Рішення № 76026650, 23.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 р. Справа№0540/6212/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання відновити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2018 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання відновити виплату пенсії. Просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з квітня 2017 року; зобов’язати відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період починаючи з квітня 2017 року.

14 серпня 2018 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була припинена з квітня 2017 року після обміну інформацією з Єдиною базою даних про внутрішньо переміщених осіб. Зазначив, що порядок та умови отримання пенсій пенсіонерам, які зареєстровані на тимчасово захопленій території України, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, передбачено Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706, Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши подані матеріали справи су встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, 27.08.1945 року є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №634494. Перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області як внутрішньо переміщена особа (довідка від 24.11.2014 року № 1426/9046).

Виплата пенсії призупинена з квітня 2017 року у зв’язку з обміном інформації з Єдиною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, про що зазначено у відзиві на позов. Інших доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати пенсії позивачеві з зазначеної дати відповідачем суду не надано.

Спірним у даній справі є правомірність припинення відповідачем виплати пенсії позивачу.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідач, припиняючи пенсійні виплати позивачу, посилається на обмін інформації з Єдиною базою даних про внутрішньо переміщених осіб. Разом з цим, рішення про припинення позивачу виплати пенсії відповідачем не надано, в матеріалах справи відсутнє.

Водночас, суд зазначає, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає підставу припинення або зупинення пенсійних виплат з підстав обміну інформації з Єдиною базою даних про внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки з 1 березня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, та без прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення діючим законодавством України не передбачена.

За вказаними обставинами суд дійшов висновку, що діями відповідача щодо призупинення виплати пенсії порушені права позивача на отримання пенсії, оскільки відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-IV не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що “інші випадки” для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема у разі не підтвердження місця фактичного проживання пенсіонера, отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також необхідність повторного звернення для подальшого поновлення пенсії є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Щодо строку звернення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 704,80 грн.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання відновити виплату пенсії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, 84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Поштова, будинок 5) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01 квітня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, 84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Поштова, будинок 5) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 23 серпня 2018 року.

Суддя Галатіна О.О.