Постанова № 76025738, 21.08.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Одеса

Справа № 916/551/18

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: К.В. Богатиря, Т.А. Величко,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача – участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте суддею О.А.Демешиним, 07.05.2018 о 10 год,

м. Одеса,

у справі №916/551/18

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приморгруп”

про стягнення 17 229 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (далі – КЕВ м. Одеса) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Приморгруп” (далі – ТОВ „Приморгруп”) про стягнення з останнього збитків у сумі 17229 грн.

В обґрунтування позовних вимог Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса посилався на те, що аудиторським звітом Південного територіального управління внутрішнього аудиту №234/3/4/54аз від 03.07.2017 встановлено, що під час виконання договору №109 від 17.12.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, завищено вартість будівельних робіт по акту форми №КБ-2в №1 за грудень 2015 року на суму 17228,87 грн, що спричинило позивачу збитки.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом ухвалою від 29.03.2018 відкрито провадження у справі №916/551/18 та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки визнано її малозначною.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2018 у справі №916/551/18 (суддя О.А. Демешин) у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності позивачем правомірності позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2018 у справі №916/551/18 скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що в порушення вимог ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293 та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» замовником КЕВ м. Одеса зайво сплачено кошти підряднику ТОВ «Приморгруп» на загальну суму 17 229 грн, що в свою чергу спричинило збитки державі в особі КЕВ м. Одеса Міністерства оборони України на відповідну суму.

ТОВ „Приморгруп” власну правову позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклало.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді С.В.Таран, суддів: В.В. Бєляновського, Т.А. Величко від 05.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2018 у справі №916/551/18.

В подальшому ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 справу №916/551/18 призначено до розгляду на 06.08.2018 об 11 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №925 від 03.08.2018 у зв`язку з перебуванням судді В.В. Бєляновського у відпустці, відповідно до підпункту 17.4, підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 в Одеському апеляційного господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/551/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018 для розгляду апеляційної скарги по справі №916/551/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя С.В. Таран, судді: Т.А. Величко, К.В. Богатир.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 у визначеному складі суддів справу №916/551/18 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 06.08.2018 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 21.08.2018.

У засіданні суду 21.08.2018: представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 75, 78-79); колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, про що постановлено протокольну ухвалу, оскільки заявник не обгрунтував належним чином неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.12.2015 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса («замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю „Приморгруп” («підрядник») укладено договір на виконання поточного ремонту №109 (далі- договір №109 від 17.12.2015), за умовами якого підрядник відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації виконує поточний ремонт системи опалення військового містечка №118 за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4а, що пов’язано з проведенням заходів з мобілізації.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.2 договору №109 від 17.12.2015 договірна вартість робіт, що дорученні для виконання підряднику, визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно з ДБН; на час підписання цього договору вартість робіт визначена згідно з договірною ціною, яка додається до договору та складає 255756 грн, в т.ч. ПДВ 42626 грн; для виконання робіт за договором замовником надано підряднику обладнання на загальну суму 71875,20 грн (в тому числі ПДВ 11 979,20 грн); вартість робіт, яка належить до сплати підряднику, визначається на підставі витрат підрядника, складених згідно з ДБН, пред'явлених по формам КБ-2В та КБ-3 на підставі фактично виконаних обсягів робіт; вартість робіт, що дорученні до виконання підряднику складає 183880,80 грн, в т.ч. ПДВ 30 646,80 грн, зміна обсягу і складу робіт у зв'язку з коригуванням затвердженої проектно-кошторисної документації, погоджених з замовником, призупиненням робіт за рішенням замовника та за обставинами непереборної сили, прийняттям нових нормативних актів, зміни ринкових цін на матеріально-технічні ресурси та інші складові будівельно-монтажних робіт.

У пунктах 3.1, 3.2 договору №109 від 17.12.2015 сторонами узгоджено, що терміном початку виконання робіт є термін передачі підряднику проектно-кошторисної документації на роботи; строк дії договору з моменту підписання договору до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання зобов’язань сторін.

Згідно з пунктом 4.1 договору №109 від 17.12.2015 замовник проводить щомісячні проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі форм КБ-3 та КБ-2В, які надаються підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 27 числа звітного місяця; уповноважений представник замовника протягом 3 діб перевіряє реальність акту, довідки та підписує їх в частині виконаних робіт.

В силу пункту 5.2.1 договору №109 від 17.12.2015 підрядник зобов’язаний виконувати будівельно-монтажні роботи згідно з проектно-кошторисною документацією та діючих ДБН і відповідає за якісне виконання будівельно-монтажних робіт.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до виконання його умов (пункт 8.1 договору №109 від 17.12.2015).

У грудні 2015 року відповідачем були виконані ремонтні роботи системи опалення військового містечка №118, розташованого у м. Одесі по вул. Успенська, 4а, що підтверджується актами форми КБ-3 та КБ-2В від 25.12.2015, підписаними замовником та підрядником без зауважень. Відповідно до вказаних актів вартість виконаних будівельних робіт становить 178497,60 грн.

На виконання умов договору №109 від 17.12.2015 позивач перерахував підряднику за виконані останнім роботи з поточного ремонту системи опалення військового містечка №118 178497,60 грн, про що свідчать відповідні відмітки Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 30.12.2015 на вищевказаних актах та що не заперечується відповідачем.

В подальшому Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту був проведений аудит фінансово - господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса за період з 01.01.2014 по 01.11.2016.

За результатами проведеного аудиту складено аудиторський звіт №234/3/4/54аз від 03.07.2017, в якому, зокрема, зафіксовано безпідставне завищення вартості виконаних за договором №109 від 17.12.2015 робіт на суму 17228,87 грн, у зв'язку з чим запропоновано перевіряємій особі провести службове розслідування та прийняти рішення щодо встановлених завищень вартості виконаних будівельних робіт, допущених підрядною організацією.

20.10.2017 КЕВ м. Одеса звернувся до ТОВ „Приморгруп” з претензію №3406 про відшкодування підрядником замовнику збитків на суму 17228,87 грн, яка була залишена відповідачем без задоволення, що слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є вимога КЕВ м. Одеса про стягнення з ТОВ „Приморгруп” 17229 грн збитків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

В силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статті 193 Господарського Кодексу України, статті 526 Цивільного Кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу частин першої, другої, третьої статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником; кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим; кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Згідно з частинами першою, другою статті 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Положеннями частини першої статті 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Зобов’язання між сторонами за договором №109 від 17.12.2015 на виконання робіт з поточного ремонту системи опалення військового містечка №118 виконані належним чином, про що свідчать підписані без зауважень підрядником та замовником акти форми КБ-3 та КБ-2В від 25.12.2015, а також проведена оплата за виконані відповідачем роботи на загальну суму 178497,60 грн.

При цьому колегією суддів враховується, що позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не порушував питання щодо необхідності проведення судової експертизи на підтвердження вартості фактично виконаних підрядних робіт.

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Доказів проведення такої експертизи за замовленням скаржника матеріали справи не містять. На підтвердження завищеної вартості виконаних будівельних робіт за договором №109 від 17.12.2015 позивач посилається виключно на аудиторський звіт Південного територіального управління внутрішнього аудиту №234/3/4/54аз від 03.07.2017.

Як зазначалося вище, згідно з вказаним аудиторським звітом вартість виконаних відповідачем ремонтних робіт за договором №109 від 17.12.2015 завищена, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) позивачу, розмір якої становить 17229 грн.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України".

Відповідно до статті 2 вказаного Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються; призупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства; вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій; одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Складений Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту аудиторський звіт №234/3/4/54аз від 03.07.2017, на який посилається позивач, як на підставу позову, за своєю природою не має нормативного характеру, не містить будь-яких вимог, які є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкта, що контролюється, а лише відображає рекомендації (пропозиції) щодо удосконалення діяльності КЕВ м.Одеси.

Враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, такий звіт не може породжувати для ТОВ «Приморгруп» обов’язку щодо сплати збитків у розмірі 17229 грн, завданих, за твердженням позивача, КЕВ м. Одеса внаслідок завищення вартості виконаних підрядних робіт за договором №109 від 17.12.2015, оскільки чіткий і вичерпний перелік зобов’язань відповідача визначено в укладеному між сторонами договорі. Вказаний аудиторський звіт не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін. Зобов’язання відповідача визначені договором та їх виконання підтверджено відповідними актами виконаних робіт форми КБ-2В та КБ-3.

Згідно з положеннями статтей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Приписами частини першої статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи погодження сторонами договору №109 від 17.12.2015 ціни підрядних робіт за договором та з огляду на фактичне виконання відповідачем робіт у повному обсязі, їх прийняття і оплату позивачем, недоведеність скаржником належними та допустимими доказами у розумінні статтей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, необхідного для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 21.04.2015 у адміністративній справі №21-69а15, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки обставини, наведені у зазначеному процесуальному акті Верховного Суду України про визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції є суттєво відмінними від обставин у даній справі.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 07.05.2018 не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2018 у справі №916/551/18 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, виключно у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Т.А. Величко

Суддя К.В. Богатир