Рішення № 76025198, 20.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018р. Справа №914/1072/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м. Львів

до відповідача: Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, м. Стрий, Львівська область

про стягнення 264 067, 74 грн заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з’явився.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення 264 067, 74 грн заборгованості за договором від січня 2018 року № 41FBLvz1080-18.

Ухвалою суду від 18.06.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1072/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.07.2018.

Представник позивача у судове засідання 30.07.2018 з’явився. Представник відповідача в судове засідання 30.07.2018 не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив. Ухвалою суду від 30.07.2018 підготовче засідання відкладено на 13.08.2018.

Представник позивача у судове засідання 13.08.2018 з’явився. Представник відповідача у судове засідання 13.08.2018 не з’явився. Суд ухвалою від 13.08.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 20.08.2018.

Представник позивача в судове засідання 20.08.2018 з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 20.08.2018 не з’явився, відзиву на позовну заяву чи письмового обгрунтування поважності причин пропуску строку для подання відзиву не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для зясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 20.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення 264 067, 74 грн заборгованості за договором від січня 2018 року № 41FBLvz1080-18.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій) від січня 2018 року № 41FBLvz1080-18, на виконання умов якого позивачем за період з січня по березень 2018 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 241 838, 27 грн.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору, підписавши акти приймання-передачі природного газу, свого обов’язку щодо оплати за поставлений природний газ не виконав, що стало підставою звернення ТзОВ “Львівгаз збут” з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 241 838, 27 грн та нарахованих інфляційних втрат на суму 4 388, 30 грн, 3% річних на суму 1 452, 89 грн та пені в розмірі 16 388, 28 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позицію представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 712 ЦК України та частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, у січні 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” та Стрийською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) № 41FBLvz1080-18, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобовязується передати у власність споживачу (відповідач) природний газ, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони погодили річний плановий обсяг постачання газу – до 15,532 тис. куб. м.

Згідно із п. 3.3. договору, загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.

На виконання умов договору, позивач за період з січня по березень 2018 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 241 838, 27 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 № ЗЛВ00001654 на суму 74 713, 81 грн, від 28.02.2018 № ЗЛВ00013209 на суму 84 767, 82 грн та від 31.03.2018 № ЗЛВ00018706 на суму 82 356, 64 грн.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач своїх зобов’язань за договором в частині оплати за поставлений природний газ не виконав, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 241 838, 27 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з’явився, позовні вимоги не заперечив, доказів виконання умов договору не представив.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів оплати боргу відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 241 838, 27 грн.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача нараховані на заборгованість за договором 3% річних в розмірі 1 452, 89 грн, інфляційні втрати на суму 4 388, 30 грн та пеню в розмірі 16 388, 28 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 4 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 452, 89 грн - 3% річних та 4 388, 30 грн - інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 549 ГПК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Суд перевіривши розрахунок пені, проведений позивачем на підставі п. 6.2.1. договору, вважає правомірною та обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача 16 388, 28 грн пені.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, відповідно до ст. 129 ГПУ України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, б. 7, код ЄДРПОУ 39519683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” (79039, м. Львів, вул. Золота, б. 42, ЄДРПОУ 39594527) суму в розмірі 268 028, 76 грн, з яких:

- 241 838, 27 грн основної заборгованості;

- 4 388, 30 грн інфляційних втрат;

- 1 452, 89 грн 3 % річних;

- 16 388, 28 грн пені;

- 3 961, 02 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 23.08.2018.

Суддя Манюк П.Т.