Рішення № 76025149, 13.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018р. Справа №5015/3137/12

За позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим», м. Львів

третя особа: Львівська міська рада, м. Львів

про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2- представник;

від третьої особи: не з’явився.

Розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до приватного акціонерного товариства “Ензим” за участю третьої особи Львівської міської ради про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень.

Ухвалою від 30.07.2012 (суддя Рим Т.Я.) порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.08.2012, до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача залучено Львівську міську раду.

Ухвалою від 20.08.2012 розгляд справи було відкладено на 24.09.2012.

Ухвалою суду від 24.09.2012 провадження у справі № 5015/3137/12 було зупинено до вирішення Галицьким районним судом міста Львова справи № 1304/7647/12 (провадження № 2а/1304/488/12) за позовом ПрАТ "Ензим" до виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи ЛМКП "Львівводоканал", про визнання протиправними дій виконавчого комітету ЛМР та зобов’язання до вчинення дій.

У зв’язку із закінченням терміну повноважень судді Рима Т.Я., автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/3137/12 передано для подальшого розгляду судді Манюку П.Т.

Ухвалою суду від 12.05.2015 провадження у справі було поновлено, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 237/13/876 апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради задоволено частково. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2012 у справі № 1304/7647/12 скасовано та винесено ухвалу, якою адміністративний позов ПрАТ “Компанія Ензим” до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов’язання до вчинення дій залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 15.06.2015 провадження у справі № 5015/3137/12 було зупинено до вирішення пов’язаної з нею господарської справи № 5015/3041/12.

15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 28.03.2018 провадження у справі № 5015/3137/12 поновлено, підготовче засідання призначено на 23.04.2018. Представник позивача у судове засідання 23.04.2018 з’явився, через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання 23.04.2018 з’явився, через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі. Представник третьої особи у судове засідання 23.04.2018 не з’явився. Ухвалою суду від 23.04.2018 підготовче засідання відкладено на 07.05.2018.

У судовому засіданні 07.05.2018 оголошено перерву на 25.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 25.05.2018 з’явився, через канцелярію суду подав пояснення по справі та клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Представник відповідача у судове засідання 25.05.2018 з’явився, клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження підтримав. Представник третьої особи у судове засідання 25.05.2018 не з’явився. У судовому засіданні 25.05.2018 суд постановив виправити допущену описку в ухвалі від 28.03.2018, а також продовжити строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкласти на 05.06.2018.

Представник позивача у судове засідання 05.06.2018 з’явився, через канцелярію суду подав заперечення на пояснення відповідача від 03.05.2018. Представник відповідача у судове засідання 05.06.2018 з’явився, заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з підготовкою письмових пояснень на заперечення позивача. Представник третьої особи у судове засідання 05.06.2018 не з’явився. Ухвалою суду від 05.06.2018 підготовче засідання відкладено на 18.06.2018.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2018 з’явився. Представник відповідача у судове засідання 18.06.2018 з’явився, через канцелярію суду подав пояснення по справі. Представник третьої особи у судове засідання 18.06.2018 з’явився. Ухвалою суду від 18.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.07.2018.

Представник позивача у судове засідання 30.07.2018 не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка, а також клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача у судове засідання 30.07.2018 з’явився, оголосив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з наданням можливості ознайомитись із заявою свідка, поданою позивачем та висловити з цього приводу свою правову позицію. Представник третьої особи у судове засідання 30.07.2018 не з’явився. Ухвалою суду від 30.07.2018 розгляд справи по суті відкладено на 13.08.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 13.08.2018 позовні вимоги підтримав, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 20.04.2018 вх. № 1030/18.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2018 з’явився, подав заперечення на клопотання позивача від 26.07.2018 вх. № 27762/18 про долучення до матеріалів справи і розгляд як доказу заяви свідка ОСОБА_3 від 19.07.2018. Проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання 13.08.2018 не з’явився.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 13.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” (надалі – позивач, водоканал) звернулося в господарський суд з позовом до приватного акціонерного товариства “Ензим” (надалі – відповідач, абонент) про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ПрАТ "Компанія "Ензим" є користувачем (абонентом) послуг водовідведення і водопостачання водоканалу на підставі укладених між ними договору від 13.10.2009 № 300058 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі і договору від 01.12.2011 № 217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод. На підставі договору № 127 відповідачу доведено ОСОБА_4 Ліміт на скид № 1698 у якому наведено максимально допустимі значення концентрацій забруднень (надалі – ДК).

20.03.2012 та 29.03.2012 позивачем в присутності представника відповідача проведено вибіркові відбори проби стічних вод, що скидаються абонентом у систему міської каналізації, про що складено відповідні акти № 4488 та № 4505 про відбір контрольної вибіркової проби стічних вод для проведення головного і контрольного хімічних аналізів.

Згідно з результатами вимірювань хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП “Львівводоканал” № 99, № 121 встановлено, що відповідачем було перевищено розмір допустимих концентрацій хлоридів та сухого залишку в стічних водах, у зв’язку з чим 05.04.2012 позивачем було здійснено розрахунок величини додаткової плати для ПрАТ "Компанія "Ензим" за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей № 4362/36.

17.04.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією № 4362 про сплату додаткової плати за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей на суму 1 627 614, 00 грн, яка була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

20.04.2018 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, суть перерахунку полягає у застосуванні нормативу плати встановленого на рівні 0,33 частки від тарифу у п.п. 8.2, 8.2.2 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, який, відповідно додатку 10.9 місцевих Правил, використано у розрахунку до договору № 217.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що надані позивачем акти відбору проб і результати вимірювань не містять даних про час початку і закінчення відбирання проби, про метод відбирання проби, даних про час поступлення проби в лабораторію та про час початку і закінчення проведення лабораторного вимірювання та даних про керівні нормативні документи, якими керувалася лабораторія позивача застосовуючи той чи інший метод випробувань та зазначення похибки.

Відповідач вважає, що відсутність величини собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, у зв'язку із чим розрахунок від 05.04.2012 № 3462/36 не може вважатись належним доказом

у справі, на підставі якого ЛМКП «Львівводоканал» заявлені позовні вимоги. Крім того, на думку відповідача, вказаний розрахунок складений з порушеннями норм загальнодержавного нормативного акта, яким є Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37.

Позиція третьої особи.

Третя особа в поданих суду письмових поясненнях позовні вимоги підтримала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до вимог частини першої статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі за текстом - Правила № 190), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил № 190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691 (далі за текстом - Державні правила), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 № 292, надалі – місцеві Правила).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, 13.10.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір № 300058 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі – договір № 300058), відповідно до умов якого водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України “Про питну воду і питне водопостачання”, “Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України”, “Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання та водовідведення”, “Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ України”, “Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова” (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.7. договору, абонент зобов'язується не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента.

Згідно з п. 5.1. договору, термін його дії – один рік. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії (п. 5.2. договору).

01.12.2011 між сторонами у справі було укладено договір № 217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод (надалі – договір № 217), який укладено згідно з вимогами п. 6.5. Державних правил та п. 4.2.3. місцевих Правил і зумовлено неможливістю абонента забезпечити виконання умов договору № 300058 стосовно дотримання показників якості стічних вод, встановлених Лімітом № 1549 (на скид забруднюючих речовин у систему міської каналізації), виданим відповідачу згідно з умовами Договору № 300058.

Відповідно до положень договору № 217, водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води, а абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у систему міської каналізації з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин і сплачує додаткову плату за приймання водоканалом наднормативно забруднених стічних вод.

Позивачем 30.01.2012 було доведено відповідачу ОСОБА_4 ліміт № 1698 на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації, зі встановленим строком дії від 01.01.2012 до закінчення дії угоди про приймання наднормативно забруднених стічних вод.

Договором № 217 та ОСОБА_4 лімітом № 1698, визначено максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах абонента.

За умовами п. 3.6. договору № 300058 та п. 4.3. договору № 217, факт скиду абонентом стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин зумовлює виникнення у нього обов'язку зі сплати додаткової плати, розрахованої відповідно до місцевих Правил.

В порядку передбаченому п. 2.1.3. договору № 30058 та п.п. 3.1.4., 3.2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Львова, 20.03.2012 та 29.03.2012 позивачем в присутності представника відповідача проведено відбори контрольної вибіркової проби стічних вод, що скидаються абонентом у систему міської каналізації, відбір води здійснено у контрольному колодязі № 1, про що складено акт № 4488 та акт № 4505. Як вбачається з актів № 4488 та № 4505, проби для проведення контрольного аналізу запломбовано та передано представнику абонента для проведення останнім контрольного аналізу згідно вимог п. 7.2.17 місцевих Правил.

За результатами проведених аналізів Хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП “Львівводоканал” оформлено результати вимірювань № 99 та № 121 та встановлено, що відповідачем перевищено розмір допустимих концентрацій хлоридів та сухого залишку встановлених договором № 217 та ОСОБА_4 лімітом № 1698. Внаслідок чого позивач, на підставі договору № 300058 та відповідно до п.п. 8.1. – 8.4. місцевих Правил здійснив нарахування додаткової плати відповідно до розрахунку від 05.04.2012 № 4362/36 на суму 1 627 614, 00 грн.

Пунктом 4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 (надалі – Інструкція) встановлено, що 20 % плати за скид понаднормативних забруднень перераховуються до утвореного в міському бюджеті фонду охорони навколишнього природного середовища.

Згідно п. 8.4.3. місцевих Правил, у випадку порушення Правил стосовно вимог до складу і властивостей стічних вод підприємств, що скидаються в міську каналізацію, підприємства-порушники сплачують додаткову плату як водоканалу за водовідведення (обчислену за підвищеним коефіцієнтом кратності), так і на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища (п. п. 8.4.5, 8.4.9). При цьому тарифи і об’єми визначаються згідно з груповим рахунком за послуги водопостачання і водовідведення за розрахунковий період, в якому було виявлене порушення. Розрахунковий коефіцієнт кратності визначається за формулою, яка наведена в п.8.4.3. місцевих Правил. Коефіцієнт кратності (Кк) для Розрахунку з урахуванням наднормативного скиду кількох речовин та інших порушень не може бути більшим за 10. Коефіцієнт кратності при перевищенні фактичної концентрації над допустимою лише однієї речовини не може перевищувати 5 (за умови відсутності Дозволу на скид -9) (п. 8.4.4. місцевих Правил).

Згідно п. 8.2. місцевих Правил, при перевищенні вмісту забруднювальних речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими Правилами, підприємства сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), який встановлюється як частка від тарифу за послуги водовідведення:

Н пі = Чт х Ті,

де Чт – частка собівартості очищення стічних вод у виробничій собівартості послуг водовідведення;

Ті – тариф встановлений за послуги водовідведення.

Відповідно до п. 8.2.1. місцевих Правил, для розрахунку плати підприємства за скид нормативно забруднених стічних вод (п. 8.4.5. даних Правил) застосовується показник частки від тарифу за послуги водовідведення: Чт = 1.

17.04.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією № 36-1329 про додаткову плату за скид стічних вод з порушенням вимог правил щодо їх складу і властивостей на суму 1 627 614, 00 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 1 346 991, 00 грн додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій та про стягнення з відповідача в дохід міського бюджету Львова (Фонд охорони навколишнього природного середовища м. Львова, “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”) нарахування у розмірі 280 623, 00 грн за скид понаднормативних забруднень.

Як встановлено судом, нормативною базою для розрахунку суми додаткової плати від 05.04.2012 № 4362/36 були Державні правила, Інструкція, місцеві Правила та укладені між сторонами договори № 300058 та № 217, акти від 20.03.2012 № 4488 та від 29.03.2012 № 4505.

Пунктом 1.2. Інструкції передбачено, що нею встановлено єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. З аналізу п.1.2. Інструкції випливає, що приписи Інструкції щодо встановлення єдиного порядку та стягнення плати за скид стічних вод у системи каналізації населених пунктів є обов’язковими.

Розділом ІІ Інструкції передбачено нормативи плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів, зокрема, згідно з пунктом 2.3 Інструкції, нормативи плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів (Нп) установлюються в місцевих Правилах приймання на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробнича собівартість очищення 1 куб. м стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 № 139.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин сторін, Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений наказом Держбуду України від 27.06.2001 № 139, втратив свою чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 45. В той час чинним був Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги”. Отже, виробнича собівартість очищення 1 куб. м стічних вод повинна визначатися згідно зі зазначеним порядком.

В судових засіданнях відповідач, заперечуючи правильність розрахунку проведеного позивачем ствердив, що позивач при його проведенні використав повну вартість тарифу водовідведення, а не норматив плати за очищення 1 куб. м. стічних вод, що суперечить формулі встановленій Інструкцією. Вважає, що при проведенні розрахунку за скид промислових стічних вод повинні використовуватись порядок і формула, що встановлені Інструкцією, яка встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скид промислових та стічних вод, а не формула наведена в місцевих Правилах скидання стічних вод у систему міської каналізації м. Львова. При цьому, в основу розрахунку має бути покладено собівартість очищення 1 куб. м. стічних вод, як це встановлено в п. 2.3 Інструкції.

В провадженні господарських судів перебувала справа № 5015/3041/12 за позовом ЛМКП “Львівводоканал” до ПАТ “Компанія “Ензим” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Львівської міської ради про стягнення 1 501 381, 00 грн. Підставою для вказаного позову стало стягнення з відповідача додаткової плати за аналогічні порушенням вимог Правил щодо складу і властивостей стічних вод, сума якої розрахована відповідно до вимог п.п. 8.1. – 8.4. місцевих Правил та підтверджена розрахунком від 15.06.2012 № 4443/36.

В процесі останнього перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи № 5015/3041/12 (постанова від 15.02.2018) судом касаційної інстанції встановлено, що:

- 13.10.2009 між сторонами у справі укладено договір № 300058 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі та договір від 01.12.2011 № 217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод.

- згідно з висновком судово-економічної експертизи від 29.06.2016 № 1876 у справі № 5015/3041/12, порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод, наведений у розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод № 4443/36 від 15.06.2012, складений на підставі актів відбору проб № 4545 від 03.05.2012 та № 4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань № 180 та № 277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами пунктів 2.3, 4.2 Інструкції. У зв’язку із відсутністю документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП “Львівводоканал” по очищенню 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин не надається можливим провести розрахунки суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб № 4545 від 03.05.2012 та № 4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань № 180 та № 277, яка підлягає сплаті ПрАТ “Компанія Ензим” у відповідності до вимог Інструкції.

У вказаній постанові Верховного Суду також зазначено, що посилання водоканалу на порушення судами попередніх інстанцій пунктів 1.3, 2.3 Інструкції, пунктів 1.5, 1.6, 2.4 Правил та пунктів 8.2, 8.2.1, 8.4.5 місцевих Правил, якими встановлено норматив плати за скид наднормативних забруднень, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки не спростовують правильних висновків судів про те, що відсутність документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП “Львівводоканал” по очищенню 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, який є одним із складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень та повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод згідно вимог пункту 3.2 Інструкції, унеможливлює проведення розрахунку суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб № 4545 від 03.05.2012 та № 4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань № 180 та № 277, яка підлягає сплаті ПрАТ “Компанія Ензим” на користь позивача у відповідності до вимог Інструкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В процесі розгляду справи № 5015/3137/12, позивач зменшив свої позовні вимоги провівши їх перерахунок із застосуванням нормативу плати встановленого на рівні 0,33 частки від тарифу у п. п. 8.2, 8.2.2 місцевих Правил, який, відповідно додатку 10.9 місцевих Правил, використано у розрахунку від 05.04.2018 № 4362/36, тому просить стягнути з відповідача додаткову плату за результатами перерахунку її величини у загальному розмірі 537 112, 29 грн.

Суд зауважує, згідно з п. 8.2. місцевих Правил, частка 0,33 застосовується для розрахунку питомої вартості приймання наднормативно забруднених стічних вод до угоди про якість (додаток 10.9), та її застосування для визначення величини додаткової плати не передбачено.

Щодо долученої позивачем до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_3, то у вказаній заяві свідок повідомив що відповідно до Інструкції, виробнича собівартість очищення 1 куб. м. стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 № 139, однак наказ № 139 не визначав механізм розрахунку виробничої собівартості очищення 1 куб. м. стічних вод. Не визначав цього і ніякий інший нормативний акт. Відповідно до п. 2.3. наказу № 139 “склад статей планових витрат визначається підприємством самостійно”. У зв’язку з цим за виробничу собівартість очищення 1 куб. м. стічних вод (в межах договірних якісних і кількісних показників) позивачем було визначено, як лише очевидні витрати на очищення, а саме вартість електроенергії, спожитої повітродувками КОС, частка якої (на час затвердження місцевих Правил) становила приблизно 33 % від виробничої собівартості послуг водовідведення, обчислених за наказом Держбуду № 139. Забруднення стічних вод пов’язане із споживанням електроенергії на їх очищення: чим більше забруднена вода – тим більша витрата електроенергії на їх очищення, тобто виробнича собівартість очищення значно залежить від вартості електроенергії. Таким чином у місцевих Правилах (п.8.2.) було передбачено, що підприємства сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах ДК, який встановлюється як частка від тарифу на послуги водовідведення.

У заяві свідка ОСОБА_3, також наводяться дві формули, на підставі яких визначається розмір плати за скидання наднормативно забруднених стічних вод:

- визначення виробничої собівартості очищення 1 куб. м. стічних вод у договірному порядку, виходячи із значення показника Чт - 0,33;

- визначення виробничої собівартості очищення 1 куб. м. стічних вод у разі не передбаченого договором наднормативного перевищення допустимих концентрацій, виходячи із повної вартості тарифу на водовідведення.

Однак як зазначено в п. 3.2. Інструкції, при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими правилами приймання, підприємства сплачують водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативами плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень в межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Упз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного етапу водойми.

Тобто згідно Інструкції плата за скид наднормативно забруднених стічних вод має бути визначена за формулою:

П= Нп х Упз х Кк, де

Нп - норматив плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з умістом забруднень в межах допустимих концентрацій;

Упз - об'єм скинутих наднормативно забруднених стічних вод;

Кк - коефіцієнт кратності.

Положеннями Інструкції встановлена єдина для усіх регіонів України формула визначення плати за скид наднормативно забруднених стічних вод. Зазначеною Інструкцією не передбачено можливості розрахунку додаткової плати за скид стічних вод в договірному чи позадоговірному порядку.

Виходячи із постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 5015/3041/12, виробнича собівартість очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій має бути підтверджена відповідними первинними документами. Однак позивач, наполягаючи на застосуванні коефіцієнта 0,33 від вартості тарифу на водовідведення не надав підтверджуючих документів, на підставі яких ним застосовано цей коефіцієнт для проведення розрахунку додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод.

Документи щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП “Львівводоканал” по очищенню 1 куб.м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин позивачем не надані і такі в матеріалах справи відсутні.

Відсутність документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП “Львівводоканал” по очищенню 1 куб.м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин та відповідно відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, яка повинна дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод згідно вимог п.3.2. Інструкції, унеможливлює проведення розрахунку суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб від 20.03.2012 № 4488 та від 29.03.2012 № 4505, результатів вимірювань від 05.04.2012 № 4362/36, яка підлягає сплаті ПрАТ “Компанія Ензим” на користь позивача у відповідності до вимог Інструкції.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у Постанові від 31.07.2013р. у справі № 908/473/13-г, відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод, виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид наднормативних забруднень.

У зв’язку із ненаданням позивачем структури тарифу, в суду відсутня можливість з'ясувати чи встановлювалася в структурі цього тарифу плата за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації та в якому розмірі (коефіцієнти, нормативи тощо). Враховуючи відсутність у позивача структури тарифу, суд критично оцінює його твердження, що плата за скид понаднормативних забруднень в структурі тарифу не встановлювалася, оскільки відповідно до п.16 Постанови КМУ № 869 витрати водоканалів на очищення наднормативних забруднень при формуванні тарифів до розрахунку тарифів не включаються, так як такі витрати перевищують межі витрат для визначення об’єкта оподаткування.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на порушення позивачем порядку відбору проб та оформлення результатів досліджень лабораторії, які не відповідають вимогам Національного стандарту України ДСТУ ISO 5667-10-2005 “Настанови щодо відбирання проб стічних вод”, а саме з актів відбору проб і результатів вимірювань не вбачається часу початку і закінчення відбирання проби, методу відбирання проби, даних про час поступлення проби в лабораторію та про час початку і закінчення проведення лабораторного вимірювання, а також даних про нормативні документи, якими керувалась лабораторія ЛМКП “Львівводоканал”, застосовуючи той чи інший метод випробувань. В результатах вимірювань виданих лабораторією ЛМКП “Львівводоканал” не зазначено методики, якою користувалась лабораторія, а також не зазначено характеристики похибок в порушення вимог ст.10 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”. Вважає, що результати вимірювань отримані в порушення нормативних документів з метрології не можуть бути використані для здійснення розрахунку плати за скид наднормативного забруднених стічних вод.

Однак позивачем представлені докази, які свідчать що контрольні вибіркові разові проби відбирались 20.03.2012 та 29.03.2012 з участю належно підготовлених пробовідбірників Хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП “Львівводоканал”, при дослідженні проб використовувалась Методика виконання вимірювання (МВВ), свідоцтво про атестацію № 20/1868 від 01.06.2007р. При визначені забруднень стоків з сухим залишком і хлоридами позивач керувався методикою КНД 211.1.4.042-95 та РНД 14-05-2002, а Хіміко-бактеріологічна лабораторія ЛМКП “Львівводоканал” була атестована на право проведення вимірювань відповідно до наведених методик. При відборах контрольних проб з контрольних колодязів (КК) підприємств для контролю за якістю стічної води, позивач не зобов’язаний керуватись ДСТУ ISO 5667-3-2001 та ДСТУ ISO 5667-10-2005 на які посилається відповідач. Характеристики похибок для визначення вмісту тої чи іншої речовини є відомими з методик, зокрема, РДН 14-05-2002 та КНД 211.1.4.042-95.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Таким чином, оскільки позивачем належними доказами не обгрунтовано суму додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень, суд дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 22.08.2018.

Суддя Манюк П.Т.