Рішення № 76026719, 20.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/346/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю сторін:

позивач: представник - ОСОБА_1,

відповідач: представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить стягнути на користь ОСОБА_2 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції грошові кошти у зв'язку із затримкою розрахунку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №41 о/с від 24.01.2018 р. його звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 01 лютого 2018 року. Проте станом на дату звільнення грошове забезпечення за січень 2018 року та 01 лютого 2018 року, а також грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку у строк, встановлений законодавством виплачено не було. Зазначені виплати відповідач здійснив тільки 30 березня 2018 року.

08 червня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.06.2018 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи здійсненням розрахунку виплати заробітної плати при звільненні без порушень чинного законодавства з урахуванням строків видачі грошового забезпечення, заповнення та перевірки обхідного листа.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду жодного не з’явився, про причини нявки суд не повідомив, хоча був належним чином ознайомлений з часом, датою та місцем судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №41 о/с від 24.01.2018 р. лейтенанта поліції ОСОБА_2 відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 01 лютого 2018 року з виплатою грошової компенсації за 3 доби невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році (арк. спр. 21).

Станом на день звільнення сума грошового забезпечення за січень 2018 року та 01 лютого 2018 року, а також грошова компенсація за невикористану чергову відпустку виплачена не була. Дана обставина сторонами справи не оспорюється.

02 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав начальнику Управління патрульної поліції в Закарпатській області заяву про виплату належної суми грошових виплат при звільненні на відповідний картковий рахунок, яка в подальшому супровідним листом скерована за належністю начальнику Департаменту патрульної поліції (арк. спр. 15, 16).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії банківської виписки по картковому рахунку (акр. спр. 23), 30 березня 2018 року на картковий рахунок позивача зараховані грошові кошти у розмірі 4262,39 грн.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати грошового забезпечення при звільненні, ОСОБА_2 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 р.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

П. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч. 2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

Разом з тим, нормами спеціального законодавства, а саме, Закону України «Про Національну поліцію», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», якими врегульовані питання звільнення зі служби в поліції; порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції та не врегульовано питання щодо строку здійснення виплат при звільненні з поліції.

Суд вважає, що у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі підлягають застосуванню норми трудового законодавства. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 лютого 2015 року в справі №21-8а15, та Верховного Суду - в постанові від 06 березня 2018 року у справі №804/3722/17.

Питання оплати праці працівників, в тому числі строки та порядок розрахунку при звільнені, регулюється Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України).

Стаття 47 КЗпП України встановлює обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В свою чергу, нормами ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, норми чинного законодавства України встановлюють обов’язок роботодавця провести розрахунок та виплату в день звільнення всіх належних працівникові грошових коштів.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що у день звільнення, а саме, 01 лютого 2018 року сума грошового забезпечення за січень 2018 року та 01 лютого 2018 року, а також грошова компенсація за невикористану чергову відпустку ОСОБА_2 виплачена не була, так само як і після звернення позивача із відповідною заявою.

Належна до виплати сума грошового забезпечення була перерахована позивачу тільки 30 березня 2018 року.

У зв’язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач у встановлені законом строки не виконав свого обов’язку щодо проведення відповідного розрахунку з працівником, що звільняється з роботи, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Такий висновок суду відповідає також змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», зокрема п. 20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена нормами ст. 117 КЗпП України. Так, вказаною статтею встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У зв’язку з наведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що відповідно до положень п. 12 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 04.01.2017 р №31 «Про організацію обліково-фінансової діяльності та оплати праці в Департаменті патрульної поліції», підставою для остаточного розрахунку при звільненні працівника Департаменту патрульної поліції є заповнений обхідний лист. У зв’язку з чим розрахунок з позивачем був проведений після встановлення вартості незданого згідно з обхідним листом майна, а саме, ліхтарика.

З цього приводу суд зазначає, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. П. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної ОСОБА_3 України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд звертає увагу, що порядок проведення розрахунку з працівником, що звільняється, визначено нормами КЗпП України, який має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому у спірних правовідносинах слід керуватися положеннями КЗпП України.

Зазначене кореспондується з нормами ч. 3 ст. 7 КАС України, якими передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Окрім того, суд окремо відмічає, що незважаючи на звільнення позивача з 01 лютого 2018 року, запит щодо визначення вартості незданого «ліхтарика, що перезаряджається» скерований заступнику начальника фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції тільки 02 березня 2018 року листом №541ВН/41/5-2018 (арк. спр. 52), тобто через 1 місяць після звільнення. Відповідь на такий запит отримана Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області 19 березня 2018 року, а грошове забезпечення нараховано на картковий рахунок позивача тільки 30 березня 2018 року.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок №100) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі – Порядок №260).

Порядок №260 не містить правил розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі затримки розрахунку з поліцейським, але містить положення щодо розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, яка проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби.

Абз. 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, враховуючи надану відповідачем довідку про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням №548 від 26.03.2018 р. (арк. спр. 56), середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за період грудень 2017 року – січень 2018 року становила – 274,26 грн. (9340,10 + 7663,71 / 62).

Відтак, загальна сума середнього заробітку за період затримки розрахунку, тобто за період з 02.02.2018 р. по 29.03.2018 року, що підлягає стягненню становить 15358,56 грн. (274,26 грн. х 56 днів).

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ - 40108646) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2018 року по 29 березня 2018 року у розмірі 15358 (П'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят вісім грн.) 56 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 серпня 2018 року.

СуддяОСОБА_3