Ухвала суду № 76025019, 20.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

м. Київ

20.08.2018Справа № 910/2526/14

За заявою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"доПриватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"за участю Торгової біржі "Універсальний "Торговий Двір" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг"провизнання результатів аукціону недійснимиУ межах справи № 910/2526/14За заявоюПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"доПриватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" (ідентифікаційний код 31175895)пробанкрутство Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря судового засідання Терещенко Л.С.

Представники:

від заявниківПублічне акціонерне товариство "Енергобанк" - не з'явився; Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Мартиненко О.В. за довіреністю № 111 від 15.03.2018;від банкрутане з'явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на стадії ліквідаційної процедури відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 24.06.2015, повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Степаненко М.М.

11.04.2017 від Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" надійшла заява про визнання результатів другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника ПАТ "Інвікта-Маяк" від 19.09.2016 щодо лоту 100190916/1 недійсними у межах справи № 910/2526/14.

25.07.2017 від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшла заява про визнання результатів аукціону недійсними у межах справи № 910/2526/14.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Публічному акціонерному товариству "Енергобанк" у задоволенні заяв про визнання результатів аукціону недійсними у межах справи № 910/2526/14; залишено без задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 вказані апеляційні скарги залишені без задоволення, ухвали суду першої інстанції від 12.10.2017 за заявами Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсними результатів аукціону від 19.09.2016 по лоту № 100190916/1 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 25.04.2018 касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 скасовано, справу № 910/2526/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Після повернення справи до Господарського суду міста Києва проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу № 910/2526/14 у межах нового розгляду заяв Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника ПАТ "Інвікта-Маяк" від 19.09.2016 щодо лоту 100190916/1, передано на розгляд судді Омельченку Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 суддею Омельченком Л.В. прийнято до розгляду справу № 910/2526/14 у межах нового розгляду заяв Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання результатів аукціону недійсними та призначено її розгляд на 23.07.2018, зобов'язано учасників справи надати пояснення, а також встановлено їм строк для вчинення процесуальних дій.

16.07.2018 до суду від Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2018.

18.07.2018 від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до суду надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 відкладено розгляд справи на 06.08.2018.

03.08.2018 через відділ діловодства суду від ліквідатора банкрута надійшли письмові пояснення з додатковими доказами на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 відкладено розгляд справи на 20.08.2018.

17.08.2018 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшли додаткові письмові пояснення, а від ліквідатора банкрута клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване проведенням засідання комітету кредиторів у іншому місті.

У судове засідання 20.08.2018 з'явився представник Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", який залишив на розсуд суду вирішення клопотання ліквідатора банкрута про відкладення розгляду справи. Судом клопотання ліквідатора банкрута залишено без задоволення, оскільки Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" та ліквідатор банкрута про час та місце розгляду заяви повідомленні вчасно та належним чином, їх правові позиції викладено у письмових поясненнях, які знаходяться у матеріалах справи, тому суд не вбачає обставин, які б перешкоджали розгляду заяви по суті. Судом заслухано пояснення представника заявника по суті поданої заяви, за змістом яких вбачається, що представник Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заяву підтримує у повному обсязі, просить визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника ПАТ "Інвікта-Маяк" від 19.09.2016 щодо лоту 100190916/1.

Дослідивши фактичні обставини матеріалів заяви, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши доводи учасника справи, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі по тексту - заявники) у поданих заявах просять суд визнати недійсними результати другого повторного аукціону по лоту № 100190916/1 з продажу цілісного майнового комплексу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк", проведеного 19.09.2016.

На думку заявників аукціон з продажу майна банкрута відбувся з порушеннями, оскільки порушено процедуру визначення організатора аукціону, не погоджено порядок реалізації заставного майна боржника, заставне майно реалізовано за заниженою вартістю, а ліквідатором банкрута та організатором аукціону порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закону або Закону про банкрутство), що вказує на зацікавленість переможця аукціону щодо ліквідатора банкрута.

Відповідно до ст. 44 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника у провадженні у справі про банкрутство здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Порядок визначення організатора аукціону врегульовано ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство, якою встановлено, що організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Після офіційної публікації повідомлення про визнання боржника банкрутом, на адресу ліквідатора надійшли заяви на участь у конкурсі з визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута від Товариство з обмеженою відповідальністю "Електронні торги України", Товарної біржі "Компанія з продажу активів" та Товарної біржі "Універсальний "Торговий двір".

За результатами конкурсного відбору, ліквідатор банкрута визначив організатором аукціону Товарну біржу "Універсальний "Торговий Двір", яка запропонувала найвигідніші умови для реалізації майна банкрута, та 28.04.2016 уклав з нею договір на проведення аукціону.

Згідно із частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Частинами 1, 2 статті 43 Закону про банкрутство визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до частини 5 статті 44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Статтями 65, 66 Закону про банкрутство передбачено, що вперше аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону. У разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості. При цьому, про наведене зазначається у відповідному оголошенні. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Можливості проведення третього повторного аукціону Законом не передбачено.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані у судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Таким чином, до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

Щодо визначення організатора аукціону та визнання його учасником провадження у справі, суд встановив наступне.

Скаржники невірно застосували положення ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) та безпідставно зазначили, що організатор аукціону діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство.

Положеннями ст. 49 Закону не передбачено, що організатор аукціону повинен призначатися ухвалою суду і визначатися учасником у справі. Частиною 1 ст. 1 Закону до переліку учасників у справі про банкрутство не включено організатора аукціону. Законом не визначено, що організатор повинен діяти на підставі ухвали суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 2 ст. 44 Закону ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Порядок визначення організатора аукціону врегульовано ч. 6 ст. 49 Закону, якою передбачається, що організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Пунктом 33 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.013 № 01-06/606/2013 визначено, що чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності з проведення торгів,

тому організатором аукціону може бути особа, яка відповідно до установчих документів має право на здійснення такої діяльності.

З моменту офіційної публікації повідомлення про визнання боржника банкрутом на адресу ліквідатора банкрута надійшли заяви на участь у конкурсі з визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута від наступних бірж: товариство з обмеженою відповідальністю "Електронні торги України", торгова біржа "Компанія з продажу активів" та торгова біржа "Універсальний "Торговий двір".

За результатами конкурсного відбору, ліквідатором банкрута організатором аукціону було обрано торгову біржу "Універсальний "Торговий Двір", яка запропонувала найвигідніші умови для реалізації майна боржника.

Відтак, ліквідатором боржника було чітко дотримано вимоги ст. 49 Закону щодо призначення організатора аукціону з продажу майна банкрута, відносини щодо організації аукціону врегульовані договорами і Законом.

Щодо реалізації майна частинами та реалізацією його за заниженою ціною, судом встановлено наступне.

Заявники, посилаючись на ч. 5 ст. 43 Закону, зазначають, що не було розпочато процедуру продажу майна банкрута частинами з проведенням оцінки майна і безпідставно вказують, що такі дії ліквідатора призвели до продажу майна банкрута за заниженою ціною

Зазначені доводи заявників не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсним, у зв'язку з тим, що ліквідатор банкрута при реалізації майна врахував усі положення Закону та діяв згідно вимог Закону.

Зокрема, ч. ст. 43 Закону передбачається, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, яка визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Крім того, частиною 1 ст.57 Закону передбачено, що під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Ухвалою господарського суду м. Києва у справі № 910/2526/14 від 17.03.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 55 374 327, 85 грн.

Отже, початкова вартість майна під час продажу на аукціоні була визначена відповідно до розміру вимог усіх кредиторів банкрута, які затверджено ухвалою суду, про що зазначено у договорі з організатором аукціону.

Частиною 5 ст. 44 Закону передбачено, що ліквідатор банкрута здійснює продаж майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна банкрута частинами.

Пунктом 31 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.13 №01-06/606/2013 визначено, що продаж майна банкрута частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону, продаж майна банкрута у проваджені у справі про банкрутство здійснюється у порядку, встановленому Законом про банкрутство, шляхом Проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Відповідно до ст. 66 Закону, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості.

З урахуванням викладених норм Закону реалізація майна банкрута відбувалася у формі торгів (аукціону), у вигляді цілісного майнового комплексу з початковою вартістю - 55 374 327, 85 грн. без можливості її зниження.

11.05.16 організатором аукціону опубліковано оголошення про продаж майна на сайті ВГСУ та 13.05.2016 - на сайті МЮ України. Проведення аукціону було призначено на 13.06.2016., а кінцевим днем для прийняття заявок від учасників визначено - 20.05.2016.

У зв'язку із відсутністю учасників на участь у першому аукціоні організатором аукціону у відповідності до ч. 1 ст. 55 Закону було прийнято рішення про визначення аукціону таким, що не відбувся, про що 24.05.16 було опубліковано повідомлення № 31797.

Стаття 65 Закону передбачає, що якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон.

Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону.

Частиною 2 ст. 66 Закону визначено, що повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону.

У відповідності до ст. ст. 65, 66 Закону для проведення повторного аукціону з продажу майна банкрута між ліквідатором банкрута та організатором аукціону було укладено договір про проведення повторного аукціону.

Із урахуванням положень ч. 1, 3 ст. 65, ч. 2 ст. 66 початковою вартістю повторного аукціону була визначена вартість у розмірі 44 299 462, 28 грн. (вартість зменшена на 20% від початкової вартості першого аукціону), про що також зазначено у договорі від 20.05.2016 про проведення повторного аукціону з організатором торгів.

25.05.2016 організатором аукціону було опубліковано оголошення про продаж майна шляхом проведення повторного аукціону на сайті ВГСУ та на сайті МЮ України.

Проведення аукціону було призначено на 24.06.2016, а кінцевим днем для прийняття заявок від учасників визначено - 13.06.2016.

У зв'язку із відсутністю учасників на участь у повторному аукціоні, організатором аукціону у відповідності до ч. 1 ст. 55 Закону було прийнято рішення про визначення аукціону таким, що не відбувся, про що 14.06.16 було опубліковано повідомлення № 32536.

Частиною 2 ст. 65 Закону визначено, що якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Згідно ч. 3 ст. 65 Закону початкова вартість другого повторного аукціону є вартість зменшена на 20 відсотків від вартості попереднього повторного аукціону. Частиною 3 ст. 66 Закону передбачено, що якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий потворний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Частиною 4 ст. 66 Закону визначено, що під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір, ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Крім того, у п. 33 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.13 № 01-06/606/2013 зазначено, що другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Із урахуванням положень ч. 2, 3 ст. 65, ч. 3, 4 ст. 66 початкова вартість другого повторного аукціону була визначена ліквідатором банкрута у розмірі 35 439 569, 82 грн. (вартість зменшена на 20% від початкової вартості повторного аукціону), про що зазначено у договорі про проведення другого повторного аукціону від 24.06.16 між ліквідатором та організатором аукціону. Другий повторний аукціон проводився із можливістю зниження початкової вартості.

30.06.16 організатором аукціону було опубліковано на сайті ВГСУ та на сайті МЮ України оголошення про продаж майна шляхом проведення другого повторного аукціону.

Проведення аукціону було призначено на 29.07.16, а кінцевим днем для прийняття заявок від учасників визначено - 15.07.2016 (текст оголошення розміщений на сайтах ВГСУ та Мінюсту).

Частиною 1 ст. 54 Закону передбачено, що організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше, ніж за десять днів до його початку з негайним розміщенням повідомлення про це у друкованих ЗМІ, в яких публікувалося оголошення про проведення аукціону, із зазначенням причин.

Керуючись ч. 1 ст. 54 Закону, у зв'язку з технічними причинами організатором аукціону було прийнято рішення про скасування аукціону, призначеного на 29.07.2016, про що опубліковано повідомлення № 33526.

18.08.16 організатором аукціону було опубліковано оголошення № 34566 про продаж майна шляхом проведення другого повторного аукціону на сайті ВГСУ та на сайті МЮ України. Проведення аукціону було призначено на 19.09.2016, а кінцевим днем для прийняття заявок від учасників визначено - 02.09.2016.

Для участі у другому повторному аукціоні було зареєстровано два учасника. Аукціон відбувся у зазначену у повідомленні дату - 19.09.2016. Найвищу ціну, з урахуванням зниження початкової вартості на крок аукціону (354 395,70 грн., що становить 1% від початкової вартості другого повторного аукціону), запропоновано учасником № 1 - 708 791, 22 грн. грн. (без ПДВ).

У відповідності до вимог ст. 69 Закону організатором торгів було складено протокол № 100190916/1 від 19.09.2016.

22.09.16 було опубліковано оголошення № 35697 про результати проведення аукціону з продажу майна у справі № 910/2526/14.

Слід звернути увагу, що відомості про хід продажу майна банкрута відображено в оголошеннях, які публікувалися на офіційних сайтах Міністерства юстиції України та ВГСУ.

Частиною 5 ст. 51 Закону передбачається, що організатор аукціону опубліковує розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів.

Процедура офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство врегульована також Положенням про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, яке затверджено Постановою пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 16 (далі - Положення). Пунктом 2.2 Положення передбачається, що офіційному оприлюдненню, крім іншого, підлягають: оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника; повідомлення про результати аукціону з продажу майна боржника; повідомлення про скасування аукціону з продажу майна боржника.

Відповідно до вказаного положення офіційне оприлюднення відомостей про аукціон з продажу майна банкрутів здійснюється на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства (сайт Міністерства юстиції України) та Вищого господарського суду України.

На виконання вимог Закону організатором аукціону розміщено всі необхідні публікації на офіційному сайті ВГСУ та на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ліквідатором банкрута при реалізації майна банкрута, у тому числі заставного, було дотримано положення ст. 43, 44, 49, 57, 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та із залученням товарної біржі проведено реалізацію майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу шляхом проведення першого, повторного та другого повторного аукціонів, на якому і було визначено переможця торгів.

Таким чином судом встановлено, що продаж майна банкрута частинами не відбувався у зв'язку з тим, що майно вдалося реалізувати у вигляді цілісного майнового комплексу, як це передбачено положеннями Закону. У розумінні наведених положень Закону продаж майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу передбачає продаж всіх активів банкрута одним лотом, а положення Закону про банкрутство не містять окремої процедури продажу заставного майна, приписи ж ч. 4 ст. 42 Закону стосуються розподілу коштів, отриманих від продажу заставного майна банкрута, тому за наявності згоди забезпеченого кредитора таке майно відчужується у порядку, передбаченому цим Законом.

Судом також встановлено, що вартість майна банкрута визначено незалежним оцінювачем (висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки на дату: 27.09.2016), що спростовує доводи скаржників щодо заниження вартості реалізованого майна банкрута, оскільки вартість реалізованого майна становить 708 791, 22 грн., а його вартість згідно висновку незалежної оцінки вартість становить 701 447, 97 грн.

Крім того, Законом про банкрутство не передбачено обов'язку ліквідатора банкрута визначати граничну межу, до якої на аукціоні може бути знижена початкова вартість майна у вигляді цілісного майнового комплексу, в тому числі і за вимогою заставного кредитора, про що також зроблено висновок у постанові ВГСУ від 23.08.16 у справі № 901/2968/13.

Щодо погодження реалізації майна боржника із заставним кредитором, судом встановлено наступне.

Скаржниками безпідставно зазначається про те, що ліквідатором банкрута було порушено норми ч. 4 ст. 42 Закону та не було погоджено з Публічним акціонерним товариством "Енергобанк", як заставодержателем, витрати на реалізацію майна банкрута.

Частиною 4 ст. 42 Закону передбачено, що продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення, здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

На дотримання зазначеної вимоги Закону ліквідатором банкрута на адресу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" було надіслано лист вих. № 02-03/216 від 14.04.16 про надання згоди на продаж заставного майна банкрута у складі цілісного майнового комплексу шляхом проведення торгів у формі аукціону, визначення початкової вартості майна на першому аукціоні як суму всіх кредиторських вимог, з можливістю проведення у порядку, визначеному ст. ст. 65, 66 Закону, повторного та другого повторного аукціону.

Листом вих. № 1048/5 від 21.04.16 Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" надало згоду на продаж майна банкрута та вчинення дій ліквідатором банкрута, передбачених чинним законодавством України і необхідних для проведення ліквідаційної процедури банкрута.

Слід звернути увагу на те, що Законом не передбачено вимоги погоджувати з заставним кредитором витрати на реалізацію майна банкрута, а передбачається виключно погодження продажу заставного майна банкрута.

Крім того, ч. 4 ст. 42 Закону передбачено, що кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних із утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Таким чином, вказаною нормою Закону передбачено, що кошти, отримані від продажу майна банкрута спрямовуються на покриття витрат, пов'язаних із утриманням, збереженням і продажем предмета забезпечення і на задоволення забезпечених вимог. Законом не передбачається, що покриття витрат, пов'язаних з продажем майна за рахунок коштів, отриманих від самого продажу, має відбуватися за погодженням із заставним кредитора.

Крім того, за аналогією слід зазначити положення ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які регулюють порядок покриття витрат, пов'язаних із продажем заставного майна. Зокрема, у разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Законодавство про банкрутство не надає кредитору, вимоги якого забезпечені заставою майна банкрута, права встановлювати додаткові вимоги щодо початкової вартості майна, що продається, а також порядку її зниження, про що також зроблено висновок у постанові ВГСУ від 19.04.16 у справі № 915/684/14.

Дозвіл заставного кредитора надається на реалізацію (майна банкрута) в цілому, не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна банкрута, зокрема, не на проведення конкретного аукціону, а на продаж майна банкрута. Відповідної правової позиції дотримується ВГСУ у постанові від 17.09.15 у справі № 904/2578/14. Крім того, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені законом (постанова ВГСУ 19.04.16 справа № 915/684/14).

Щодо порушення строків проведення аукціону, судом встановлено наступне.

Частиною 1 ст. 52 Закону передбачено, що організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором.

Скаржники безпідставно стверджують, що при проведенні аукціону з продажу майна банкрута було порушено положення ст. 52 Закону, а саме продаж майна банкрута відбувся з порушенням двомісячного строку після дати укладення договору на проведення аукціону.

Суд зазначає, що продаж майна банкрута відбувся на другому повторному аукціоні, який проводився 19.09.2016. Як вже зазначалося судом, між ліквідатором банкрута та організатором аукціону укладено договір про проведення аукціону від 28.04.2016 та у подальшому окремі договори та додаткові угоди до них.

Умови зазначених договорів організатором аукціону та ліквідатором банкрута порушено не було, так само як і не порушено ним ч. 1 ст. 52, ст. 65 Закону,

Пунктом 8.3 Договору про проведення другого повторного аукціону від 24.06.2016 передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Крім того, 15.07.2016 між ліквідатором банкрута та організатором аукціону було укладено додаткову угоду № 1 до договору про проведення аукціону від 24.06.2016, в якій сторонами було змінено п. 2.1.10 вказаного Договору, а саме встановлено термін для проведення другого повторного аукціону не більше, ніж 3-и місяці з моменту укладення Договору.

Другий повторний аукціон було проведено 19.09.2016., що не порушує строки, встановлені договором на проведення другого повторного аукціону.

Таким чином, доводи скаржників щодо порушення строків проведення аукціону є безпідставними.

Щодо порушення ліквідатором банкрута вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд зазначає наступне.

Згідно довідки Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 34/05 47 від 05.04.2017 та акту № 41/05-44 від 07.04.2017 позаплановою невиїзною перевіркою діяльності арбітражного керуючого Степаненка М.М. порушень під час реалізації майна Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" не виявлено.

Крім того, доводи скаржників спростовуються письмовими запереченнями ліквідатора банкрута та наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо заінтересованості організатора аукціону стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

У ч. 6 ст. 49 Закону зазначено, що організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Наразі, при розгляді заяв про визнання результатів аукціону недійсними у суду відсутні докази заінтересованості організатора аукціону стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону. Заявниками також не надано належних допустимих та достатніх доказів щодо такої заінтересованості організатора аукціону. Таким чином, судом встановлено, що організатор аукціону не є заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону. Щодо наявності, на думку заявників, заінтересованості замовника аукціону та учасника аукціону, то слід зазначити, що Законом не встановлено будь-яких обмежень щодо такої заінтересованості, тому указана заінтересованість не є підставною для визнання недійсним результатів аукціону, а указані доводи заявників судом відхиляються.

Таким чином судом, на виконання вказівок Верховного суду, визначених у п. 33 постанови від 25.04.2018, судом досліджено та встановлено, що ліквідатор банкрута вчинив усі заходи для реалізації майна у вигляді цілісного майнового комплексу. Продаж майна частинами не проводився, оскільки майно вдалося реалізувати у порядку, передбаченому Законом у вигляді цілісного майнового комплексу, а тому у ліквідатора банкрута були відсутні передумови для продажу майна частинами. Судом досліджено матеріали справи та докази, подані письмові пояснення скаржників та ліквідатора банкрута, за результатом чого встановлено відсутність заінтересованості організатора аукціону стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 та 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У справі, "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Таким чином, судом у ході розгляду справи досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, однак ті обставини та докази на їх підтвердження, які не впливають на прийняте судом рішення про задоволення у позові повністю, судом досліджено, їм надано правову оцінку, однак суд виходить з того, що інші аргументи сторін не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. № 11/1-20307 від 13.07.2017 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону про продаж цілісного майнового комплексу банкрута ПАТ "Інвікта-Маяк" від 19.09.2016 щодо лоту 100190916/1.

Ухвала набирає законної сили 20.08.2018, підлягає оскарженню протягом десяти днів у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено: 23.08.2018.

Суддя Л.В.Омельченко