Постанова № 76022483, 17.08.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/1432/17 Провадження № 22-ц/795/703/2018 Головуючий у I інстанції - Пархоменко П. І. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Лакізи Г.П., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

сторони:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2,

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Олстас-Агро»,

третя особа: Менська районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року (ухвалене о 08:46, повний текст рішення складений 28 березня 2018 року) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» до ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олстас-Агро» про визнання договору оренди недійсним, скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання зобов'язання припиненим, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року СТОВ «Промінь» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог, просило:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_2 і СТОВ «Олстас-Агро» 16.05.2015;

- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), зареєстроване Реєстраційною службою Менського районного управління юстиції Чернігівської області 15.03.2016 за № 13744243 на підставі договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) від 16.05.2015;

- визнати договір оренди землі від 17.01.2006, укладений між ОСОБА_2 із СТОВ «Промінь», та зареєстрований у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 15.03.2006 за № 040683200206, поновленим;

- зобов'язати ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 17.01.2006, укладеного між нею і СТОВ «Промінь», та зареєстрованого у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 15.03.2006 року за № 040683200206.

Позов обґрунтований тим, що 17.01.2006 між СТОВ «Промінь» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,03 га у тому числі: рілля - 2,55 га та сіножаті 0,48 га, строком на 10 років. Даний договір був зареєстрований у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 15.03.2006. У відповідності до умов договору та положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивачем 12.02.2016 рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено ОСОБА_2 лист про поновлення договору оренди землі від 17.01.2006 з доданим до нього проектом додаткової угоди, який остання отримала 16.02.2016. У місячний термін з моменту вручення відповіді на зазначений лист чи підписаної додаткової угоди позивач не отримав, вимог про повернення орендованої земельної ділянки, повідомлень про передачу зазначеної земельної ділянки в оренду іншому орендареві, скарг або повідомлень про порушення чи неналежне виконання орендарем умов договору оренди землі, тощо від відповідача позивачу не надходило; лист-повідомлення орендодавця про «заперечення у поновленні договору оренди землі» позивач протягом одного місяця після закінчення строку договору не отримував. Проте, позивач отримав від відповідачки лист від 22.02.2016, яким повідомлялося про укладання 16.05.2015 договору оренди спірної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) з іншим товариством - СТОВ «Олстас-Агро». Позивач наголошує на порушенні його переважного права відповідачем на поновлення договору оренди, що надане йому договором та законом, внаслідок неукладення із позивачем додаткової угоди про поновлення договору та укладення з іншим орендарем договору оренди спірної земельної ділянки.

26.10.2017 ОСОБА_2 подала зустрічний позов до СТОВ «Промінь», в якому просила:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.01.2006, укладеного між нею та СТОВ «Промінь» та зареєстрованого у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК від 15.03.2006 за № 040683200206;

- припинити зобов'язання за договором оренди землі від 17.01.2006, укладеного між нею та СТОВ «Промінь» та зареєстрованого у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК від 15.03.2006 за № 040683200206.

Позов обґрунтовувала тим, що підписаний між нею та СТОВ «Промінь» 17 січня 2006 року договір оренди земельної ділянки не було укладено, оскільки акт прийому-передачі земельної ділянки при укладенні договору не підписувався, а відповідно земельна ділянка не передавалась орендарю в порядку визначеному законом. В умовах договору оренди землі від 17.01.2006 відсутня відповідальність за несплату орендної плати, відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки, які є обов'язковими умовами договору, а також відсутня така істотна умова, як відповідальність сторін. Заявниця зазначає, оскільки в договорі оренди відсутні істотні умови, визначені законом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 638 ЦК України, такий договір не є укладеним. При цьому, заявниця посилається на положення ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», зауважуючи, що відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. ОСОБА_2 не заперечує проти виникнення у неї певних прав та обов'язків після підписання договору 17 січня 2006 року, але вважає такі зобов'язання за неукладеним договором припиненими.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року первісний позов СТОВ «Промінь» - задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений 16 травня 2015 року між ОСОБА_2 і СТОВ «Олстас-Агро».

Скасовано державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), зареєстроване Реєстраційною службою Менського районного управління юстиції Чернігівської області 15 березня 2016 року за № 13744243 на підставі договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) від 16 травня 2015 року.

Визнано договір оренди землі від 17 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 із СТОВ «Промінь» та зареєстрований у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії «Центру ДЗК» 15 березня 2006 року за № 040683200206 поновленим.

Зобов'язано ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 17 січня 2006 року, укладеного між нею і СТОВ «Промінь» та зареєстрований у Бахмацькому районному відділі Чернігівської регіональної філії «Центру ДЗК» 15 березня 2006 року за № 040683200206.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до СТОВ «Промінь» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання зобов'язання припиненим - відмовлено повністю.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за первісним позовом та задоволення позовних вимог у повному обсязі за зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесено без дотримання принципу верховенства права, з порушенням норм процесуального права за неповно з'ясованих та неправильно встановлених судом обставин справи, які мають значення для справи.

Ключовими аргументами апеляційної скарги є наступні.

Заявниця зазначає, що діючим процесуальним законом не передбачено обов'язку судів враховувати правову позицію висловлену в конкретних справах Верховним Судом України, а тому суд першої інстанції не мав права керуватися висновками, викладеними у попередніх рішеннях місцевого суду в тотожних правовідносинах, як і правовою позицією Верховного Суду України з врахуванням дії процесуального закону в часі.

Вказує, що резолютивна частина рішення в частині зобов'язання ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не відповідає вимогам ч. 9 ст. 265 ЦПК України.

Заявниця наголошує, що договір оренди земельної ділянки від 17 січня 2006 року є неукладеним у зв'язку з відсутністю у ньому таких істотних умов, як відповідальність за порушення строків виплати орендної плати та не визначення розміру пені за порушення виплати орендної плати. Таким чином, неукладений договір не може бути поновленим, оскільки неукладений договір навіть не може бути визнаний недійсним.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи первісний позов СТОВ «Промінь», суд першої інстанції, керуючись приписами ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», дійшов висновку про наявність у СТОВ «Промінь» переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 16.05.2015 року з іншим орендарем - СТОВ «Олстас-Агро», установивши в даній справі факт належного виконання СТОВ «Промінь» умов договору оренди; дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; неповідомлення орендодавцем протягом місяця заперечень щодо поновлення договору на новий строк. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що з 17 січня 2006 року остання ні до СТОВ «Промінь», ні до суду не зверталася щодо відсутності в договорі оренди вказівки щодо розміру пені за порушення умов договору та відсутності акту прийому-передачі земельної ділянки, сторони реалізували свої правомочності за взаємною домовленістю на підставі укладеного договору.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,43 га на території Красненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 16 листопада 2005 року, яка складається із наступних земельних ділянок: рілля площею 2,55 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), саду площею 0,05 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), сіножаті площею 0,48 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4) та пасовища площею 0,35 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5) (а.с. 62).

17 січня 2006 року між СТОВ «Промінь», як орендарем, та ОСОБА_2, як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Красненської сільської ради Бахмацького району площею 3,03 га, у тому числі рілля - 2,55 га та сіножаті - 0,48 га строком на десять років (п. 8 Договору) (а.с. 4-7).

Згідно п. 43 вказаного договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору була здійснена 15 березня 2006 року за № 040683200206 Бахмацьким районним відділом Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК.

Згідно п. 8 Договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою реалізації свого переважного права на поновлення зазначеного договору, 12 лютого 2016 року СТОВ «Промінь» направило рекомендованим листом ОСОБА_2 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 17 січня 2006 року разом з додатковою угодою, який, згідно зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачка отримала 16 лютого 2016 року (а.с. 7-9).

Відповіді на вказаний лист-повідомлення, підписаної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі чи лист про заперечення у поновленні договору оренди землі СТОВ «Промінь» від ОСОБА_2 у встановлені законодавством строки не отримало.

Натомість СТОВ «Промінь» отримало від ОСОБА_2 лист, датований 22 лютого 2016 року, в якому відповідачка забороняла проводити державну реєстрацію будь-яких речових прав стосовно земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, окрім права оренди земельної ділянки, що виникає з договору оренди земельної ділянки від 16 травня 2015 року, підписаного нею з СТОВ «Олстас-Агро» (а.с. 10, 54-57).

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 16 травня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Олстас-Агро», була здійснена Реєстраційною службою Менського РУЮ Чернігівської області 15 березня 2016 року (а.с. 12-13).

На підтвердження виплати СТОВ «Промінь» орендної плати ОСОБА_2 за 2015 рік та з 01.01.2016 до 16.03.2016, позивачем було надано довідку № 226, відомість на виплату грошей № 00000000039 за 29.10.2015, відомість на видачу зерна пшениці пайовикам за 2016 рік, відомість на видачу кукурудзи в рахунок земельного паю за 2016 рік, де містяться підписи ОСОБА_2, та відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с. 83, 131-133, 142, 144-149).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Частинами першою - п'ятою ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Вказаний висновок та аналогічні викладені у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, від 23.11.2016 у справі № 6-2540цс16, від 06.09.2017 у справі №6-2539цс16, підтверджені постановами Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 393/155/17, від 13.06.2018 у справі № 594/404/17-ц, від 27.06.2018 у справі № 594/284/17, та відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Враховуючи, що СТОВ «Промінь», як попередній орендар земельної ділянки, належним чином виконувало умови договору, сплачувало орендну плату, дотрималося строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення ОСОБА_2 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та надіслало їй проект додаткової угоди, а орендодавець в свою чергу відмови у поновленні договору, заперечень чи своє рішення, у встановлений законом строк не надіслав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у СТОВ «Промінь» переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 16.05.2015 року з іншим орендарем СТОВ «Олстас-Агро».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, чинній з 15.12.2017, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Доводи заявниці про те, що діючим процесуальним законом, чинним і на час винесення рішення у даній справі не передбачено обов'язку судів враховувати правову позицію висловлену в конкретних справах Верховним Судом України, а тому суд першої інстанції не мав права керуватися висновками, викладеними у попередніх рішеннях місцевого суду в тотожних правовідносинах, не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, зважаючи на те, що правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 15 квітня 2015 року № 6-55цс15 підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що резолютивна частина рішення в частині зобов'язання ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не відповідає вимогам ч. 9 ст. 265 ЦПК України базуються на невірному тлумаченні ОСОБА_2 норм чинного процесуального законодавства, оскільки, в даному випадку, зобов'язання вчинити певні дії щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не є спонуканням до укладення договору на певних умовах, а передбачає вчинення відповідачкою дії щодо розгляду додаткової угоди, погодження умов чи змін до договору, надання погодження чи заперечень, тощо.

З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про наявність підстав для визнання договору оренди від 17 січня 2006 року недійсним у зв'язку з відсутністю у ньому таких істотних умов, як відповідальність за порушення строків виплати орендної плати, невизначення розміру пені за порушення виплати орендної плати, відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність порушення права орендодавця ОСОБА_2, а також зважаючи на те, що протягом 10 років після укладення договору оренди земельної ділянки остання до СТОВ «Промінь» чи до суду з приводу неналежного виконання умов договору, відсутності в ньому певних умов та з приводу необхідності внесення змін до договору, жодного разу не зверталась, будь-яких доказів на підтвердження порушення її законних прав у зв'язку з відсутністю вказаних умов у договорі оренди ОСОБА_2 суду не надано.

Крім того, апеляційний суд зважає на взаємовиключні за змістом підстави позову ОСОБА_2 Заявниця, посилаючись на відсутність в договорі оренди від 17 січня 2006 року вищезазначених істотних умов, вказує, що оспорюваний договір є неукладеним та одночасно вказує, що відсутність зазначених істотних умов є підставою для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Рішення суду першої інстанції, переглянуте в межах доводів та вимог апеляційної скарги, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2018 року.

Головуючий:Судді: