Рішення № 76026581, 14.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 р. Справа№805/3844/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: скасування податкового повідомлення – рішення з орендної плати за землю № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року на загальну суму 172566,54 грн. та розрахунок пені з орендної плати за землю на суму 91568,26 грн. Головного управління ДФС у Донецькій області, зобов’язання Головного управління ДФС у Донецькій області врахувати уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) з фізичних осіб за 2015-2016 роки, які надані до Слов’янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 24.06.2017 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в яких наведені показники щодо зменшення податкових зобов’язань за 2015-2016 роки на загальну суму 138053,23 грн.; зобов’язання Головного управління ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з фізичних осіб, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, шляхом виключення суми з основного платежу (недоїмки) штрафної санкції в розмірі 172566,54 грн. та пені в розмірі 91568,26 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2– за довірен.,

від відповідача: ОСОБА_3 – за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення з орендної плати за землю № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року на загальну суму 172566,54 грн. та розрахунок пені з орендної плати за землю на суму 91568,26 грн. Головного управління ДФС у Донецькій області, зобов’язання Головного управління ДФС у Донецькій області врахувати уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) з фізичних осіб за 2015-2016 роки, які надані до Слов’янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 24.06.2017 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в яких наведені показники щодо зменшення податкових зобов’язань за 2015-2016 роки на загальну суму 138053,23 грн.; зобов’язання Головного управління ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з фізичних осіб, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, шляхом виключення суми з основного платежу (недоїмки) штрафної санкції в розмірі 172566,54 грн. та пені в розмірі 91568,26 грн.

14 серпня 2018 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 29.03.2018 року № НОМЕР_1 на загальну суму 138053,23 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34513,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідно до вимог діючого законодавства позивачем до контролюючого органу були подані податкові декларації за 2015, 2016, 2017 роки, якими позивачем самостійно визначено суму грошового зобов’язання за 2015 рік в сумі 86441,29 грн., за 2016 рік – 123868,67 грн., за 2017 рік – 131300,79 грн. Позивач зазначає, що оскільки він здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції та відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільнений від виконання обов’язків щодо сплати орендної плати, в зв’язку з чим ним були подані уточнюючі декларації за 2015, 2016 року, якими зменшено суму грошових зобов’язань зі сплати орендної плати за землю на 138053,23 грн. Також, позивач посилається на те, що контролюючим органом проведено перевірку позивача, за результатами якої встановлено порушення вимог податкового законодавства та прийнято податкове повідомлення – рішення від 29.03.2018 року № НОМЕР_1. Позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення винесені з порушення норм Податкового кодексу України та не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому повинні бути скасовано. Крім того, позивач зазначає, що свою підприємницьку діяльність здійснює у м. Слов'янську, який знаходиться у зоні АТО, відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» підприємство позивача звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, таким чином застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за порушення граничних строків щодо сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності є незаконним. В зв’язку з вищевикладеним, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимоги. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що контролюючим органом проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства, за результатами перевірки встановлено, що сума податкового зобов’язання по орендній платі за землю, враховуючи грошову оцінку земельної ділянки складає за 2015 рік – 86441,29 грн., за 2016 рік – 123868,67 грн. Відповідач зазначає, що 24.06.2016 року згідно Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивачем до Слов’янської ОДПІ надані уточнюючі декларації з плати за землю за 2015, 2016 року, де позивачем була знята сума нарахувань з орендної плати за землю у повному обсязі за 2015 рік у сумі 86441,29 грн., та за 2016 рік у сумі 51611,94 грн. за період з січня по травень 2016 року. Відповідач вважає такі дії позивача безпідставними та зазначає, що приписами п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу. Крім того, що приймаючи спірне податкове повідомлення – рішення відповідач діяв в межах чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 16 липня 2018 року.

16 липня 2018 року суд відклав розгляд справи на 25 липня 2018 року за клопотання представника позивача, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

25 липня 2018 року суд відклав розгляд справи на 14 серпня 2018 року за клопотання представника відповідача, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 06.05.2004 року за № 22770170000002774, РНОКПП НОМЕР_2, перебуває на податковому обліку в Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, між Слов’янською міською радою (далі по тексту «орендодавець») та ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту «орендар») укладений договір оренди земельної ділянки від 23.11.2012 р.

Відповідно до п. 1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення – землі промисловості, яка знаходиться у м. Слов’янську, вул. Карла Маркса, 77. Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,9028 га. Відповідно до п. 5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1409042,39 грн. (156,07 грн.). За кв.м.). Згідно п. 9 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків грошової оцінки землі, що складає всього річна: 42271,27 грн. (4,68 грн. за 1 кв. м.). Відповідно п. 11 орендна плата за землю вноситься щомісячно у розмірі 1/12 річної орендної плати не 30 числа, наступного за звітним місяця.

Позивачем до податкового органу була подані податкові декларації зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, 2016 рік відповідно до яких визначена загальна сума податкових зобов’язань в розмірі за 2015 рік в розмірі 86441,29 грн., за 2016 рік – 123868,67 грн. (а.с. 13-16, 18-20).

В зв’язку з набранням чинності Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», позивачем подано до контролюючого органу уточнюючі декларації за 2015 рік, 2016 рік, якими зменшено податкові зобов’язання зі сплати орендної плати за землю за 2015 рік на суму 86441,29 грн. за період січень – грудень 2015 року; за 2016 рік на суму 51611,95 грн. за період січень – травень 2016 року (а.с. 22-24, 26-28). Зазначені уточнюючі декларації прийняті податковим органом.

Відповідно до платіжних доручень позивачем сплачено податок з орендної плати за землю за 2015, 2016 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 134-166).

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведена невиїзна документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт № 247/05-99-13-02-13-2246712451 від 12.03.2018 року (а.с. 76-102).

Актом перевірки встановлено порушення, зокрема, п. 286.2 ст. 286, п. 288.1, п. 288.4, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, встановлена не сплата зобов’язань по орендній платі за землю за період з 23.10.2015 року по 31.12.2017 року на загальну суму 138053,23 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 86441,29 грн., за 2016 рік у сумі 51611,94 грн.

Не погодившись з висновками викладеним в акті перевірки, позивач подав до Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення на акт перевірки за вих. № 16 від 16.03.2018 року, відповідно до яких просив відмінити висновок щодо донарахування сум орендної плати за землю в розмірі 138053,23 грн. (а.с. 104).

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 13784/10/05-99-13-02-13-2 від 29.03.2018 року заперечення позивача залишені без задоволення, висновки акту документальної виїзної перевірки залишено без змін (а.с. 105-110).

29 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на суму 138053,23 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34513,31 грн.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно п. 288.1 статті 288 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до ч. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем було подано відповідачу податкові декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, 2016 рік, відповідно до яких позивач, зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Карла Маркса, 77, м. Слов'янськ (площею 0,9028 га).

24.06.2016 року згідно Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ФОП ОСОБА_1 до Слов'янської ОДПІ були надані уточнюючі декларації з плати за землю за 2015 рік, 2016 рік, де ФОП ОСОБА_1 була знята сума нарахувань з орендної плати за землю у повному обсязі за 2015 рік у сумі 86441,29 грн., за 2016 рік у сумі у сумі 51611,94 грн. за період з січня по травень 2016 року.

Оскільки позивачем було подано уточнюючі декларації з орендної плати за 2015, 2016 роки та зменшено суму грошових зобов’язань з орендної плати за 2015 рік у сумі 86441,29 грн., за 2016 рік у сумі у сумі 51611,94 грн. за період з січня по травень 2016 року, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п. 286.2 ст. 286, п. 288.1, п.288.4, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. В зв’язку з чим, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення – рішення, яким збільшено суму грошових зобов’язань з орендної плати за землю з фізичних осіб в розмірі 138053,23 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34513,31 грн.

Однак, суд не погоджується з прийнятим Головним управлінням ДФС у Донецькій області податковим повідомленням – рішенням, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції чинній за спірний період) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (у редакції чинній за спірний період) від 02.09.2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведеного, датою початку проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року , станом теперішній час АТО триває.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1669 (у редакції чинній за спірний період) передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону (у редакції чинній за спірний період) передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 цього Закону (у редакції чинній за спірний період) , його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 року № 1365-VIII внесено зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а саме статтю 6 та 7 Закону № 1669 викладено в новій редакції: Звільнити суб’єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Скасувати орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Отже, з травня 2016 року від виконання обов'язків щодо сплати орендної плати звільняються суб'єкти господарювання, які розташовані у населених пунктах згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджені Розпорядженням Кабінетом Міністрів України.

Тобто, Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” Кабінетом Міністрі Україні затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Слов’янськ.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірного рішення факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Слов’янськ, на території, де проводиться антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Слід зауважити, що стаття 10 Закону № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов’язань є наявність у такого суб’єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Так, щодо вирішення питання обов’язкової наявності в підприємства сертифікату Торгово-промислової палати України у відповідності до статті 10 Закону № 1669-VII, суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань (не обов’язково з земельного податку), отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені.

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, ФОП ОСОБА_1 отримано Сертифікат (висновок) № 1880 за вих. № 5255/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с. 133), відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року для ФОП ОСОБА_1 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо.

Також, суд зазначає, що підставою для подання позивачем уточнюючих декларацій податкових зобов'язань з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за 2015, 2016 рік та зменщення суми цих податкових зобов'язань стали положення статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яка визначає підстави звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населних пунктах згідно з Переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 Закону № 1669, що свідчить про бездіяльність застосування контролюючим органом до спірних правовідносин положень статті 286 Податкового кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року по справі № 805/3279/17-а, від 13.02.2018 року по справі № К/9991/361/17 (справа № 805/1883/17-а), від 26.06.2018 року по справі № 812/981/16.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач звільняється від виконання своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за землю, на період з 14 квітня 2014 року до 30.05.2016 року.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення – рішення від 29.03.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошових зобов’язань з орендної плати за землю з фізичних осіб на суму 138053,23 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34513,31 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення з орендної плати за землю № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року на загальну суму 172566,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення з орендної плати за землю № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року на загальну суму 172566,54 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.03.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошових зобов’язань з орендної плати за землю з фізичних осіб на суму 138053,23 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34513,31 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (84109, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Вокзальна, буд. 8а, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) судовий збір в розмірі судовий збір в розмірі 5249 (п'ять тисяч двісті сорок дев’ять) гривні 67 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 13 серпня 2018 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 23 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.