Рішення № 76026464, 20.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 р. Справа№805/4593/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації у вигляді повідомлення №1732 від 10.07.2017 про відмову у призначені допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017;

визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації, яка виразилася у не призначенні та невиплаті позивачу допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 протиправною та зобов’язати Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації призначити та виплатити позивачу належні суми допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017.

Доводи позовної заяви позивач обґрунтовує тим, що, відповідач неправомірно відмовив у призначенні допомоги по догляду за інвалідом I-II групи внаслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року. Підставою для відмови стало подання позивачем не повного пакету документів, а саме: ОСОБА_1 не було надано довідку про доходи від підприємницької діяльності.

Позивач наголошує, що пакет документів, що був ним наданий для прийняття відповідного рішення, є достатнім та просить задовольнити позовні вимоги.

15.06.2018 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 20.06.2018 року.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 10.07.2018 року.

Також ухвалою від 20.06.2018 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

02.07.2018 року позивач надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без своєї участі.

09.07.2018 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якої зазначив, що під час опрацювання пакету документів позивача було виявлено, що остання є фізичною особою-підприємцем, а в такому разі необхідно надавати інформацію про отримані доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, про що позивачу було повідомлено у телефонному режимі. Відповідно, у зв’язку з ненаданням позивачем інформації про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю до 09.07.2017 року було прийнято рішення від 10.07.2017 року № 1732 про відмову в призначенні допомоги по догляду за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу ОСОБА_2. Повідомлення про відмову в призначенні зазначеної допомоги було направлено позивачу 11.07.2017 року.

10.07.2018 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

10.07.2018 року розгляд справи відкладено до 14.08.2018 року.

14.08.2018 року розгляд справи відкладено до 20.08.2018 року.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з’явилися, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

Позивач, - ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: 85600, Донецька обл., м. Мар’їнка, вул. Благодатна (Щорса), б. 23-б є опікуном інваліда з дитинства 2-ї групи через психічну хворобу – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, що не заперечується сторонами.

Відповідач, - Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації є суб’єктом владних повноважень в розумінні положень КАС України.

09.06.2017 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, а саме: про призначення щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу із певним пакетом документів.

10.07.2017 року відповідачем було прийнято Рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги згідно ПКМУ від 02.08.2000 № 1192 так як заявником наданий не повний пакет документів, а саме довідку про доходи від підприємницької діяльності.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач у справі – орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок призначення і виплати державної допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею та який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Відповідно до п.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина - визначаються виключно законами України.

Законом України “Про психіатричну допомогу” визначені правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлені обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентовані права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Згідно ст. 5 Закону України “Про психіатричну допомогу” держава гарантує:

- належне фінансове забезпечення надання психіатричної допомоги населенню, затвердження та виконання державних цільових програм у цій сфері;

- безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони здоров'я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць;

- надання у державних та комунальних закладах з надання психіатричної допомоги безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;

- здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;

- захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;

- вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;

- надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, у тому числі з догляду, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних навчальних закладах;

- встановлення обов'язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування осіб з інвалідністю, які страждають на психічні розлади, в установленому законом порядку та нагляд за дотриманням цих квот.

Умови призначення і виплати державної допомоги, визначені Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року № 1192 (далі - Порядок) на положення якого при прийнятті спірного рішення посилається відповідач.

Відповідно п. 7 Порядку 1192, для призначення грошової допомоги на догляд особою, яка звертається за її призначенням, подаються такі документи відповідним органам соціального захисту населення заява; документ, що посвідчує особу; декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка видана особі з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за якою здійснюється догляд. Інформація про склад сім’ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Якщо особа, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, постійно проживає за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але має інше зареєстроване місце проживання, органи соціального захисту населення перевіряють відомості щодо неотримання допомоги на догляд за зареєстрованим місцем проживання такої особи з використанням інформаційних систем. Форма заяви затверджується Мінсоцполітики, а форма висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу - МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно п. 8 Порядку 1192, у разі коли особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна в десятиденний строк повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги. Для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк подаються документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу у разі, коли строк, на який видано висновок, не зазначено.

Як передбачено п. 9 Порядку 1192, допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи. Рішення про призначення допомоги на догляд або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 днів з дня подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку. Для підтвердження факту спільного проживання з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та догляду за нею у разі потреби складається акт про проведення обстеження сім’ї спеціалістами органів соціального захисту населення. Якщо дієздатна особа постійно проживає на одній житловій площі за місцем реєстрації особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але зареєстрована в іншому місці, обстеження сім'ї для встановлення факту догляду є обов'язковим.

Як підтверджується матеріалами справи, в якості підстави для прийняття спірного рішення відповідач посилається на положення Порядку 1192 та зазначає, що позивачем не надано довідку про доходи від підприємницької діяльності.

Втім суд наголошує, що п. 7 Порядку 1192 не передбачено надання довідки про доходи від підприємницької діяльності, інших нормативно-правових актів, які встановлюють обов’язок надання такої довідки відповідачем не зазначено. Також відповідач наголошує, що повідомляв позивачу щодо недоукомплектованості документів. Разом з цим, матеріали справи не місять будь-яких доказів щодо повідомлення позивача, що кореспондується з позицією ОСОБА_1 з даного приводу.

Враховуючи зазначене суд вважає, що Рішення Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації № 1732 від 10.07.2017 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи наслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд вважає за належне зобов’язати Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2017 року.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача, яка полягала у не призначенні та невиплаті допомоги протиправною, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування спірного рішення є належним та достатнім способом захисту прав позивача в даній частині позовних вимог.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 85600, Донецька обл., м. Мар’їнка, вул. Благодатна, б. 23-б, ІПН НОМЕР_2) до Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, б. 2, ЄДРСР 26019853) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації № 1732 від 10.07.2017 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за ОСОБА_2 як інвалідом І-ІІ групи наслідок психічного розладу за період з червня по листопад 2017 року на заяву від 09.06.2017 року

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2017 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.