Рішення № 76026429, 21.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 р. Справа№805/3760/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретері ОСОБА_1

за участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління ДФС у Донецькій області про зобов’язання вчинити дії щодо здійснення доплати до одноразової грошової допомоги в розмірі 209730,56 грн., суд

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2018 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління ДФС у Донецькій області про зобов’язання вчинити дії щодо здійснення доплати до одноразової грошової допомоги в розмірі 209730,56 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу в податковій міліції, 30.09.2015 року наказом №150-о позивача звільнено з посади підполковника міліції у відставку на підставі пп. «б» п. 65 (через хворобу). Свідоцтвом про хворобу №885 від 11.09.2015 встановлено, що на підставі медичного огляду зроблено висновок про те, що захворювання позивача пов’язане з проходження служби в органах внутрішніх справ та він не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку та підлягає звільненню від виконання службових обов’язків за станом здоров’я.

Згідно реєстру МСЕК від 24.09.2015 № 410, № 412 позивачу встановлено другу групу інвалідності та визначено втрату працездатності 70% у зв’язку із хворобою, яка пов’язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ, згідно Постанови КМУ № 707 від 12.05.2007 року. Зазначив, що при звільненні одноразова грошова допомога, передбачена діючим законодавством у зв’язку з отримання другої групи інвалідності під час проходження служби, виплачена позивачу не була. 29.03.2016 року ОСОБА_4 було подана скарга до Державної фіскальної служби України щодо невиплати грошової допомоги. 20.04.2016 року отримав лист згідно якого вбачається, що одноразова грошова допомога складає 65869,44 коп. 23.12.2016 року на рахунок позивача надійшла сума у розмірі 65869,44 грн.

Позивач зазначає, що в подальшому звертався до відповідача із заявою про доплату грошової допомоги згідно із законодавством, яке діяло на момент звільнення. ГУ ДФС у Донецькій області 11.04.2018 року листом № 1575/10/05-99-04-02-24 відмовлено у перерахунку і доплати грошової допомоги.

Позивач посилаючись на ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліції» (в редакції від 28.06.2016 року), зазначив, що у разі поранення разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного просить суд:

- зобов’язати Головне управління державної фіскальної служби України в Донецькій області здійснити нарахування ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ в редакції від 28.06.2015 року, яка діяла на момент звільнення і встановлення інвалідності, та провести з урахуванням отриманої суми одноразової допомоги у розмірі 65869 грн. 44 коп. доплату у розмірі 209730 грн. 56 коп.

– зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У судових засіданнях позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги повністю, надавали пояснення аналогічні викладені у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав письмові заперечення, зі змісту якого вбачається, що відповідачем нарахована та виплачена одноразова грошова допомога відповідно норм діючого законодавства.

Суд розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши поясненні представник сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_4, проходив службу в податковій міліції.

30.09.2015 року наказом №150-о позивача звільнено з посади підполковника міліції у відставку згідно Положення про проходження служби рядовим і навчальницьким складом внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 на підставі пп. «б» п. 65 (через хворобу).

Свідоцтвом про хворобу №885 від 11.09.2015 встановлено, що на підставі медичного огляду зроблено висновок про те, що захворювання позивача пов’язане з проходження служби в органах внутрішніх справ та він не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку та підлягає звільненню від виконання службових обов’язків за станом здоров’я.

Згідно реєстру МСЕК від 24.09.2015 № 410, № 412 позивачу встановлено другу групу інвалідності та визначено втрату працездатності 70% у зв’язку із хворобою, яка пов’язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ, згідно Постанови КМУ № 707 від 12.05.2007 року.

29.03.2016 року ОСОБА_4 було подана скарга до Державної фіскальної служби України щодо невиплати грошової допомоги.

20.04.2016 року ДФС України листом № 4079/10/99-99-04-04-02-14 повідомила позивача, що сума одноразової грошової допомоги складає 65869,44 коп.

Згідно із виписки по картковому рахунку на рахунок позивача 23.12.2016 року надійшла сума у розмірі 65869,44 грн.

24 березня 2018 року позивач була подана заява до ОСОБА_5 управління ДФС у Донецькій області з проханням перерахувати та доплатити суму одноразової грошової допомоги, згідно Закону України «Про міліцію» в редакції від 28.06.2015 року, яка діяла на час звільнення.

ОСОБА_5 управління ДФС у Донецькій області (б/н, б/д) за підписом начальника ОСОБА_6, повідомлено ОСОБА_4, про те, що не має законних підставі для перерахунку встановленої суми одноразової грошової допомоги.

Позивач не погоджуючись із зазначеним, посилаючись на ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» в редакції від 28.06.2015 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 356.1 статті 356.1 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей.

На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХІІ втратив чинність 07 листопада 2015 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

При цьому пунктом 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року (в редакції 28.06.2015 року) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

При цьому, відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №707) одноразова грошова допомога виплачується у разі, зокрема, установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:

1) під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі:

- п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

- чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

- трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи;

2) у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико - соціальною експертною комісією.

Порівнюючи наведені положення Закону №565-XII по Порядку №707, суд приходить до висновку, що ними по-різному врегульовано питання стосовно розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

Згідно з частиною 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, суд вважає, що відповідач повинен був застосувати чинний на момент звільнення та встановлення інвалідності, звернення позивача і прийняття оскаржуваного висновку Закон України "Про міліцію" №565-XII (як правовий акт, який має вищу юридичну силу) та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.

При цьому, порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги в спірних правовідносинах визначені саме Порядком №707.

Так, пункт 5 Порядку №707 визначає перелік документів, які необхідно подати працівнику податкової міліції органу державної податкової служби за місцем проходження служби для виплати грошової допомоги в разі установлення групи інвалідності.

Вирішальне застосування в спірних правовідносинах має частина 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" саме в редакції від 28.06.2015 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що внаслідок помилкового застосування норм законодавства, відповідачем порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом №565-XII (в редакції від 28.06.2015 року).

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Поряд із цим суд не вбачає підстави для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління ДФС у Донецькій області про зобов’язання вчинити дії щодо здійснення доплати до одноразової грошової допомоги в розмірі 209730,56 грн. – задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління державної фіскальної служби України в Донецькій області здійснити нарахування ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ в редакції від 28.06.2015 року, яка діяла на момент звільнення і встановлення інвалідності та провести з урахуванням отриманої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 68569,44 грн. доплату у розмірі 209730,56 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 21 серпня 2018 року. Повний текст рішення суду виготовлено 23 серпня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Галатіна О.О.