Рішення № 76025271, 14.08.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018 року Справа № 917/447/18

За позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819 в особі його структурного підрозділу Чутівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 38800, Полтавська область, смт. Чутове, вул. Короленка, 14, код ЄДРПОУ 25717093

до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, 04112, м. Київ, вул. Дорожицька, 10, код ЄДРПОУ 0119043 в особі його структурного підрозділу Полтавської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, просп. Першотравневий, 26-а, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 34926887

про стягнення грошових коштів

Суддя Білоусов С.М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 7 441,11 грн. пені за період лютий-грудень 2017 року та 5 233,51 грн. інфляційних нарахувань за період лютий-квітень 2015 року.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року прийнято заяву до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

15.05.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4787), в якому відповідач заперечує проти позову та обґрунтовує відсутність підстав нарахування 7 441,11 грн. пені за період лютий-грудень 2017 року та 5 233,51 грн. інфляційних нарахувань за період лютий-квітень 2015 року. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності на стягнення інфляційних донарахувань за період з лютого по квітень 2015 р. та пені за період з лютого по квітень 2017 р. та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.06.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5583), в якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

18.06.2018 р. від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 5919).

Відповідач подав до суду заяву від 14.08.2018 року (вх. № 7550 від 14.08.2018 року) про застосування ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої просив суд про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій до 100,00 грн.

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, явку сторін згідно ухвали суду від 19.07.2018 року було визнано не обов'язковою, тому суд вважає за можливе на підставі ст. 202 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

17 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго", його структурним підрозділом Чутівською філією (позивач) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, його структурним підрозділам Полтавською філією (відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 10 (договір). 21.12.2015 року зазначений договір сторонами було переукладено.

Відповідно до абз. 1 п. 1 договору постачальник продає електричну енергію (як різновид товару) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 60,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Також між сторонами було укладено наступні додатки до договору: № 1, № 2, № 3, № 3а, № 4, № 4а, № 6, № 7, № 12, які є невід'ємною частиною даного договору.

В зазначеному договорі про постачання електричної енергії сторони узгодили, зокрема, наступне:

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 Договору);

- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії" (п. 2.3.3 Договору);

- за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. (п. 4.2.1 Договору);

- облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів, щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків". На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об'єктів і засобів комерційного обліку" оформлюються такі документи: акт про прийняття передавання товарної продукції (про використану електричну енергію); акт результатів замірів електричної потужності (п. 7.1 та п. 7.5 Договору);

- цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4 Договору).

У додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору ( в редакції Договору про постачання електричної енергії № 10 від 17.12.2007 р. та Договору про постачання електричної енергії № 10 від 21.12.2015 р.) сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим вважається період з 8 годин 25 числа попереднього місяця до 8 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії, за регульованим тарифом (п. 1 Додатку);

- споживач до початку розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період тарифів відповідного класу та заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. У разі відсутності інформації про тарифи на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно на підставі виставленого постачальником рахунка відповідного до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені Договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Якщо сума передоплати перевищує вартість фактично використаної електроенергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів (п. 2 Додатку);

- обсяг фактично спожитої електричної енергії, який підлягає оплаті на підставі виставлених постачальником рахунків, визначається відповідно до фактичних даних розрахункового обліку електричної енергії, визначених у Відомості про фактичні покази розрахункових засобів обліку електричної енергії (додаток № 4 до Договору), вимог ПКЕЕ та чинного законодавства. У разі неотримання постачальником даних про покази розрахункових засобів обліку в зазначений термін ( в т.ч. ненадання споживачем Відомості про фактичні покази розрахункових засобів обліку електричної енергії) визначення обсягу фактично спожитої електричної енергії та виставлення рахунків здійснюється відповідно до вимог ПКЕЕ (п. 6.39) та Додатку № 3 до цього Договору (п. 3 Додатку);

- у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Порядком, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. На суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення (п. 10 Додатку );

- розрахунки за спожиту активну електричну енергію, перетікання реактивної енергії, перевитрати договірних величин електроенергії та потужності, нарахування за Актами про порушення ПКЕЕ, пеня та інші платежі, оформлені рахунками Постачальника, здійснюються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків для споживачів, які оплачують спожиту електричну енергію самостійно, і 10-ти операційних днів з дня отримання рахунків для Споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті (п. 13 Додатку ).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником електричної енергії виконані договірні зобов'язання по постачанню споживачу електричної енергії.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати замовлених обсягів електричної енергії виконував не належним чином, платежі з оплати електричної енергії здійснював з порушенням термінів, визначених умовами Договору, що стало підставою для звернення позивачем до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені та інфляційних нарахувань.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 441,11 грн. пені за період лютий-грудень 2017 року та 5 233,51 грн. інфляційних нарахувань за період лютий-квітень 2015 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормою ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду не те, що відповідачем порушено зобов'язання в частині своєчасного здійснення розрахунків за договором, суд приходить до висновку щодо правомірності нарахування пені та інфляційних втрат, виходячи за наступного.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Також в п. 10 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Порядком, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. На суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5233,51 грн. інфляційних донарахувань за активну електричну енергію (2471,56 грн. за період з 07.03.2015 р. по 31.03.2015 р. нарахованих за зобов’язаннями лютого 2015 р.; 2548,01 грн. за період з 03.04.2015 р. по 23.04.2015 р. нарахованих за зобов’язаннями березня 2015 р.; 213,94 грн. за період з 05.05.2015 р. по 15.05.2015 р. нарахованих за зобов’язаннями квітня 2015 р.); 7441,11 грн. пені (1006,98 грн. за період з 24.01.2017 р. по 24.02.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями лютого 2017 р.; 890,19 грн. за період з 24.02.2017 р. по 24.03.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями березня 2017 р.; 901,22 грн. за період з 24.03.2017 р. по 24.04.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями квітня 2017 р.; 794,47 грн. за період з 24.04.2017 р. по 24.05.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями травня 2017 р.; 797,53 грн. за період з 24.05.2017 р. по 24.06.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями червня 2017 р.; 787,74 грн. за період з 24.06.2017 р. по 24.07.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями липня 2017 р.; 813,54 грн. за період з 24.07.2017 р. по 24.08.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями серпня 2017 р.; 590,74 грн. за період з 24.08.2017 р. по 18.09.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями вересня 2017 р.; 243,78 грн. за період з 24.09.2017 р. по 05.10.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями жовтня 2017 р.; 240,73 грн. за період з 24.10.2017 р. по 03.11.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями листопада 2017 р.; 374,19 грн. за період з 24.11.2017 р. по 13.12.2017 р. нарахованих за зобов’язаннями грудня 2017 р.) суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних донарахувань та пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга .Закон").

Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності на стягнення інфляційних донарахувань за період з лютого по квітень 2015 р. та пені за період з лютого по квітень 2017 року (за рік до подачі позовної заяви), у зв’язку з чим просить суд застосувати до вказаних позовних вимог позовну давність.

Розглянувши подану відповідачем заяву, суд дійшов висновку, що вона є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 256 ЦК кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ст. 260 ЦК України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. п. 2.1., 3.2., 4.2., 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 20.04.2018 року.

Таким чином, на підставі матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що на момент подання позову у даній справі, строк позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних донарахувань нарахованих за порушення термінів оплати активної електричної енергії з 07.03.2015 р. по 31.03.2015 р., та пені, нарахованої за порушення термінів оплати активної електричної енергії з 24.01.2017 р. по 20.04.2017 р., є пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

На підставі викладеного, вимоги в частині стягнення з відповідача 2 761,95 грн. інфляційних донарахувань за активну електричну енергію та 5 543,94 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії є обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до суду заяву про застосування ст. 233 Господарського кодексу України та просив суд про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій до 100,00 грн., обґрунтовуючи це тим, що термін прострочки виконання зобов'язань по договору з оплати вартості отриманої електричної енергії не є значним.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачалось, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності на можливість зменшення розміру пені суд приймає до уваги ступінь виконання відповідачем основного зобов’язання, як наявності збитків у кредитора. Так, з матеріалів справи вбачається, що сума основної заборгованості була погашена відповідачем ще до моменту подання позову. При цьому матеріальні втрати кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами повністю компенсуються позивачеві у вигляді стягнення з відповідача 2 761,95 грн. інфляційних втрат.

У п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, беручи до уваги те, що основне зобов'язання відповідачем виконане у повному обсязі, те, що заявлені до стягнення штрафні санкції є, на думку суду, надмірно великими, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованого позивачем пені на 90%, тобто до 554,39 грн. і цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін, відповідно до цього суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене, керуючись статтями 202, 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, 04112, м. Київ, вул. Дорожицька, 10, код ЄДРПОУ 0119043 в особі його структурного підрозділу Полтавської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, просп. Першотравневий, 26-а, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 34926887) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819 в особі його структурного підрозділу Чутівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 38800, Полтавська область, смт. Чутове, вул. Короленка, 14, код ЄДРПОУ 25717093) - 554,39 грн. пені, 2 761,95 грн. інфляційних нарахувань та 1 154,67 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Дата складання повного судового рішення 21.08.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1 ,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.