Рішення № 76026555, 22.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 р. Справа№0540/5871/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що є інвалідом 2 групи з дитинства, перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності. З 01 травня 2018 року розмір її пенсії зменшено. На звернення щодо підстав зменшення розміру пенсії повідомлено, що під час чергового перерахунку пенсії виникла помилка, у зв’язку з чим розмір пенсії приведено у відповідність до вимог законодавства, після чого її страховий стаж врахований до 31 грудня 2017 року та склав 14 років 1 день, додатковий стаж нарахований з часу, коли вперше встановлено групу інвалідності, - з 02 листопада 1994 року, за виключенням періоду роботи, і складав 29 років 10 місяців 26 днів. При цьому коефіцієнт страхового стажу складає 0,43833, заробітна плата - 5265,12 грн.

Дії щодо зменшення розміру її пенсії вважала неправомірними, оскільки первинним днем встановлення їй інвалідності є 11 червня 1980 року, що підтверджується відповідними доказами, а тому додатковий стаж мав бути обчислений саме з 11 червня 1980 року, а не пізніше, як помилково вважав відповідач.

Вважаючи, що діями відповідача порушено її право на пенсійне забезпечення просила:

- визнати незаконними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо самовільного зменшення розміру її пенсії та відмови в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. ст. 24, 25, 27, 28, 33, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок її пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. ст. 24, 25, 27, 28, 33, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з часу її звернення до відповідача, тобто з 01 травня 2018 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що з урахуванням ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу до страхового стажу зараховується: загальний стаж - стаж протягом якого вона сплачувала страхові внески та додатковий стаж - період з дня встановлення їй інвалідності при умові, що особа не сплачувала у цей період страхові внески.

11 червня 1980 року закладом охорони здоров’я позивачу видано медичний висновок №7 від 11 червня 1980 року, відповідно до якого висновок надається з метою отримання допомоги на дитину інваліда до досягнення 16 років. Такі висновки закладом охороною здоров’я видавались кожні 2 роки (від 01 липня 1982 року №30, від 01 серпня 1984 року б/н, від 15 липня 1986 року №409, від 12 липня 1988 року № 782, від 09 липня 1990 року №12, від 17 липня 1992 року № 42) до 1992 року, і лише з однією метою - отримання допомоги на дитину інваліда до досягнення 16 років.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач починаючи з 1980 року перебувала на обліку у соціальних органах, які відповідно до чинного на той час законодавства на підставі цих довідок мали право надавати допомогу на дитину інваліда до досягнення 16 років. З 2002 року їй оформлено соціальну пенсію по інвалідності. А 25 січня 2008 року розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області від 20 березня 2008 року №128836 її переведено на пенсію по інвалідності.

Допомога на дитину інваліда до досягнення 16 років, соціальна пенсія по інвалідності та пенсія по інвалідності є різними видами соціальних благ, до яких застосовуються різні порядки підрахунку.

Позивач за пенсією по інвалідності звернулася у 2008 році, а тому при розрахунку пенсії слід застосовувати Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно зі ст. 31 якого причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

З урахуванням зазначених норм довідки, які були видані позивачу в період з 1980 по 1992 року, не підтверджували факт настання інвалідності для призначення пенсії, оскільки видані не органами медико-соціальної експертизи, які відповідно до законодавства встановлюють час настання інвалідності.

Позивач 02 листопада 1994 року отримала акт огляду МСЕК, в якому зазначено, що інвалідність встановлена з 21 жовтня 1994, а тому саме з цієї дати позивачу встановлена причина, група, час настання інвалідності та строк, на який встановлюється інвалідність.

До додаткового стажу зараховується лише період з дня встановлення особі інвалідності, а отже додатковий стаж повинен враховуватись з дня встановлення інвалідності органами МСЕК, а не з моменту видачі медичною установою висновку від 11 червня 1980 року № 7, як вважав позивач.

При призначені пенсії по інвалідності у 2008 році відповідач помилково зазначив дату встановлення інвалідності «11 червня 1980 року», що призвело до неправильного підрахунку додаткового стажу. Тому з метою виправлення помилки пенсійну справу позивача було переглянуто та приведено у відповідність до вимог законодавства з урахуванням вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого додатковий стаж був врахований з дня встановлення позивачу інвалідності згідно з довідкою акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №264249, проведеного 02 листопада 1994 року, з 21 жовтня 1994 року (дата відображена у вказаній довідці). Після виправлення помилки відповідач упорядкував пенсійну справу та перерахував додатковий стаж позивача, про що у червні 2018 року було складено відповідний протокол призначення пенсії.

Отже, відповідач фактично не зменшив розмір пенсії, а привів його у відповідність до вимог законодавства, оскільки розмір пенсії позивача з 2008 року управлінням був розрахований з помилкою, а саме не правильно врахований додатковий стаж.

Вважав, що не порушив пенсійні права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 2 групи з дитинства, що підтверджується медичним висновком на дитину (підлітка) інваліда з дитинства у віці до 16 років від 11 червня 1980 року №7.

Інвалідність з дитинства в подальшому підтверджувалася відповідними медичними висновками на дитину (підлітка) інваліда з дитинства у віці до 16 років, які спрямовувалися до органу соціального забезпечення.

З 20 червня 1980 року по 28 вересня 1994 року (досягнення шістнадцятирічного віку) щодо позивача було призначено соціальну пенсію на дітей-інвалідів віком до 16 років.

Після досягнення шістнадцятирічного віку щодо неї складено відповідний акт огляду МСЕК. Так, відповідно до довідки акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №264249 за результатами огляду, проведеного 02 листопада 1994 року позивач є інвалідом 2 групи з дитинства безстроково. Відображено, що довідка враховується з 21 жовтня 1994 року.

З 2002 року позивач перебувала на обліку у відповідача і при відсутності права на трудову пенсію (без наявності трудового стажу) отримувала соціальну пенсію як інвалід ІІ групи відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 25 січня 2008 року на підставі заяви позивача її переведено на пенсію по інвалідності (розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області, правонаступником якого є відповідач, від 20 березня 2008 року №128836).

Пенсію по інвалідності отримувала в наступних розмірах, зокрема: з червня 2017 року –1525,65 грн., з жовтня 2017 року (після перерахунку пенсії) - 3085,27 грн.

З 01 травня 2018 року розмір пенсії зменшено і становив 2129,20 грн.

Вказані обставини відображені в довідці Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області від 08 травня 2018 року №401.

14 травня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо підстав зменшення розміру пенсії, на яку отримала відповідь від 06 червня 2018 року №182/02, в якій повідомлялося, що відповідно до матеріалів пенсійної справи з 25 січня 2008 року вона отримує пенсію по інвалідності 2 групи, розмір якої обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 90% пенсії за віком з урахуванням документів про стаж та заробітну плату. Під час чергового перерахунку пенсії виникла помилка, у зв’язку з чим розмір пенсії приведено у відповідність до вимог законодавства, після чого її страховий стаж врахований до 31 грудня 2017 року та склав 14 років 1 день, додатковий стаж нарахований з часу, коли вперше встановлено групу інвалідності 02 листопада 1994 року, за виключенням періоду роботи, і складав 29 років 10 місяців 26 днів. При цьому коефіцієнт страхового стажу складає 0,43833. Заробітна плата для обчислення пенсії врахована, як більш вигідний варіант, за даними персоніфікованого обліку з 01 листопада 2002 року по 31 грудня 2013 року і при коефіцієнті 1,39866 складає 5265,12 грн. (із застосуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2014-2016 роки 3764,40 грн.). Пенсію по інвалідності правомірно обчислено в розмірі 2129,20 грн.

Не погоджуючись з відповіддю відповідача позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на що отримала відповідь від 27 червня 2018 року №2257-К-1, про те, що відповідно до довідки акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №264249 їй первинно після досягнення 16 років встановлено 2 групу інвалідності як інваліду з дитинства довічно, тому при відсутності права на трудову пенсію вона отримує соціальну пенсії відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також повідомлено, що з 01 травня 2018 року матеріали пенсійної справи переглянуто, і розмір пенсії приведено у відповідність до вимог законодавства з урахуванням ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та факту звільнення її з роботи. Після перерахунку пенсії страховий стаж врахований до 31 грудня 2017 року та склав 14 років 1 день, додатковий стаж врахований з дня встановлення 2 групи інвалідності (21 жовтня 1994 року) до досягнення пенсійного віку відповідно до ст. 26 вказаного Закону (до 28 вересня 2038 року) з урахуванням періодів роботи 29 років 10 міс. 30 днів, індивідуальний коефіцієнт стажу складає 0,43917 (527 міс.). Розмір пенсії з 01 травня 2018 року становив 2129,20 грн.

Судом також встановлено, що при призначені позивачу пенсії по інвалідності у 2008 році відповідач помилково зазначив дату встановлення інвалідності «11 червня 1980 року», що призвело до помилкового підрахунку додаткового стажу.

З метою виправлення помилки пенсійну справу позивача було переглянуто та пенсійні виплати приведені у відповідність до вимог законодавства з урахуванням вимог ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого додатковий стаж був врахований з дня встановлення позивачу інвалідності згідно з довідкою акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №264249, проведеного 02 листопада 1994 року, - з 21 жовтня 1994 року (дата відображена у вказаній довідці). Після виправлення помилки відповідач упорядкував пенсійну справу та перерахував додатковий стаж позивача, про що було складено відповідний протокол призначення пенсії від 21 червня 2018 року, в якому зазначена причина перерахунку пенсії - «у зв’язку з допущеними помилками».

Саме приведення пенсійних виплат у відповідність до вимог законодавства і призвело до зменшення розміру пенсії позивача.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення» соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію: інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи; особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; дітям - у разі втрати годувальника (пункт "а" статті 37); дітям-інвалідам віком до 16 років.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної пенсії на дітей-інвалідів віком до 16 років, визначається в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно зі ст. 9 Закону одним з видів пенсійних виплат є пенсія по інвалідності.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 30 вказаного Закону пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Статтею 32 вказаного Закону встановлено страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності.

Згідно зі ст. 33 вказаного Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в певних розмірах, зокрема особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності встановленого цією статтею страхового стажу.

Відповідно до ст. 34 вказаного Закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Згідно зі ст. 45 вказаного Закону пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 вказаного Закону у разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію відповідно до частини другої статті 33 цього Закону (крім випадків, коли особа досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону), у період роботи пенсія по інвалідності виплачується у розмірі, передбаченому частиною першою статті 33 цього Закону.

Пунктом 4-2 розд. XV «Прикінцеві положення» вказаного Закону визначено, що у період до 1 січня 2017 року особи, визнані особами з інвалідністю II групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, передбаченого абзацами другим - дванадцятим частини першої статті 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Стаття 26 вказаного Закону визначає умови призначення пенсії за віком, і згідно з ч. 1 вказаної статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 вказаного Закону причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Отже, для цілей пенсійного законодавства час настання інвалідності визначається органом медико-соціальної експертизи, а не медичними висновками на дитину (підлітка) інваліда з дитинства у віці до 16 років, які спрямовувалися до органу соціального забезпечення, як помилково вважала позивач.

Після досягнення шістнадцятирічного віку щодо позивача складено довідку акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №264249 за результатами огляду, проведеного 02 листопада 1994 року, відповідно до якої позивач є інвалідом 2 групи з дитинства безстроково. Відображено, що довідка враховується з 21 жовтня 1994 року.

При призначені пенсії по інвалідності у 2008 році відповідачем будо допущено помилку: помилково зазначено дату встановлення інвалідності позивача «11 червня 1980 року», що призвело до помилкового підрахунку стажу, і відповідно виплати пенсії в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Вказана помилка органом Пенсійного фонду України була виправлена, про що складено відповідний протокол призначення пенсії.

Отже, приводячи розмір пенсії позивача у відповідність до вимог законодавства у урахуванням даних органу медико-соціальної експертизи суб’єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і не порушив права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (84207, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул.Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 22 серпня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.