Рішення № 76026711, 21.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/73/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2;

відповідача: Головне управління Національної поліції України у Закарпатській області, представник – ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі – відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу ГУ НП в Закарпатській області № 2177 від 18.12.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ОСОБА_4 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ; визнання незаконним та скасування наказу ГУ НП в Закарпатській області № 1 о/с від 03.01.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з національної поліції; поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора – чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.12.2017 року о 23.25 год. екіпажом Управління патрульної поліції м. Ужгород та м. Мукачево ДПП НП України, був зупинений автомобіль НОМЕР_1 під керуванням позивача. В ході перевірки документів в працівників патрульної поліції виникла підозра, що позивач знаходився в стані алкогольного сп’яніння, надалі, через те, що фактично в працівників поліції не було пристрою для перевірки на стан сп’яніння, позивач відмовився проходити вищевказаний тест і як наслідок на нього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП серії БР № 083627.

В подальшому 18.12.2017 року ГУ НП в Закарпатській області було видано наказ № 2177 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ОСОБА_4. В резолютивній частині даного наказу, частиною першою було вказано, що «За порушення вимог ст. 1, 7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», ігнорування вимог ст. ст. 18, 64 Закону України «Про національну поліцію», порушення правил дорожнього руху України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, що проявилось в грубому порушенні транспортної дисципліни та як наслідок призвело до дискредитації звання поліцейського перед громадськістю, неінформування керівництва УАОЗОР ГУ НП в Закарпатській області про складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також проявлену нещирість під час проведення службового розслідування старшого інспектора чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнити зі служби в Національній поліції України».

В подальшому, відповідно до вищевказаного наказу видано наказ № 1 о/с від 03.01.2018 року, згідно з яким позивача було звільнено. Витяг з наказу позивачем було отримано 03.01.2018 року.

З вищевказаними наказами позивач не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству, а відтак підлягають скасуванню.

Представник відповідача надала відзив на адміністративний позов (а.с.26-31), мотивований наступним. 03.12.2017 о 23.35 годині екіпажем «Тиса-103» Управління патрульної поліції в м. Ужгороді та Мукачеві ДПП НП України за інформацією ВІОС УКЗ ГУНП та за неосвітлений задній номерний знак в м. Ужгороді по вул. Новака, 12 було зупинено автомобіль НОМЕР_2, під керуванням старшого інспектора чергової частини (на правах відділу) ОСОБА_5 в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1. У ході перевірки документів на право керування та розпорядження вказаним автомобілем працівниками УПП було встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем без посвідчення водія та перебував в стані алкогольного сп’яніння. У зв’язку з цим, ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп’яніння за допомогою спеціального приладу «Драгер». На дану пропозицію останній не погодився та виявив бажання пройти медичний огляд у Закарпатському обласному наркологічному диспансері. У подальшому в приміщенні диспансеру ОСОБА_1 у присутності двох свідків повторно відмовився від проходження медичного огляду. Цього ж дня відносно ОСОБА_1 працівниками УПП винесено постанову (серії БР № 458513) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 ст. КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення (серії БР № 083627), передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Встановлено, що під час вказаної події ОСОБА_1 перебував поза службою та з 21.11.2017 знаходився у черговій відпустці за 2017 рік (наказ ГУНП від 24.11.2017 № 243 о/с) та намагався приховати факт служби в органах поліції.

Таким чином, зазначена подія, що проявилася у грубому порушенні транспортної дисципліни, стала наслідком недотримання ОСОБА_1 вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил дорожнього руху України, ігнорування вимог Закону України «Про національну поліцію», нормативних документів МВС України та Національної поліції України з питань дотримання особовим складом транспортної дисципліни, а також Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу ГУ НП в Закарпатській області № 2177 від 18.12.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ОСОБА_4 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ; визнання незаконним та скасування наказу ГУ НП в Закарпатській області № 1 о/с від 03.01.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з національної поліції; поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора – чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без розгляду (а.с.85-90).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 807/73/18 про залишення без розгляду позовної заяви скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.129-132).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та просила в їх задоволенні відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем щодо позивача було проведено службове розслідування, на підставі якого було складено Висновок за результатами службового розслідування відносно старшого інспектора-чергового чергової частини ОСОБА_5 ОСОБА_1 від 13.12.2017р. (а.с.36-39).

На підставі висновку службового розслідування, відповідачем було прийнято Наказ № 2177 від 18.12.2017р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ОСОБА_4» (а.с.9).

Цим наказом вирішено звільнити зі служби в Національній поліції України відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України старшого інспектора-чергового чергової частини (на правах відділу) ОСОБА_4 в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 за порушення за порушення вимог ст. 1, 7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», ігнорування вимог ст. ст. 18, 64 Закону України «Про національну поліцію», порушення правил дорожнього руху України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, що проявилось в грубому порушенні транспортної дисципліни та як наслідок призвело до дискредитації звання поліцейського перед громадськістю, неінформування керівництва УАОЗОР ГУ НП в Закарпатській області про складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також проявлену нещирість під час проведення службового розслідування (а.с.34-35).

В подальшому, на підставі п. 1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 18.12.2017р. № 2177, відповідачем винесено Наказ № 1 о/с від 03.01.2018р. відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» за п. 6 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), яким звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0072516), старшого інспектора-чергового чергової частини (на правах відділу) управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 04 січня 2018 року.

Протиправність, на думку позивача, вищевказаних наказів і стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання їх незаконними та скасування.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду даної справи стосується питання правомірності прийняття відповідачем оспорюваних наказів, якими позивача звільнено зі служби в поліції, вирішення даного публічно-правового спору пов’язаного з оцінкою того чи в повному обсязі з’ясовано відповідачем всі обставини, що послужили підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення, чи є обставини, що пом’якшують покарання або ж взагалі звільняють від відповідальності, чи не порушено порядок службового розслідування та чи враховано всі обставини у висновку службового розслідування, чи є належні, достатні та допустимі докази, які доводять вину позивача тощо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон України «Про національну поліцію») визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про національну поліцію: проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про національну поліцію»: служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію»: у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію»: підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію»: до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту внутрішніх України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі – Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту: службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з положеннями ст. 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок – невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

В силу положень статті 5 Дисциплінарного статуту: за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

З огляду на, це суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача з поліції стало порушення позивачем транспортної дисципліни, а саме складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (а.с.69, далі – КУпАП), за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, зокрема відмова від проходження огляду на стан сп’яніння в присутності двох свідків.

Однак, сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення не є доказом того, що особа його вчинила.

Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій беззаперечною та головною обставиною є необхідність встановлення в діянні особи складу адміністративного правопорушення.

Тобто, основним та беззаперечним доказом вчинення чи не вчинення особою адміністративного правопорушення є рішення суду, яке набуло законної сили, яким встановлено вину або невинуватість особи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 18.06.2018р. по справі № 308/12363/17, апеляційну скаргу позивача задоволено, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2018р. про визнання винним та накладення відповідного адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасовано і провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с.151-153), тобто у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Дана постанова набула законної сили 18.06.2018р., що вбачається з тексту резолютивної частини постанови (а.с.153), а також з Єдиного державного реєстру судових рішень, режим посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75695952.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України): вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд враховує обставини встановлені постановою Апеляційного суду Закарпатської області у справі 308/12363/17, яка набрала законної сили 18 червня 2018 року, в частині чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено, оскільки в частині щодо вчинення особою певних дій, таке рішення суду є обов’язковим для адміністративного суду.

Оскільки судовим рішенням, яке набуло законної сили спростовано висновок щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відтак висновки відповідача, викладені у висновку службового розслідування, на підставі яких його було звільнено зі служби в поліції є безпідставними та незаконними.

В той же час доводи відповідача, викладені у висновку службового розслідування про те, що позивач в приміщенні Закарпатського обласного наркологічного диспансеру у присутності двох свідків повторно відмовився від проходження медичного огляду не зайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки відповідачем суду так і не було надано доказів, якими було б зафіксовано факт відмови від проходження огляду в присутності двох свідків.

Даний факт не заперечувала й представник відповідача у судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведені обставини, в діях позивача відсутнє порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до статті 62 Конституції України: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», суд зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов’язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, у зв'язку з допущенням адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами), то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП: Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (далі – Інструкція).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі – РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Водночас, позивач та його представник в судовому засіданні підтвердили суду той факт, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач не виконував жодних службових обов’язків, оскільки на той час перебував у відпустці, а тому не було необхідності повідомляти керівництво про вказану подію.

При цьому, частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

В той же час, згідно з частиною 15 статті 14 Дисциплінарного статуту, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, про те, що звільнення з органів внутрішніх справ – це найсуворіший вид дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, наведених в статті 12 Дисциплінарного статуту, який є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 21-1288а15, від 20 жовтня 2015 року у справі № 21-2103а15 та від 20 жовтня 2015 року у справі № 21-2440а15 прямо зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Зокрема, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було надано до суду достатніх доказів на підтвердження того, що дії позивача, що проявилися у порушенні транспортної дисципліни, а саме, що порушення ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП за своєю суттю підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та були несумісними із подальшим проходженням служби та заслуговували на застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу – звільнення зі служби в поліції.

Більше того, як вже було встановлено судом, провадження щодо позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

При цьому, аналізуючи наказ, на підставі якого позивача притягнуто до відповідальності, суд вважає, що посилаючись на порушення Правил етичної поведінки поліцейських, які затверджені наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року, відповідач чітко не вказав які саме правила були порушені, тобто не вказано конкретно які саме правові норми було порушено згідно даних правил

Цим самим порушено принцип обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, щоб вони були почуті.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття ним наказу № 2177 від 18.12.2017 року та наказу № 1 о/с від 03.01.2018 року в частині, що стосуються звільнення позивача.

Відповідно ст. 235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середньомісячна заробітна плата позивача, яка обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю звільнення з роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», складає: 8630,04 грн. (із розрахунку згідно довідки відповідача (а.с.40), а саме: за листопад 2017 року – 8630,04 грн. та за грудень 2017 року – 8630,04 грн. (8630,04 грн. + 8630,04 грн.) / 2 місяці)).

Середньоденна заробітна плата позивача, згідно наданої відповідачем довідки, складає 282,95 грн. (8630,04 грн. + 8630,04 грн.) / 61 день).

Позивача звільнено із займаної посади 04.01.2018 року. За 04.01.2018р. йому нараховано та виплачено заробітну плату.

Позивача поновлено на роботі рішенням суду від 21.08.2017 року.

Отже, сума грошового забезпечення, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за весь час вимушеного прогулу (з 05.01.2018 року по 20.08.2018 року) становить 64512,60 грн. (282,95 грн. х 228 днів вимушеного прогулу).

Окрім цього, відповідно до пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України: негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді старшого інспектора – чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області та виплати йому заробітної плати (грошового забезпечення) за один місяць в сумі – 8630,04 грн. підлягає негайному виконанню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень належними, достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності прийняття Наказу № 2177 від 18.12.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ОСОБА_5 , а на його підставі Наказу № 1 о/с від 03.01.2018 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», відтак вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2177 від 18.12.2017р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ОСОБА_5 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в Національній поліції України.

3.Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 1 о/с від 03.01.2018 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

4.Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора – чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області з 04 січня 2018 року.

5.Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд. 13, КОД ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (88000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 64512,60 (шістдесят чотири тисячі п’ятсот дванадцять гривень шістдесят копійок) грн., з відрахуванням податків та зборів відповідно до чинного законодавства.

6.Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора – чергового чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8630,04 (вісім тисяч шістсот тридцять гривень чотири копійки) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяОСОБА_6

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 21 серпня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено та підписано 22 серпня 2018 року.