Рішення № 76025139, 23.08.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1359/18

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа», Київська область, м. Бориспіль

до Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича, Київська область, м. Бориспіль

про стягнення коштів

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №06-23/83 від 19.06.2018 року (вх. №1394/18 від 20.06.2018 року) до Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №139 на постачання та споживання теплової енергії від 15.10.2005 року у сумі 17052,25 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2018 року відкрито провадження у справі №911/1359/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за Договором №139 на постачання та споживання теплової енергії від 15.10.2005 року, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 17052,25 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзив на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» (за договором - теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Каліним Володимиром Миколайовичем (за договором - споживач) укладено Договір на постачання та споживання теплової енергії №139 від 15.10.2005 року, відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація зобов'язалась забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для об'єктів, перерахованих у додатку 1 даного договору, а споживач зобов'язався вчасно, згідно п. 3.3 договору, проводити розрахунки з теплопостачальною організацією за використану теплову енергію (п. 2.3 Договору).

Згідно підпункту 3.2.1 пункту 3.2. договору, нарахування за використану теплову енергію проводиться по 20 число кожного місяця, останні 10-11 опалювальних днів будуть включені до розрахунків в наступному місяці.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що даний договір являється підставою для проведення взаємних розрахунків. Розрахунки по даному договору проводяться на основі рахунків, що виписуються теплопостачальною організацією споживачеві для оплати на протязі 3 днів з моменту отримання даних документів.

Згідно п. 3.4 договору, за проведення взаєморозрахунків між теплопостачальною організацією і споживачем, в кінці кожного кварталу сторони підписують акт звірки взаємних розрахунків.

У відповідності до підпункту 2.3.1 пункту 2.3. договору, споживач зобов'язався вчасно, згідно п. 3.3 договору, проводити розрахунки з теплопостачальною організацією за використану теплову енергію.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 15.10.2005 року до 15.10.2006 року. Договір вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заяви однієї із сторін про розірвання цього договору.

Доказів наявності заперечень та зауважень сторін щодо строку дії договору до матеріалів справи не надано.

Згідно умов Договору №139 від 15.10.2005 року позивач - теплопостачальна організація забезпечує постачання обсягів теплової енергії до об'єкту, вказаному в додатку 1 до договору, а саме, магазину «Риба», розташованого за адресою: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 75.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом жовтня 2017 року - квітень 2018 року позивачем були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії загальною вартістю 13880,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2017 року №00АВ-001573 на суму 780,17 грн., від 30.11.2017 року №00АВ-002010 на суму 1922,63 грн., від 31.12.2017 року №00АВ-002500 на суму 2266,42 грн., від 31.01.2018 року №00-АВ-000165 на суму 3037,14 грн., від 28.02.2018 року №00АВ-000605 на суму 2705,21 грн., від 31.03.2018 року №00АВ-001119 на суму 2827,54 грн., від 10.04.2018 року №00АВ-001566 на суму 341,02 грн.

З метою оплати відповідачем вартості наданих за договором послуг позивачем було виставлено рахунки-фактури №00АВ-000936 від 31.10.2017 року на суму 780,17 грн. (надіслано на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення від 10.11.2017 року, квитанцією №37 від 10.11.207 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830101484656), №00АВ-001411 від 31.12.2017 року на суму 5057,22 грн., №00АВ-001163 від 30.11.2017 року на суму 2724,35 грн., №00АВ-000317 від 28.02.2018 року на суму 11195,88 грн., №00АВ-000085 від 31.01.2018 року на суму 8232,56 грн., №00АВ-000804 від 10.04.2018 року на суму 341,02 грн., №00АВ-000579 від 31.03.2018 року на суму 14305,28 грн.

Зі змісту вказаних рахунків слідує, що останні були вручені контролером Комунального підприємства теплових мереж «Бриспільтепломережа» ОСОБА_2 уповноваженому представнику відповідача та/або відповідачу особисто, що підтверджується підписами контролера та датами про вручення на відповідних рахунках.

У зв'язку із несплатою відповідачем вартості наданих послуг позивачем листом від 13.06.2018 року №06-21/31 повторно на адресу відповідача надіслано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки-фактури.

Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриману теплову енергію за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року станом на дату подання даного позову до суду не розрахувався, а тому, за останнім рахується заборгованість у сумі 13880,13 грн., з вимогою про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач відзив на позов або доказів сплати заборгованості за отримані послуги не подав. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога про стягнення з відповідача 13880,13 грн. заборгованості за надані послуги підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1541,57 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 05.12.2017 року по 18.06.2018 року.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 4.1 Договору, споживач несе матеріальну відповідальність перед теплопостачальною організацією у разі не оплати рахунків за використану теплову енергію та ГВП в строк, враховується інфляція і споживач сплачує пеню 0,1 % за кожний день відстрочки в оплаті від нарахованої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1541,57 грн. за загальний період з 05.12.2017 року по 18.06.2018 року, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Також, до стягнення з відповідача підлягає штраф, що передбачений п. 4.1 Договору за прострочення оплати за використану теплову енергію та ГВП понад тридцять днів у розмірі 7% від вказаної вартості товару у сумі 971,61 грн.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних у сумі 518,61 грн. (за період з 05.12.2017 року по 18.06.2018 року) та 3% річних у сумі 140,34 грн. (за період з 05.12.2017 року по 18.06.2018 року) є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича (08300, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 41-А, код 13712452) 13880 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 13 коп. основного боргу, 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 57 коп. пені, 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 140 (сто сорок) грн. 34 коп. 3 % річних, 971 (дев'ятсот сімдесят одна) грн. 61 коп. штрафу, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць