а.с.22). Так, в листі зазначено, що під час обговорення даного питання голосувалась пропозиція про внесення земельної ділянки на земельні торги, але за результатами голосування пропозиція про земельні торги не підтримана, і остаточним рішенням з даного питання рада погодила земельну ділянку, на яку претендувала позивач, іншій особі. У зв'язку з цим питання, порушене у її зверненні, не може бути вирішеним позитивно (а.с.22).

Судом встановлено, що 11 січня 2018 р. виконавчим комітетом Олександрійської міської ради прийнято рішення № 15 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок», п.1.1. якого запропоновано міській раді прийняти рішення такого змісту: «Погодити ОСОБА_2 у власність місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га (у т.ч. площею 0,0100 га-землі одно-та двоповерхової житлової забудови) по проспекту Соборному (суміжно з будівлею № 54) для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Олександрійської міської ради та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» (а.с.104).

23 січня 2018 р. на сорок третій сесії Олександрійської міської ради прийнято рішення № 417 «Про відведення земельних ділянок громадянам у межах норм безоплатної приватизації та продовження терміну на виготовлення землевпорядної документації», п.3.1 якого погоджено ОСОБА_2 у власність місце розташування земельної ділянки орієнтованою площею 0,0100 га (у т.ч. площею 0,0100 га - землі одно-та двоповерхової житлової забудови) по проспекту Соборному (суміжно з будівлею № 54) для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Олександрійської міської ради та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.18-21).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної вище статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 13.12.2017 р., в порядку передбаченому ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, звернулася до відповідача-1 із заявою та долученими до неї визначених законом документами про погодження земельної ділянки загальною площею 0,01 га. у власність для індивідуального гаражного будівництва та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: проспект Соборний, суміжно з буд. 54 (а.с.103).

Відповідач-1 розглянув заяву ОСОБА_2 і своїм рішенням, що є предметом спору в даній справі, погодив ОСОБА_2 у власність місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га (у т.ч. площею 0,0100 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови) по пр. Соборному (суміжно з будівлею №54) для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Олександрійської міської ради та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підстав для відмови у наданні відповідачем-1 такого погодження та дозволу ОСОБА_2 судом не встановлено, а такими підставами могли бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені підстави, як наведено вище, регламентовані положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Окрім того, передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Відповідно до положень статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі Проект) складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, зокрема у випадку одержання безоплатно у власність чи у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Проект розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій», що мають відповідні сертифікати, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України, зокрема підлягає погодженню територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та органами, що реалізують державну політику у сфері: охорони культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, містобудування та архітектури, у випадках передбачених зазначеною статтею.

Встановити чи земельні ділянки, щодо яких третім особам надано дозволи на виготовлення проектів землеустроїв, відносяться до земельної ділянки щодо якої позивач має намір розробляти проект землеустрою, можливо лише під час розроблення проекту землеустрою, для чого попередньо потрібно у відповідача отримати дозвіл.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішеннями відповідача.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку, як ОСОБА_2, так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача-1 не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27 березня 2018 року справа №463/3375/15-а (адміністративне провадження №К/9901/15205/18).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі поданих сторонами доказів суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваних рішень суб'єктом владних повноважень у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та відповідно до вимог зазначених у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірною відмову Олександрійської міської ради у погодженні позивачу додаткової земельної ділянки по пр. Соборному, 54 для обслуговування будівлі Будинку торгівлі, суд зазначає наступне.

Пунктом «а» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, лист-відповідь місцевої ради на заяву про надання дозволу сам по собі є фактом протиправної бездіяльності місцевої ради, тому що відмова у наданні такого дозволу також повинна бути розглянута місцевою радою у встановленому порядку. Так, стаття 26 Закону №280/97-ВР передбачає, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин.

Як вбачається із матеріалів справи, заява позивача від 09.01.2018 року відповідачем-1 в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом №280/97-ВР не розглянута, а суд вважає, що Олександрійська міська рада у вказаній частині діяла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27 березня 2018 року справа №463/3375/15-а (адміністративне провадження №К/9901/15205/18).

Таким чином, враховуючи викладене, судом встановлена бездіяльність Олександрійської міської ради Кіровоградської області, яка полягала у щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 09.01.2018 року про погодження місця розташування земельної ділянки за адресою: пр. Соборний, 54 площею 100 кв.м для обслуговування будівлі (код КВУПЗ 03.07) та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної у власність шляхом викупу. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб’єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки заява ОСОБА_1 від 09.01.2018 року про погодження місця розташування земельної ділянки розглянута з порушенням норм чинного законодавства, суд вважає, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву від 09.01.2018 р. відповідно до норм Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 28009, код – НОМЕР_1) до Олександрійської міської ради Кіровоградської області (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 33423535 та ОСОБА_2 (вул. Свердлова, буд.22/а м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код – НОМЕР_2) – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Олександрійської міської ради Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року про погодження місця розташування земельної ділянки за адресою: пр. Соборний, 54 площею 100 кв.м для обслуговування будівлі (код КВУПЗ 03.07) та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної у власність шляхом викупу.

Зобов'язати Олександрійську міську раду Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року про погодження місця розташування земельної ділянки за адресою: пр. Соборний, 54 площею 100 кв.м для обслуговування будівлі (код КВУПЗ 03.07) та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної у власність шляхом викупу відповідно до норм Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської міської ради Кіровоградської області (ЄДРПОУ 33423535).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_5