Рішення № 76025529, 22.08.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2018 року м. Чернігів

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/547/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Творець”,

вул. Носівський шлях, 52-а, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 14241902

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецмоноліт”, вул. Густинська, буд. 22/1-Г, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 40024082

предмет спору: про стягнення 256183,51 грн

Учасники справи не з’явились.

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 256183,51 грн, а саме: 219843,54 грн основного боргу, пеню у сумі 16418,47 грн, інфляційних нарахувань у сумі 15305,21 грн, 3% річних у сумі 4616,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про надання транспортних послуг №23/01/17 від 23 січня 2017 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; встановлено строк відповідачу для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини до 09 серпня 2018 року; позивачу для подачі відповіді на відзив до 16 серпня 2018 року та відповідачу для подачі заперечення на відповідь на відзив до 21 серпня 2018 року.

Отже, останнім днем строку для подачі відповідачем відзиву є 08 серпня 2018 року.

Відзиву на позов у встановлений строк суду не надійшло.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

22 серпня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Крім того, представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії договору №1-07/18 від 02 липня 2018 року про надання правової допомоги, копії акту від 22 серпня 2018 року про надання правової допомоги та розрахунку гонорару адвоката ОСОБА_1, копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 22 серпня 2018 року на суму 10680,00 грн та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №569 від 09 вересня 2013 року.

Відповідач в судове засідання 22 серпня 2018 року повноважного представника не направив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі від 27 липня 2018 року, направлена на адресу відповідача, була отримана 31 липня 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

23 січня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Творець” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрспецмоноліт” (замовник) було укладено договір №23/01/17 про надання транспортник послуг.

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов’язався за заявкою (завданням) замовника надати послуги транспортних засобів та/або спеціальної техніки відповідно до їх цільового призначення, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити дані послуги.

Детальні умови замовлення (режим роботи, маршрут тощо) зазначаються у заявці замовника та узгоджуються з виконавцем (п. 1.2. договору). Заявка (завдання) може бути здійснена замовником у письмовій або усній формі (п. 1.3. договору).

У відповідності до п. 2.1. договору вартість транспортних послуг по цьому договору за домовленістю сторін вираховується пропорційно відпрацьованому часу роботи транспортних засобів (спецтехніки), відповідно даних, зазначених у таблиці №1 договору.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання виконаних робіть (послуг), який складається та підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг з посиланням на кількість годин, протягом яких надавались послуги (п. 2.3. договору).

Згідно п. 2.4. договору оплата наданих послуг замовником здійснюється за погодженням сторін або в кінці кожного календарного місяця, або одноразово – після фактичного завершення надання послуг відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (послуг).

У відповідності до п. 5.1. договору, договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01 травня 2017 року. Додатковою угодою № 1 від 28 квітня 2017 року до договору №23/01/17 про надання транспортник послуг від 23 січня 2017 року пункт 5.1. договору викладено в такій редакції: « 5.1. Даний Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, та діє до 31 грудня 2017 року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору, жодна з Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, що не потребує підписання будь-яких додаткових документів».

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи зміст укладеного між сторонами договору суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу транспортні послуги за період березень 2017 року – січень 2018 року загальною вартістю 451363,54 грн, про що свідчать акти надання послуг: №2 від 03 березня 2017 року на суму 2500,00 грн; №3 від 21 березня 2017 року на суму 21349,80 грн, №7 від 31 березня 2017 року на суму 20400,00 грн; №9 від 10 квітня 2017 року на суму 7800,00 грн; №11 від 29 квітня 2017 року на суму 8550,00 грн; № 10 від 18 квітня 2017 року на суму 6750,00 грн; №12 від 29 квітня 2017 року на суму 1950,00 грн; №13 від 04 травня 2017 року на суму 1575,00 грн; №15 від 18 травня 2017 року на суму 11365,20 грн; №14 від 05 травня 2017 року на суму 450,00 грн; №16 від 25 травня 2017 року на суму 15153,60 грн; №21 від 31 травня 2017 року на суму 13530,00 грн; №27 від 10 червня 2017 року на суму 15694,80 грн; №29 від 16 червня 2017 року на суму 14612,40 грн; №30 від 22 червня 2017 року на суму 16236,00 грн; №31 від 30 червня 2017 року на суму 19483,20 грн; №39 від 31 липня 2017 року на суму 54120,00 грн; №47 від 31 серпня 2017 року на суму 38154,60 грн; №42 від 30 серпня 2017 року на суму 4884,72 грн; №46 від 30 вересня 2017 року на суму 11175,72 грн; №49 від 30 вересня 2017 року на суму 42484,20 грн; №51 від 31 жовтня 2017 року на суму 2475,00 грн; №52 від 31 жовтня 2017 року на суму 43566,60 грн; №57 від 30 листопада 2017 року на суму 23619,00 грн; №58 від 30 листопада 2017 року на суму 5587,50 грн; №4 від 31 січня 2018 року на суму 41943,00 грн; №5 від 31 січня 2018 року на суму 5953,20 грн.

Згідно з п. 2.4. укладеного між сторонами договору, оскільки сторони у письмовій формі не оформлювали погодження одноразової оплати вартості послуг після фактичного завершення надання послуг відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (послуг), вартість таких послуг повинна здійснюватись в кінці кожного календарного місяця.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки за надані транспортні послуги на загальну суму 451363,54 грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання виконав частково, оплативши частково вартість отриманих ним послуг за березень - липень 2017 року включно у сумі 231520,00 грн, про що свідчить виписка ПАТ «УКРСОЦБАНК» за період з 01.03.2017 до 10.07.2018 на загальну суму 231520,00 грн в матеріалах справи.

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 231520,00 грн не сплатив.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 231520,00 грн заборгованості за надані транспортні послуги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 15305,21 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з серпня 2017 року по січень 2018 року; пені у сумі 16418,47 грн за період прострочення з 01 вересня 2017 року по 18 липня 2018 року та 4616,29 грн відсотків з серпня 2017 року по січень 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України – штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, пунктом 4.4. Договору передбачено, що у разі затримки замовником платежів він за вимогою виконавця сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день порушення зобов’язання.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих йому послуг, дослідивши подані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних у сумі 4616,29 грн; пені у сумі 16418,47 грн та 15305,21 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути витрати, пов’язані з розглядом справи. У відповідності до поданого представником позивача розрахунку гонорару адвоката ОСОБА_1 загальна сума гонорару становить 10680,00 грн.

Відповідно до вимог ст.124 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Згідно вимог ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вимогу позивача про відшкодування витрат за правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №569 від 09 вересня 2013 року.

На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: копію договору №1-07/18 від 02.07.2018 про надання правової допомоги, копію акту від 22.08.2018 про надання правової допомоги та розрахунку гонорару адвоката ОСОБА_1, копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 22.08.2018 року на суму 10680,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №569 від 09 вересня 2013 року, а також довіреність від 21 серпня 2018 року.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем документально підтверджено, що ним було сплачено 10680,00 грн на виконання договору № 1-07/18 від 02.07.2018 про надання правової допомоги. Розмір гонорару у відповідності до п. 3.1. договору № 1-07/18 від 02.07.2018 про надання правової допомоги становить 15000,00 грн – вивчення наданих документів, консультації по справі, складання позовної заяви, складання інших процесуальних документів, участь у розгляді справи у суді першої інстанції; 50% від суми гонорару у суді першої інстанції – участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

У відповідності до акту від 22 серпня 2018 року про надання правової допомоги та розрахунку гонорару адвоката ОСОБА_1, загальна сума гонорару становить 10680,00 грн (7680,00 грн за вивчення наданих документів, консультації по справі, складання позовної заяви, розрахунку ціни позову: 6 год.: 3200,00 грн х 40% х 6 год = 7680,00 грн, а також 3000,00 грн за участь у судових засіданнях з розгляду справи в Господарському суді Чернігівської області).

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що сума гонорару, яка включила в себе 3000,00 грн за участь адвоката у судових засіданнях з розгляду справи в Господарському суді Чернігівської області є безпідставною, у зв’язку з тим, що у даній справі було проведено лише одне судове засідання, яке відбулось 22 серпня 2018 року та в яке представник позивача адвокат ОСОБА_1 не з’явився, до початку судового засідання надавши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, тобто адвокат ОСОБА_1 участь у судових засіданнях з розгляду справи в Господарському суді Чернігівської області не брав.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката, які він просить стягнути з відповідача є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 7680,00 грн.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецмоноліт” (вул. Густинська, буд. 22/1-Г, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 40024082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Творець” (вул. Носівський шлях, 52-а, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 14241902) 219843,54 грн основного боргу, 16418,47 грн пені, 15305,21 грн інфляційних нарахувань, 4616,29 грн процентів.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецмоноліт” (вул. Густинська, буд. 22/1-Г, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 40024082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Творець” (вул. Носівський шлях, 52-а, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 14241902) 3842,75 грн судового збору та 7680,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 23 серпня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/