Рішення № 76026669, 15.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м.Житомир справа № 806/2064/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог в судовому засіданні, просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Житомирській області №06-14-026/1007-0574 від 15.12.2017;

- визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ 20/06-14-026/1007 від 09.01.2018 в повному обсязі.

В обгрунтування позову зазначено, що управлінням проведено заходи державного контролю щодо додержання законодавства про працю, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 15.12.2017. Стверджує, що начальником управління без повідомлення ФОП ОСОБА_3 розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акта перевірки та накладено штраф у розмірі 96000 грн. Вказує про відсутність порушень трудового законодавства, оскільки правовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були цивільно-правовими, а не трудовими.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.05.2018.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 призначено наказом Управління Держпраці у Житомирській області від 13.12.2017 №2454 (а.с.11).

Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.12.2017 №2259/04 перевірка проводилась з питань додержання законодавства про працю, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших нормативно-правових актів (а.с.12-13).

Актом перевірки №06/-14-026/1007 встановлено, що цивільно-правові договори, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.02.2017 по день проведення перевірки станом на 15.12.2017 мають тривалий характер та ознаки трудових, а саме: виконує певні трудові функції на постійному робочому місці, виконує роботу виключно на користь роботодавця і під контролем, зобов'язаний дотримуватись внутрішнього розпорядку, режиму робочого часу, отримує на постійному місці роботи заробітну плату. Враховуючи вищевикладене управлінням встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в період дії цивільно-правового договору та на момент перевірки вбачаються ознаки трудових відносин, які не були оформлені належним чином, чим порушено вимоги ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України. Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 заробітна плата нараховувалась в розмірі 3200 грн, виплачувалась по відомостях по нарахуванню заробітної плати, із зазначенням кількості відпрацьованих робочих днів, даний працівник включений в табель обліку робочого часу всіх найманих працівників та облікований в книзі по нарахуванню заробітної плати (а.с.14-17).

Акт підписаний позивачем без заперечень та зауважень до перевірки (а.с.17 зв.).

Приписом від 15.12.2017 головний державний інспектор Тимощук Тетяна Павлівна вказала до 15.01.2018 вжити невідкладних заходів по усуненню порушень ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладення трудових договорів з найманими працівниками та повідомляти ДФС про прийняття найманих працівників; виплату заробітної плати найманим працівникам проводити двічі в проміжку часу 16 календарних днів та не пізніше 7 числа наступного за попередній період (а.с.18).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ20/06-14-026/1007 від 09.01.2018 начальник Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_5 розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування вирішив накласти штраф на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 96000 грн (а.с.19).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі – Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі-Порядок №509)

Так, пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Як встановлено з матеріалів справи, головним державним інспектором Тимощук Т.П. у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 проведено позапланову перевірку з питань оплати праці, оформлення трудових відносин з найманими працівниками, використання праці іноземців, проведення медичних оглядів, забезпечення спецодягом. Перевіркою зафіксовано порушення ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України.

Пунктом 6 Порядку №509 визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Листом від 26.12.2017 №5564 позивача повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 9 січня 2018 року о 12:45 (а.с.112).

Факт отримання вказаного повідомлення підтверджується витягом відстеження пересилання поштового зв'язку Укрпошта, згідно якого повідомлення отримано позивачем 30.12.2017 (а.с.108).

9 січня 2018 року начальником Управління Держпраці у Житомирській області постановою №ЖИ-20/06-14-026/1007 накладено штраф на позивача у розмірі 96 000 грн.

Вказана постанова разом з повідомленням про результати розгляду від 09.01.2018 направлена на адресу позивача у зв'язку з її неприбуттям на розгляд справи (а.с.110).

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що Управлінням відповідно до п.6 Порядку №509 завчасно направлено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, у зв'язку з чим позивач вважається повідомленою належним чином та вчасно.

Пунктом 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У разі неможливості прибути на розгляд 09.01.2018 позивач мав можливість скористатись правом на клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №809/1198/17, фактичне неотримання рішень адресатом не залежать від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

Як встановлено зі змісту документів, що були взяті до уваги інспектором під час проведення перевірки, ОСОБА_4 рахується в списку працівників у платіжних відомостях на виплату зарплати з серпня по жовтень 2017 року (а.с.49-51).

Крім того, на підтвердження характеру трудових відносин між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 до матеріалів справи надано табелі відпрацьованих днів в місяці (а.с.52-53).

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_4 був зазначений платіжних відомостях на виплату заробітної плати, бухгалтерських книгах та табелях обліку робочого часу для зручності ведення бухгалтерського обліку.

Водночас під час проведення перевірки 15.12.2017 інспектором Тимощук Т.П. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЖИ №211 про те, що ОСОБА_3, здійснюючи підприємницьку діяльність вчинила адміністративне правопорушення: ч.1 ст.21, ст.24 КЗпП України, що полягає у допущенні до роботи найманого працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом, не повідомлено ДФС про прийняття працівника на роботу, який працює лісорубом з 01.02.2017 по цивільно-правовому договору, який має тривалий характер та ознаки трудового договору, а саме працівник виконує певні трудові функції на постійному робочому місці, виконує роботу виключно на користь роботодавця і під контролем, зобов'язаний дотримуватись внутрішнього розпорядку, режиму робочого часу, отримує на постійному місці роботи заробітну плату (а.с.61-62).

Постановою від 16.02.2018 Олевський районний суд Житомирської області визнав ОСОБА_3 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУПАП та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу.

Даною постановою встановлено, що при здійсненні документальної перевірки головним державним інспектором, щодо дотримання вимог трудового законодавства ФОП ОСОБА_3, яка здійснює підприємницьку діяльність за адресою: с.Жубровичі, вул.Рильського, 25, Олевського району, Житомирської області, було встановлено порушення вимог законодавства про працю, а саме: ст.ст.21, 24, КЗпП України, в частині не укладання трудового договору з найманим працівником, оформленого наказом, не повідомлено ДФС про прийняття працівника на роботу, який працює лісорубом з 01.02.2017 по даний час, та з 15.12.2017 працює по цивільно-правовому договору, а також порушено вимоги ст. 115 КЗпП України в частині не виплати заробітної плати 11-ти найманим працівникам двічі на місяць в проміжку часу 16 календарних днів та не пізніше 7 числа наступного місяця за попередній період, що потягло за собою порушення прав на працю та соціальних гарантій найманих працівників. ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненому правопорушенні визнала повністю та у вчиненому щиро розкаялась (а.с.59-60).

Дана постанова позивачем не оскаржена і набрала законної сили.

Частинами 4, 6 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини встановлені постановою Олевського районного суду Житомирської області від 16.02.2018 не потребують доказування.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено цивільно-правові договори від 01.02.2017 №5, від 01.03.2017 №8, від 03.04.2017 №10, від 03.05.2017 №13, від 01.06.2017 №17, від 01.08.2017 №36, від 03.07.2017 №18, від 01.09.2017 №39, від02.10.2017 №41, від 01.11.2017 №42 (а.с. 75,77,79,81,83,85,87,89,91,20).

Згідно умов вказаних договорів ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати роботи по заготівлі деревини, робота має відповідати вимогам державних стандартів, та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. За виконану роботу працівник отримував винагороду у розмірі 3200 грн, тобто мінімальну місячну заробітну плату передбачену законодавством на 2017 рік.

Акти виконаних робіт до цивільно-правових договорів підтверджують факт прийняття виконаної роботи та її оплату (а.с.76,78,80,82,84,86,88,90,21). При цьому суд зауважує, що обсяг виконаних робіт не впливає на розмір винагороди працівника.

З аналізу вказаних угод і актів виконаних робіт суд дійшов висновку про постійний характер трудових відносин між позивачем і працівником у зв'язку з чим не вбачає у вказаних відносинах цивільно-правових ознак.

З метою встановлення обставин справи, в ході судового розгляду судом в якості свідка було допитано ОСОБА_4 Зі слів якого встановлено, що він працював три-чотири роки у ФОП ОСОБА_3 та мав вільний робочий графік. Обсяг роботи визначала ОСОБА_3, заробітну плату отримував у різних розмірах: від більше двох тисяч гривень до більше трьох тисяч гривень. Стверджує що розписувався і в відомостях на заробітну плату і у актах виконаних робіт. Розбіжності інформації у актах і у відомостях за один і той самий період щодо розміру отриманих коштів пояснити не зміг. Вказані документи підписував не читаючи. Щодо відмічання його відпрацьованих годин як працівника, йому не відомо. Коли хотів взяти вихідний, то повідомляв ОСОБА_3 З грудня 2017 року був прийнятий на роботу до фізичної особи-підприємця офіційно.

Судом встановлено, що роботи, які виконував ОСОБА_4 не носили одноразового характеру, він виконував певні трудові функції на постійному робочому місці, а винагорода залежала не від обсягу виконаних робіт, а була щомісячною.

З огляду на наведене, відносини між позивачем та ОСОБА_4 містять ознаки трудових правовідносини як між роботодавцем та найманим працівником. Дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю та права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці.

З аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що цивільно-правові відносини відрізняються від трудових, тим, що трудове законодавство регулює процес організації трудової діяльності, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності не регулюється, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.04.2018 по справі №824/756/16-а, від 20.06.2018 по справі №809/1198/17, від 04.07.2018 по справі №820/1432/17 щодо встановлення обставин виконання робіт працівниками та характеру трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, відповідач доказами наданими до матеріалів справи доводи позивача спростував, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правового характеру у відносинах між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування припису та постанови про накладення штрафу, оскільки вони винесені на підставі та в межах норм чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Рильського, 25, Жубровичі, Олевський район, Житомирська область, 11042, інд. код НОМЕР_1) відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 23 серпня 2018 року