Рішення № 76026553, 22.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 р. Справа№0540/5226/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

за участю:

секретаря Кононенко В.В.,

прокурора Сущенка В.А.,

представник позивача не з’явився,

відповідач не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною Краматорської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 17199,05грн,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Краматорської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 17199,05грн/а.с.4-14/.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що 14 лютого 2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, на території а/д М-03 “Київ-Харків-Довжанський” км 673+100м ПП ГВК проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки RENAULT, модель MAGNUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та причепу FRUEHAUF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 який належить ОСОБА_2 При проведенні перевірки посадовими особами проведено зважування транспортного засобу та встановлено його масу 36050 тон, осьове навантаження 6450, 12250, 6800 та 17350 тон, про що складено акт №0004521 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту та довідки складено розрахунок від 14 лютого 2018 року № 0004521 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд у розмірі 522,45 євро, що згідно з даними НБУ станом на 14 лютого 2018 року еквівалентно 17199,05 гривень.

01 березня 2018 року позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про заборгованість у розмірі 17199,05грн, яке відповідач отримав 17 березня 2018 року, однак зазначену суму до теперішнього часу не сплатив.

У зв’язку з несплатою відповідачем на час подання позову плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 17199,05гривень, прокурор просить стягнути зазначену суму в судовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2018 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача/а.с.1/.

Відповідачем у встановлений строк відзив на позовну заяву суду не надано.

Прокурор, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві по суті справи.

Відповідач до суду у визначений час не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином/а.с.69/, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Приймаючи до уваги приписи статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши прокурора та представника позивача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

14 лютого 2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, на території а/д М-03 “Київ-Харків-Довжанський” км 673+100м ПП ГВК проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки RENAULT, модель MAGNUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та причепу FRUEHAUF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 який належить ОСОБА_2 При проведенні перевірки посадовими особами проведено зважування транспортного засобу та встановлено його масу 36050 тон, осьове навантаження 6450, 12250, 6800 та 17350 тон.

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0011064 та акт №0004521 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.02.2018, на підставі яких проведено розрахунок до акту (додаток №2 №0004521 від 14.02.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у розмірі 522,45 євро., що згідно з даними НБУ станом на 14 лютого 2018 року еквівалентно 17199,05гривень /а.с.26-29/.

01 березня 2018 року позивачем на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про заборгованість, згідно якого повідомляється відповідача про необхідність внести вищевказану плату у розмірі 17199,05 грн/а.с.35/.

Заступник керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з даним позовом про стягнення з відповідача вказаної плати за проїзд в судовому порядку.

Суд вважає необхідним зазначити, що підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом є несплата відповідачем плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у добровільному порядку, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів; інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин; в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

Під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв’язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає підстави представництва інтересів держави.

Статтею 53 КАС України визначено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позивач зазначив, що порушення інтересів держави полягає в тому, що посадовими особами Укртрансбезпеки самостійно не вжито заходів, щодо стягнення заборгованості, що стало причиною ненадходження коштів до державного бдюджету України.

Таким чином, відповідно до частини 4 статті 53 КАС України органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – є Державна служба України з безпеки на транспорті. Згідно зі статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. В свою чергу, Державна служба України з безпеки на транспорті неналежним чином здійснює захист інтересів держави оскільки не користується своїми правами та обов’язками і не звернулася з відповідним позовом на захист інтересів держави до суду, що підтверджується листом №966/22-18 від 24 квітня 2018 року/а.с.37-40. Наведене є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді, визначеною статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”. Позивача повідомлено про представництво інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті у даній справі, про що свідчить повідомлення від 23 червня 2018 року №01-79-6313вих-18/а.с.42-46/.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Згідно п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п.п. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” (надалі - Порядок №1567).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Габаритно-ваговий контроль є елементом державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом та дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень, специфіка проведення якого визначена Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожньогоруху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

У відповідності до Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно Порядку №879 такий контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.

Згідно абз. 18 ст. 1 ЗУ “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

В силу положень пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно п. 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Судом встановлено, що 14.02.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Так, зокрема, Управлінням Уктрансбезпеки у Донецькій області виявлено порушення відповідачем під час перевезення вантажу, а саме встановлено його масу 36050 тон, та осьове навантаження 645, 12250, 6800, 4050 та 6500 тон, на підставі чого позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 522,45 євро, яка на день проведення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком, становила 17199,05грн.

Відповідачу також 01.03.2018 направлено повідомлення про заборгованість, яке отримано ОСОБА_1 особисто 17.03.2018, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення/а.с.35,36/.

Проте, сума заборгованості відповідачем не сплачена, доказів зворотного суду не надано. Так само суду не надано доказів оскарження вказаного розрахунку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, та враховуючи, що відповідачем плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в добровільному порядку не сплачено, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги та стягнення з ОСОБА_1 заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 17199,05 гривень, що еквівалентно 522,45 євро.

Враховуючи приписи частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 5661,55 гривень, що еквівалентно 196,65 євро, – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 87519) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 5661 (п’ять тисяч шістсот шістдесят одну) гривню 55 копійок, що еквівалентно 196,65 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним банком України станом на 14 квітня 2017 року, в дохід Державного бюджету України (р/р 31211216700075, отримувач: Слов’янське УК/м. Слов’янськ/22160100, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 22 серпня 2018 року.

Повне судове рішення складено та підписано 23 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Зеленов А.С.