Ухвала суду № 76025810, 23.08.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відвід

"23" серпня 2018 р. Справа № 924/177/17

Суддя Рівненського апеляційного господарського суду Василишин А.Р., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни про відвід колегії суддів у справі №924/177/17

за позовом Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні

до: 1) Кам'янець-Подільської районної ради; 2) фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року в справі №924/177/17 позов Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні (надалі - Позивач) до Кам'янець-Подільської районної ради (надалі - Відповідач 1) та до фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 01 жовтня 2015 року було задоволено.

Даним судовим рішенням було визнано недійсним і припинено на майбутнє договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, спільної власності територіальних громад сіл, селища Кам'янець-Подільського району від 01 жовтня 2015 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, предметом якого є оренда приміщення комунальної власності площею 78 кв. м., розміщене на першому поверсі п'ятиповерхового будинку головного корпусу Відповідача 1.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач 2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, наведених в ній, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 14 червня 2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2, а справу було призначено до розгляду на 11 липня 2018 року на 12:00 год.

Водночас, ухвалою суду від 06 червня 2018 року, з підстав, вказаних в ній, дану справу було призначено до розгляду на 22 серпня 2018 року на 10:00 год.

Суд констатує. що 22 серпня 2018 року до початку першого судового засідання по справі №924/177/17 Відповідачем 2 було подано про відвід колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І.. Дана заява обгрунтована тим, що, як вважає Відповідач 2, наявна невідповідність протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 924/177/17 між суддями від 11 червня 2018 року вимогам частин 16 та 17 статті 32 ГПК України, у якому відсутні обов'язкові відомості, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, частини 17 статті 32 ГПК України, що ставить під сумнів дотримання порядку визначення судді для розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 22 серпня 2018 року, за наслідками розгляду заяви Відповідача 2 про відвід колегії суду, керуючись нормами статті 39 ГПК України, було зупинено провадження у справі у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість вищевказаної заяви.

Відповідно до протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2018 року, визначено для розгляду заяви про відвід колегії суду в справі №924/177/17- суддю Василишина А.Р..

Суддя Василишин А.Р., розглянувши вищевказану заяву Відповідача 2 про відвід колегії суддів, не знайшов підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, пункт119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме:

- суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

- суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу;

- до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя;

- незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

В той же час, в силу дії частини 4 статті 35 ГПК України: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд констатує, що згідно частин 1, 2 та 3 статті 6 ГПК України: у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система; позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів; визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Рішенням Ради суддів України від 02 березня 2018 року за № 17, погодженим листом Державної судової адміністрації України від 15 березня 2018 року за № 15-5170/18, внесено зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами).

Відповідно до пункту 3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року за № 16, до підключення до модуля автоматизованого розподілу справ та інших підсистем, використання яких є обов'язковим для його роботи: в судах застосовуються норми Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 15 вересня 2016 року, та Засади використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджені рішенням зборів суддів відповідного суду; повністю зберігаються повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, у тому числі щодо в частині затвердження засад використання автоматизованої системи документообігу суду.

У відповідності до підпункту 2.3.31 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 року за № 30 (у редакції рішення Ради суддів України 02 квітня 2015 року за № 25), результатом автоматизованого розподілу судових справ є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду, що автоматично створюється автоматизованою системою.

Одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду. Звіт містить такі відомості: дата та час початку автоматизованого розподілу; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження (за наявності); категорія судової справи (за наявності); коефіцієнт складності судової справи (за наявності); інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження); інформація про визначення повноважень суддів; інформація про визначення головуючого судді (судді-доповідача) за випадковим числом; інформація про визначення складу колегії суддів (за наявності) за випадковим числом; версія автоматизованої системи; час закінчення автоматизованого розподілу; тривалість автоматизованого розподілу. Доступ для коригування протоколу та звіту щодо автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматично блокується автоматизованою системою.

У відповідності до підпункту 2.3.32 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 року за № 30 (у редакції рішення Ради суддів України 02 квітня 2015 року за № 25), у разі розгляду судової справи колегією суддів відповідного суду до протоколу та звіту автоматично включаються прізвища суддів, які входять до складу колегії із зазначенням прізвища головуючого судді (судді-доповідача).

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що протокол автоматизованого розподілу судової справи №924/177/17 між суддями від 11 червня 2018 року повністю відповідає Додатку 1 до підпункту 2.3.31 пункту 2.3 "Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями" Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а тому не може свідчити про не дотримання порядку визначення колегії суддів для розгляду даної справи № 924/177/17.

Враховуючи все вищевказане в даній ухвалі та з огляду на приписи чинного законодавства, якими унормовані підстави для відводу судді, необхідно зазначити, що наведені в заяві про відвід колегії судду обставини та доводи у її обґрунтування, базуються на припущеннях, не підтверджені належними і допустимими доказами та не є підставою для відводу суддів в розумінні приписів статей 35, 36 ГПК України.

З огляду на все вищевказане, суддя Василишин А.Р. приходить до висновку, що заява Відповідача 2 про відвід колегії суддів (у складі: головуюча суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І.) в справі №924/177/17 є безпідставною, а відтак не підлягає задоволенню.

З огляду на вказане, суддя Василишин А.Р. відмовляє в задоволенні даної заяви.

Керуючись статтями 35, 36, 39, 42, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни про відвід колегії суддів в складі: головуюча суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. в справі №924/177/17.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Василишин А.Р.