Постанова № 76019691, 22.08.2018, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №705/3200/18

Провадження №3/702/185/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі в зв’язку із

відсутністю події та складу адміністративного правопорушення

22 серпня 2018 року м.Монастирище

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Чорненька Д.С., секретар судового засідання Шковира А.М., прокурор Бебешко М.М., захисник ОСОБА_1, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності-головний державний ревізор-інспектор Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_2, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській облаасті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1,

за ч.2 ст.172-6 КУпАП,

встановив:

Згідно протоколу о/у Управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України №ГП 507896 від 23.07.2018 ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області будучи згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, 13.04.2017 набула права власності на земельну ділянку, загальною площею 1 000 м2, вартість якої, згідно даних розділу 3 «Об’єкти нерухомості» за останньою оцінкою становить 87 750 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів на одну працездатну особу, встановлених на 1 січня 2017 року (тобто суму 80 000 гривень) та в порушення вимог ч.2 ст.52 Закону України №1700-VII, не повідомила у строк до 24.04.2017 року Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП.

У судовому засіданні головний державний інспектор Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_2 як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, від дачі усних пояснень відповідно до ст.63 Конституції України відмовилась та підтримала письмові пояснення, відповідно до яких, на її думку, наведені у протоколі відомості, як підстава для притягнення її до адміністративної відповідальності, на нормах чинного законодавства не ґрунтуються і об’єктивно існуючим фактичним обставинам не відповідають. Зокрема, ч.2 ст.172-6 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч.ч.1,2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Частина друга ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» унормовує, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме : отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. Затверджені рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року і зареєстровані у Мінюсті України 15.07.2016 року за № 961/29091, форма повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування та правила її заповнення, під суттєвою зміною у майновому стані суб’єкта декларування розуміють отримання одноразового доходу або придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня року, у якому подається повідомлення ( п.1 Правил). Аналогічного змісту положення містить і п. 10 ч.1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», за змістом якого у декларації зазначаються видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. Отже, «придбання майна» для цілей ч. 2 статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» означає укладення будь-якого двостороннього цивільно- правового договору, на підставі якого суб’єкт декларування придбав оплатно у власність будь-яке майно, що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Разом з тим, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є у комунальній власності ( ст.345 ЦК України). Право власності на земельну ділянку площею 1000 м2 вона набула на підставі рішення Монастирищенської міської ради Черкаської області №12-67 від 27.12. 2017 року на безоплатній основі в порядку приватизації, а тому обов’язку подати повідомлення про суттєву зміну у майновому стані у неї не було, оскільки фактичної зміни у майновому стані не відбулось. Окрім того, на зазначений у протоколі період часу, у зв’язку з народженням 16 квітня 2017 року сина ОСОБА_3 та необхідністю його негайного лікування у лікувальних закладах району і області, вона з 12.04.2017 року до 26.05.2017 року виходжувала новонароджену дитину в умовах стаціонару, що, також, виключає можливість притягнення її до відповідальності за неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Розглядаючи по суті питання про її відповідальність, просить врахувати, що ряд наведених у протоколі фактичних обставин є відверто неправдивими. Так, земельну ділянку у власність вона набула 11 квітня 2017 року, а не 13.04.2017 року, як зазначено у протоколі. Земельну ділянку у власність вона набула на безоплатній основі в порядку приватизації. Оцінка земельної ділянки не проводилась. Відповідно до рішення Конституційного Суду України №23-рп/2010 від 22.12.2010 року процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на засадах презумпції невинуватості, суть якої полягає в тому, що вона стимулює доказування вини особи і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним. При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», яка випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа ЄСПЛ «Коробов проти України»). Наведених основоположних засад під час здійснення процедури притягнення її до адміністративної відповідальності уповноважений державою орган не дотримався, що виключає її винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, та можливість накладення на неї стягнення. Вважає, що протиправних дій не вчиняла.

У судовому засіданні прокурор вважає, відповідно до ст. 52 Закону Україн "Про запобігання корупції" у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, він зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Тому протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам законодавства. Вважає, що на особу повинно бути накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч.2 ст.172-6 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, вважає, що підстави для притягнення її підзахисної до адміністративної відповідальності відсутні. Земельну ділянку ОСОБА_2 отримала в порядку приватизації, а не в порядку укладення будь-яких двосторонніх правочинів, 16.12.2016 року. Витрат на придбання даного майна вона не понесла. Придбання і набуття майна у власність різні поняття. Закон України «Про запобігання корупції» передбачає відповідальність саме за придбання майна, разом з тим, її підзахисна майно набула у власність безоплатно на підставі ст.ст.116-118, 121 ЗК України 16.12.2016 року. З 12.04.2017 року до 26.05.2017 року вона перебувала в умовах стаціонарного лікування у зв'язку з пологами та народженням дитини. Після народження у дитини були виявлені серйозні порушення та паталогії, у зв'язку з чим вона разом з дитиною перебувала на лікуванні спочатку в м.Монастирище, а потім в КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради до 24.05.2017 року. Вважає, що саме ці події є визначальними і підстав для притягнення її підзахисної до адміністративної відповідальності немає. Також, якщо виходити із даних Декларації, її підзахисна зареєструвала право власності на земельну ділянку 11.04.2017 року, а в протоколі, зазначено, що 13.04.2017 року. Доказів, що ОСОБА_2 зареєструвала, чи набула, чи придбала земельну ділянку 13.04.2017 року не надано. Внесення виправлень у протокол діючим законодавством не передбачено. Вартість земельної ділянки не визначена на час її набуття. У декларації зазначено її нормативно-грошову оцінку. Тому підстав стверджувати, що ОСОБА_2 придбала майно вартістью більше 80 000 грн немає. Вона ж отримала дану ділянку безоплатно. У протоколі посада ОСОБА_2 зазначена як головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області. Разом з тим, на час подій, які мали місце, вона не перебувала на такій посаді. Вважає, що винуватість її підзахисної не доведена поза розумним сумнівом, а тому просить провадження закрити за відсутністю події та складу правопорушення.

Дослідивши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, матеріали справи, заслухавши думку прокурора та захисника, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".

Згідно ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14 жовтня 2014 року у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII від 21 грудня 2016 року, установлено з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1600 гривень.

Судом встановлено, що згідно наказу №23-о від 02.10.2012 ОСОБА_4 призначено 02.10.2012 на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора Монастирищенського відділення Христинівської МДПІ Черкаської області ДПС на конкурсній основі з місячним посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.22).

У зв’язку із одруженням завідувача сектору оподаткування та контролю об’єктів операцій Монастирищенського відділення ОСОБА_4 було змінено прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_2 в усіх облікових розпорядчих та кадрових документах, про що було видано наказ (а.с.24).

Згідно витягу із наказу №18-о від 14.06.2016 ОСОБА_2 Анатоліївну-головного державного ревізора-інспектора Христинівської об’єднаної державної податкової інспекції (Монастирищенського відділення) Головного управління ДФС у Черкаській області звільнено 14 червня 2016 року в порядку переведення для подальшої роботи до Уманської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області із збереженням днів невикористаної відпустки (а.с.28).

Відповідно до витягу із наказу №46-о від 15.06.2016 ОСОБА_2 призначено в порядку переведення 15 червня 2016 до Уманської ОДПІ на посаду головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення з місячним посадовим окладом, згідно зі штатним розписом (а.с.29).

Згідно наказу №15-в від 13.02.2017 ОСОБА_2, головному державному ревізору-інспектору Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ надано соціальну оплачувану відпустку, у зв’язку із вагітністю та пологами із 13 лютого по 19 червня 2017 року (а.с.30).

Відповідно до наказу №53-в від 19.06.2017 ОСОБА_2, головному державному ревізору-інспектору Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ надано соціальну оплачувану відпустку, для догляду за дитиною з 19 червня 2017 року по 15 квітня 2020 року (а.с.31).

Згідно витягу із наказу №65-о від 03.07.2017 ОСОБА_2, головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення переведено 03.07.2017 на посаду головного державного інспектора Монастирищенського відділення згідно зі штатним розписом (а.с.33).

Оскільки на час події – з 13.04.2017 року до 24.04.2017 року ОСОБА_2 перебувала на посаді головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення, суд вважає, що анкетні дані особи в частині посади зазначені вірно, оскільки, при вчиненні службових злочинів та правопорушень дані особи вказуються на час інкримінованих їм дій.

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ прирівнює справи про накладення адміністративного стягнення до кримінальних проваджень, оскільки такого виду відповідальності як адміністративна в розумінні КУпАП, європейське законодавство не передбачає.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбаченнях цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що застосування положень діючого КПК України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, є правильним, відповідає принципам міжнародного права, оскільки у даному провадженні приймає участь прокурор як сторона обвинувачення.

Згідно протоколу від 23.07.2018 року, а також інших матеріалів, зібраних уповноваженою особою Національної поліції, крім Декларації ( а.с.35) ОСОБА_2, придбала майно 13.04.2017 року. Разом з тим, суду не надано жодного доказу, що такі події та факти мали місце. Згідно поданої Декларації ОСОБА_2 зареєструвала право власності 11.04.2017 року. Тому суд вважає, що події, зазначені у протоколі не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності. Раніше діюче законодавство, зокрема і Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачали можливість направлення справ про адміністративне правопорушення для дооформлення. Разом з тим, на даний час суд застосовує процесуальне законодавство, яке діє на час вчинення процесуальної дії, діюче кримінально-процесуальне законодавство та законодавство у справах про адміністративні правопорушення права суду повертати протокол для доформлення не передбачає. Ні прокурор, ні сторона захисту не заявила про це клопотання. Тому суд розглядає справу у межах наданих доказів та складеного протоколу. Оскільки, суду доказів факту придбання майна ОСОБА_2 як державним службовцем 13.04.2017 року не надано, суд вважає, що відсутня подія вчинення правопорушення, тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Крім цього, частина друга ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме : отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство.

Суд погоджується з твердженнями сторони захисту в частині, що, затверджені рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року і зареєстровані у Мінюсті України 15.07.2016 року за № 961/29091, форма повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування та правила її заповнення, під суттєвою зміною у майновому стані суб’єкта декларування розуміють отримання одноразового доходу або придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня року, у якому подається повідомлення ( п.1 Правил). Аналогічного змісту положення містить і п. 10 ч.1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», за змістом якого у декларації зазначаються видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.

Разом з тим, ні прокурором, ні службовими особами, які складали протокол та матеріали не надано суду доказів, яким чином саме була придбана земельна ділянка, зазначена у Декларації ОСОБА_2 : чи це був договір купівлі-продажу, дарування, спадщина, чи це була приватизація, як стверджує сторона захисту, оскільки у розділі тип власності, зазначено, що власність ОСОБА_2 становить 1 %.

Належних і допустимих доказів, що вказана земельна ділянка отримана ОСОБА_2 у порядку приватизації, також суду не надано. Саме по собі рішення Монастирищенської міської ради не підтверджує того факту, що саме по ньому було зареєстровано 11.04.2017 року право власності.

Згідно наказу та копії паспорту ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 з 15.04.2015 року.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна, придбаного під час шлюбу, до особистої приватної власності одного з подружжя визначається тим, що джерелом його набуття були не спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, а приватні кошти того з подружжя, який придбав майно.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Тому, якщо і ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку, на час його набуття вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, тобто її частка становить 43 875 грн, і ця сума є менше ніж 50 прожиткових мінімумів.

У ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» говориться лише про суттєвої зміни у майновому стані саме суб’єкта декларування, суду доказів, що вказана ділянка є індивідуальною власністю ОСОБА_2 не надано.

Також судом при прийнятті рішення враховується і той факт, що Декларація особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не є належним і допустим доказом вартості майна ( договір, оцінка, висновок експертизи і т.п.) . У Декларації взагалі зазначено, що її частка складає 1%. Якщо так, тоді вона придбала майна лише на 877,50 грн.

Правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП є правопорушенням, яке вчиняється з умислом. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслав головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя лист від 22.05.2017 р. N 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією» для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції Закону України «Про запобігання корупції» та положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про окремі адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, яким роз»яснив, що вчинення корупційних правопорушень мають місце, якщо вони вчиненні з прямим чи непрямим умислом.

ОСОБА_2 як державний службовець зареєструвала право власності на земельну ділянку 11.04.2017 року. Строк виникнення обов’язку в добровільному порядку повідомити НАЗК про придбання майна, розпочався з наступного дня, тобто з 12.04.2017 року та закінчився 21.04.2017 року. У вказаний період ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у зв»язку з пологами, народженням дитини, її лікуванням, в тому числі з 21.04.2017 року до 24.05.2017 року в КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради. Тому підстав вважати, що вона умисно не подала повідомлення про зміни в її майновому стані, якщо би і було доведено факт вчинення нею правопорушення, немає.

Відповідно до п.43 Рішення ЄСПЛ «Кобець проти України» при оцінці доказів суд повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом" . Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв»язку з відсутністю події та відсутністю в діях головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 62 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, Рішенням ЄСПЛ «Кобець проти України», ч.2 ст.172-6, 247, 252, 268, 283-284 КУпАП, Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, Законом України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14 жовтня 2014 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII від 21 грудня 2016 року, ст.ст.57, 60 СК України, ст.ст.356, 357 ЦК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання задоволити.

Закрити повадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності головного державного ревізора-інспектора Монастирищенського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській облаасті ОСОБА_2 за ч.2 ст.172-6 КУпАП, у зв»язку з відсутністю події та в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя