Постанова № 76025572, 23.08.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/542/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О.(доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.18р. у справі №904/542/18 (суддя Мельниченко І.Ф.), повний текст складено 16.04.2018р.

за позовом приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 13 526, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2018р. позов задоволено часково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 12 709,96 грн. штрафу. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що в даному випадку пізнє розкредитування вантажу сталось внаслідок неприймання вагонів вантажовласником на підїздні колії, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23 від 27.09.2017р., №4770 та від 30.09.2017р. №4822.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду у даній справі в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у вересні 2017 року публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу до станції призначення ОСОБА_1 залізниці за залізничними накладними № № 44140127, 52021219, 52021201, 5201268, 52021276.

Одержувачем вантажу, згідно вказаних вище накладних, є приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Як було вказано позивачем при звереннні з позовом до суду, при здійсненні перевезення вантажу, залізницею було допущено прострочення в доставці вантажу, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 13526,46грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується несвоєчасна доставка Залізницею вантажу, а тому штраф в розмірі 12709,96грн. нарахований обгрунтовано.

Колегія суддів з таким висновоком погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

В підпункті 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі – Статут) визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно п. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

За приписами частини 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата (пункт 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Згідно пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Пунктом 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 116 Статуту встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до положень зазначених норм залізниця доставляє вантажі за відповідну кількість діб, при цьому початок першої доби настає з 24 години дати приймання вантажу до перевезення.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин).

Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.1, ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Як вже зазначалась вище, у вересні 2017 року публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу до станції призначення ОСОБА_1 залізниці за залізничними накладними № № 44140127, 52021219, 52021201, 5201268, 52021276.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.09.2017 року на адресу позивача (одержувача) зі станції відправлення Кременчук Південної залізниці, за залізничною накладною № 44140127 у вагоні № 67162560 відправлено вантаж, який повинен бути доставлений до 04.09.17 р., а фактично прибув 08.09.17 р.

Тобто, прострочення складає 4 доби, а тому господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1572,60 грн. штрафу за залізничною накладною № 44140127.

19.09.2017 року зі станції відправлення Сартана Донецької залізниці за залізничними накладними № 52021268, 52021276, 52021219 на адресу позивача надіслано вантаж, строк доставки якого складав до 24.09.17 р., а фактично надійшов на станцію призначення ОСОБА_1 залізниці 27.09.17 р.

Тобто, прострочення складає 3 доби, а тому господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 11137,30 грн. штрафу за залізничними накладними №№ 52021219, 5201268, 52021276.

Разом з тим, господарським судом правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення 816,56грн. штрафу за залізничною накладною № 52021201, оскільки, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, у вказаній накладній, в графі 20 зазначено: “вагон для проводников, власний вагон. Власник филиал “РВК ПАО Укрзализныця”, тобто, вагон № 24590150 є власністю ПАТ "Укрзалізниця", а статтею 116 Статуту залізниць передбачено, що залізниця сплачує одержувачу штраф за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам, суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними.

Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку відбулось пізнє розкредитування вантажу, яке сталось внаслідок неприймання вагонів вантажовласником на підїздні колії, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23 від 27.09.2017р., №4770 та від 30.09.2017р. №4822, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з нормами п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів доказом затримки, яка трапилася з вини відправника чи одержувача, що дає право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу, є відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем.

Але, пізнє розкредитування вантажу відбулось не внаслідок неприйняття вагонів вантажовласником на свої під’їзні колії, а внаслідок несвоєчасної доставки вантажу саме Залізницею.

Інших достатньо належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що оскаржуване рішення постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.18р. у справі №904/542/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.08.2018р.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов