Рішення № 76019739, 22.08.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3944/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Кондрацької Н.М.,

з участю секретаря судового засідання – Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги мотивує тим, що з 2013 року по 24.04.2017 року працював у відповідача. Наказом від 20.04.2017 № 437-ВК позивача звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. На час звільнення відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 15191,89 грн. ОСОБА_3 заборгованість виникла у зв’язку з невиплатою заробітної плати за попередні періоди.

При зверненні до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, було отримано відповідь про те, що внаслідок відсутності грошових коштів немає можливості розрахуватися по вищевказаній заборгованості. В зв’язку з тривалою затримкою виплати нарахованої заробітної плати та неодноразовою відмовою приймати письмову заяву про проведення розрахунку, 30.11.2017 року на адресу відповідача направлено рекомендованим листом заяву-вимогу, яку відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав 04.12.2017 року. Дану заяву відповідач проігнорував, відповіді та витребуваних документів не надав, розрахунок по заробітній платі не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути із ПАТ «АЗОТ» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 15133,45 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки по день постановлення рішення, який на момент звернення з позовом становить 108369,36 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

В подальшому представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про уточнення розміру позовних вимог та просив стягнути з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 12097,34 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановлення рішення 97858,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник ПАТ «АЗОТ» не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про день та час слухання справи рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ПАТ «АЗОТ» за довіреністю ОСОБА_3 13.06.2018 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Мотивувала тим, що невиплата заробітної плати при звільненні позивача сталася не з вини ПАТ «Азот», а через відсутність об’єктивної можливості здійснити таку виплату. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПАТ «Азот». Вказаною постановою державного виконавця було арештовано всі грошові кошти на банківських рахунках ПАТ «Азот». При цьому жодному з рахунків ПАТ «Азот» ані чинним законодавством, ані постановою державного виконавця не було надано статусу «захищеного», що унеможливило виплату заробітної плати з цих рахунків. Крім цього органами державної виконавчої служби було накладено ряд інших арештів на грошові кошти ПАТ «Азот», що також унеможливило здійснення будь-яких банківських операцій, втому числі і виплату заробітної плати. Розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем значно менше, ніж розрахований позивачем середній заробіток за час затримки розрахунку. Також відповідач просив врахувати, що у разі задоволення позовних вимог, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету.Також заперечила проти стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що заявлена до стягнення сума витрат є необґрунтованою та непропорційною до ціни позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до запису з трудової книжки ОСОБА_1 ( серія АВ №238858) та матеріалів справи вбачається, що позивач з 17.09.2013 року по 24.04.2017 року працював на ПАТ «Азот». 24.04.2017 року на підставі наказу №437-ВК від 20.04.2017 року звільнено за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ПАТ «Азот» не заперечувало наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 на момент звільнення в сумі 12097,34 грн. та факт затримки розрахунку із позивачем.

Відповідно до довідки ПАТ «АЗОТ» № 507 від 07.06.2018, виданої ОСОБА_1, заборгованість по заробітній платі станом на 07.06.2018 складає: за лютий 2017 – 1114,23 грн.; за березень 2017 – 8138,88 грн.; за квітень 2017 – 2844,23. Загальна сума заборгованості складає 12097,34 грн., а тому вищевказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки з вини відповідача з позивачем не проведено розрахунок по заробітній платі в день звільнення, то з відповідача слід стягнути кошти за затримку розрахунку при звільненні.

Таким чином, з урахуванням «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою № 100 від 08.02.1995 Кабінету Міністрів України, та довідки про доходи, виданої відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 299,26 грн.

Затримка розрахунку при звільненні становить 327 робочих днів ( з 25.04.2017 року по день постановлення рішення 15.08.2018 року – квітень 2017 року – 4 дні, травень – 20 днів, червень – 20 днів, липень – 21 день, серпень 2017 року – 22 дні, вересень 2017 року – 21 день, жовтень 2017 року – 21 день, листопад – 22 дні, грудень 2017 року – 21день, січень 2018 року – 21 день, лютий 2018 року – 20 днів, березень 2018 – 21 день, квітень 2018 – 19 днів, травень 2018 – 21 день, червень 2018 – 20 днів, липень 2018 – 22 дні, серпень – 11 днів, а всього 327 днів). А тому сума, що підлягає до стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 складає 97858 грн. 02 коп. (327 робочих днів х середньоденний заробіток в розмірі 299 грн. 26 коп. = 97858 грн. 02 коп.).

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п’ятиденного робочого тижня та даних викладених у ОСОБА_5 України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» та у ОСОБА_5 України від 19.10.2017 р. №224/0/103-17/214 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік».

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов’язкових платежів, то при виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, роботодавець має право здійснити відрахування податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Суд вважає, що доводи представника відповідача щодо відсутності у підприємства достатнього фінансового ресурсу, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

У своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст.116, 117 КЗпП України, дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, №6-259цс17 від 13 березня 2017 року). Аналогічні роз’яснення викладені і в п.20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановою державного виконавця від 29.05.2017 не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності у відповідача коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 ст.134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В судовому засіданні встановлено, що при зверненні до суду з позовом представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 подав суду акт виконаних робіт (наданих послуг) від 16.05.2018 року. Згідно рахунку на оплату №02-05 від 16.05.2018 та квитанції №TS203334 від 16.05.2018 позивач ОСОБА_1 оплатив 1000 грн. за юридичні послуги згідно акту виконаних робіт від 16.05.2018.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача.

А тому суд вважає, що даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.115,116,117 КЗпП України, ст.ст. 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «АЗОТ» (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 18003, РНОКПП НОМЕР_1)заборгованість по заробітній платі у розмірі 12097,34 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 97858,02 грн. з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., а всього 110955 (сто десять тисяч дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Азот» на користь держави 704,80 грн. судового збору.

Відповідно до пп. 15.5 п.15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: ОСОБА_6