Рішення № 76026404, 14.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Справа № 804/3431/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: представника позивача представника відповідачаОСОБА_3 Воронової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень просить: - визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС в Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №130526-1319-0464/1 від 08.02.2018р., відповідно до якого ОСОБА_5 (ОКПП НОМЕР_1) з підстав, передбачених п. 54.3.3 п.53.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України, нараховане податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб (18010700) за період 2015-2017 роки на загальну суму 277101,91 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 28064,47 грн., за 2016 рік - 134760,57 грн., за 2017 рік - 114276,87 грн.; - визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС в Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №130526-1319-0464 від 08.02.2018р., відповідно до якого ОСОБА_5 (ОКПП НОМЕР_1) з підстав, передбачених п. 54.3.3 п.53.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України, нараховане податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб (18010700) за 2018 рік в сумі 114276,87.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 28 лютого 2018 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №130526-1319-0464/1 від 08.02.2018р. та №130526-1319-0464 від 08.02.2018р., винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. ОСОБА_5 не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне. ОСОБА_5 є власником нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 59, яке ним, як платником єдиного податку, використовується для здійснення господарської діяльності, а тому відповідно до приписів підпункту 297.1.4 пункту 297.1статті 297 Податкового кодексу України, позивач звільнений від обов'язку нарахування, сплати земельного податку за земельну ділянку, що розташована під вказаною адміністративно-виробничою будівлею.

Адміністративний позов поданий позивачем не відповідав вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 14 травня 2018 р. був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали суду від 14.05.2018р. позивач виправив вказані недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Вищезазначену ухвалу отримано позивачем - 05.06.2018р., відповідачем - 31.05.2018р.

У вказаній ухвалі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

19 червня 2018 р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти підготовче засідання по вказаній справі з метою надання до суду необхідних доказів.

20 червня 2018 року підготовче судове засідання було відкладено на 03.07.2018р.

23 червня 2018 року від Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив по справі, в якому заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити в його задоволенні з огляду на таке. З моменту набуття права власності на нежиле приміщення (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

03 липня 2018 року з занесенням до протоколу судового засідання підготовче провадження було продовжено на 30 днів.

06 серпня 2018 року від представником позивача надана відповідь на відзив, в якій останній висловлює незгоду із аргументами відповідача, зазначеними у відзиві, та стверджує, що позивач використовує нежитлові приміщення та прилеглу до них територію на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Березинська, 59, загальною площею 0,2105 га, для здійснення господарської діяльності такої як "різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю" та і складських площ, здійснюючи таку діяльність на умовах спрощеної системи оподаткування на 2 групі єдиного податку звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку щодо цієї земельної ділянки.

06 серпня 2018 року підготовче засідання було відкладено на 14.08.2018р.

14 серпня 2018 року від відповідача надійшли заперечення, в яких представник зазначає, що позивачем не було оформлено належним чином право власності чи право користування на земельну ділянку, тому є платником земельного податку.

14 серпня 2018 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

14.08.2018 року підготовче провадження закрито та за згодою представників обох сторін розпочато розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.04.2007р. Основний вид економічної діяльності: 23.70 різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

Згідно Свідоцтва серії НОМЕР_2 позивач є платником єдиного податку.

Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку №1704643400224 від 15.02.2017р. Позивач є платником єдиного податку 2 групи без реєстрації ПДВ.

08.02.2018 року Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №130526-1319-04064, яким ОСОБА_5 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок за 2018 рік у розмірі 114276,87 грн.

08.02.2018 року Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №130526-1319-04064/1, яким ОСОБА_5 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок за 2015 рік у розмірі 28064,47 грн., за 2016 рік - 134760,57 грн., за 2017 рік - 114276,87 грн.

ОСОБА_5 звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкові повідомлення-рішення №130526-1319-04064 та №130526-1319-04064/1 від 08.02.2018р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 26.04.2018 року за вих. Державна фіскальна служба України залишила спірні податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2009р. за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 визнано право власності на ? частину об'єкта нерухомого майна - адміністративно-виробничу будівлю розташовану по АДРЕСА_1. Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22067251, на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2009р., право власності на ? частину об'єкта нерухомого майна - адміністративно-виробничу будівлю розташовану по АДРЕСА_1, зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 04.03.2009р.

Судом встановлено, що інша ? частина об'єкта нерухомого майна - адміністративно-виробничої будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 належить позивачу згідно дубліката свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 27.10.2011р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. та зареєстрованого в реєстрі №1719. Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №32335087, на підставі вищевказаного дубліката свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, право власності на іншу ? частину об'єкта нерухомого майна - адміністративно-виробничу будівлю розташовану по АДРЕСА_1, зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 05.12.2011р.

Згідно технічного паспорту на будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_1, адміністративно-виробнича будівля, яка належить позивачу, складається з: адміністративно-виробничої будівлі, майстерні, котельні, сторожки, навісів, убиральні, сараю тимчасового.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011р. №227/14 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розроблену ТОВ "Квартал" і передати земельну ділянку, площею 0,2104 га (кадастровий номер НОМЕР_3) в оренду строком на 15 років по фактичному розміщенню адміністративно-виробничої будівлі по АДРЕСА_1

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 20.09.2017р. №229/24 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд за адресою по АДРЕСА_1

Вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України.

Відповідно по п. 14.1.39. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі -ЗК України), використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками земельного податку, згідно норм статті 269 ПК України, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування земельним податком за нормами статті 270 ПК України, визначено земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку пункт 287.6. статті 287 ПК України).

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною шостою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до статей 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (- ПК України) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8).

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець 8.04.2007р.

Згідно Свідоцтва серії НОМЕР_2 позивач є платником єдиного податку.

Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку №1704643400224 від 15.02.2017р. Позивач є платником єдиного податку 2 групи без реєстрації ПДВ.

Основний вид економічної діяльності: 23.70 різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

В судовому засіданні встановлено, що під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не досліджено які саме види економічної діяльності здійснює ФОП ОСОБА_5, чи використовує він земельну ділянку та в якому розмірі під час здійснення підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться фотографії, зі змісту яких судом встановлено, що позивач з каменю виготовляє пам'ятники, а на земельній ділянці здійснює їх зберігання. Вказане відповідає основному виду діяльності, який зазначений у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того в судовому засіданні судом задоволено клопотання представника позивача та досліджено зміст CD-диску, який міститься в матеріалах справи, з якого вбачається вищевикладене та яке не було спростовано відповідачем.

У своєму відзиві відповідач посилається на рішення Верховного Суду по справі №826/1715/13-а від 27.02.2018р. Однак суд критично оцінює посилання представника відповідача на вищевказану постанову Верховного Суду, оскільки зазначена справа містить інші фактичні обставини. Так як у справі, що розглядалась Верховним Судом, мова йшла про підприємницьку діяльність позивача (надання юридичних послуг), що не передбачає використання земельної ділянки в господарській діяльності, тоді як у цій справі ОСОБА_5 здійснює інші види економічної діяльності.

Суд зазначає, що у межах даних правовідносин спірним є питання застосування положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України щодо звільнення позивача від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), зважаючи на відсутність оформлення платником податків права власності або користування та земельну ділянку на якій знаходиться нерухоме майно належне платнику податків на праві власності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року справа №820/5485/17.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні приписи містить у собі частина п'ята статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", де зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також, суд бере до уваги правові позиції ЄСПЛ, викладені у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №№23759/03 та 37943/06), в яких було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, а це призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податків.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку на спрощеній системі та використовує земельну ділянку за адресою м. Дніпро, вул. Березинська, 59 у своїй господарській діяльності як фізична особа-підприємець. Вказана господарська діяльність відповідає основному виду діяльності, зазначеному у виписці з ЄДР.

Відповідно до наданих позивачем доказів встановлено, що належне позивачу нежитлове приміщення та земельна ділянка, розташована під таким приміщенням, використовувались ним, як фізичною особою-підприємцем, для здійснення власної господарської діяльності.

Відтак, наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку другої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

В зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_5, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 49000, ОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС в Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №130526-1319-0464/1 від 08.02.2018р., відповідно до якого ОСОБА_5 (ОКПП НОМЕР_1) нараховане податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб (18010700) за період 2015-2017 роки на загальну суму 277101,91 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 28064,47 грн., за 2016 рік - 134760,57 грн., за 2017 рік - 114276,87 грн.

Визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС в Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №130526-1319-0464 від 08.02.2018р., відповідно до якого ОСОБА_5 (ОКПП НОМЕР_1) нараховане податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб (18010700) за 2018 рік в сумі 114276,87.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_5 (ОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 3913,00 грн.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22 серпня 2018 року.

Суддя О.М. Неклеса