Рішення № 76018951, 22.08.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"22" серпня 2018 р.

Справа № 642/3208/17ц

2/642/ 1308/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 р. м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

при секретарі Алімурадовій Т.Я.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» про поновлення на роботі, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди –

в с т а н о в и в:

У червні 2017року позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова з позовною заявою , в якій просив скасувати наказ Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» про його звільнення №120 від 20.06.2017року, визнати його незаконним та поновити його на посаді ректора, професора кафедри історії, завідуючого кафедрою історії; стягнути з відповідача на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу на день винесення судового рішення; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 гривень.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просить скасувати наказ Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» про його звільнення №120 від 20.06.2017року, визнати його звільнення незаконним та поновити його на посаді ректора, професора кафедри історії, завідуючого кафедрою історії з 02.06.2017року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період . 03.06.2017року по день ухвалення судового рішення в розмірі 66 500грн. 85 коп.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно наказу № 36 від 30.10.2012р. він був прийнятий до відповідача на посаду ректора, професора кафедри історії, завідуючого кафедрою історії. 30.10.2012р. з ним, як ректором, був укладений контракт терміном дії до 30.10.2017року.

02.06.2017р. відповідачем був виданий наказ №120 про дострокове розірвання трудового договору (контракту) з ректором ПВНЗ «КЕП» ОСОБА_1 за ст. 41 п. 2 ч. 1 КЗпП України у зв’язку із затвердженням висновків комісії зі службового розслідування по фактам невиконання та перевищення своїх службових повноважень ректором ОСОБА_1, на виконання протоколу № 14 від 02.06.2017р. ; звільнення його від обов’язків завідуючого кафедрою історії, професора кафедри історії 02.06.2017року у зв’язку з достроковим розірванням трудового договору (контракту); виплаті компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 01.09.2016року по 02.06.2017року – 42 календарних днів.

Вважає дострокове розірвання з ним трудового договору (контракту), звільнення з займаної посади з вказаних відповідачем в наказі № 120 від 02.06.2017року підстав незаконним, проведеним в порушення норм КЗпП України, СтатутуПВНЗ «КЕП», Посадової Інструкції ректора ПВНЗ «КЕП», т.я. з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, будь-які матеріальні цінності під звіт він не отримував, товарно-матеріальні цінності та основні фонди при призначенні на посаду ректора не отримував, як ректор він не відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, а лише виконує управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства.Крім того, позивач вказує на порушення порядку його звільнення з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а саме неотримання попередньої згоди на звільнення працівника первинної профспілкової організації (відповідач взагалі не звертався до профспілки з письмовим поданням про розірвання з ним трудового договору); відсутність подання Вченої ради Інституту до Загальних зборів трудового колективу про дострокове припинення повноважень ректора Інституту, відсутність згоди Загальних зборів трудового колективу про дострокове припинення повноважень ректора Інституту, в порушення п. 6.2 Статуту ПВНЗ «КЕП», п. 3 Посадової Інструкції. Тому просить скасувати наказ № 120 від 02.06.2017року, визнати його звільнення незаконним та поновити на займаній посаді, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 03.06.2017року по день ухвалення судового рішення. Надав суду розрахунок, згідно якого його середній заробіток за один день складає 341грн.03коп. Також позивач зазначив, в зв’язку з порушеннями з боку відповідача його законного права на працю, він зазнав моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, постійного хвилювання через неможливість в подальшому забезпечити свою сім’ю. Тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100000,00грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.07.2017року провадження у зазначеній справі відкрито, та справа призначена до судового розгляду на 09-15год. 09.08.2017року.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою представник ОСОБА_2 в інтересах ПВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» звернулася з апеляційною скаргою, в якій просиласправу передати за підсудністю до Краматорського міського суду Донецької області.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30.10.2017року ухвала Ленінського районного суду міста Харкова від 17.07.2017 року залишена без змін.

Після автоматичного розподілу судових справ між суддями, проведеного після видання наказу головою Ленінського районного суду міста Харкова від 02.11.2017року, справа надійшла в провадження судді Ольховського Є.Б.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 13.11.2017року, справа прийнята до провадження судді Ольховського Є.Б., та призначена до судового розгляду на 14-30год. 11.12.2017року.

19.06.2018 року представником позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлене клопотання про витребування доказів, які необхідні для належного вирішення спору.Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2018 року заяву представника позивача задоволено, витребувано від Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» інформація у письмовій формі щодо укладення договору про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1; якщо такий договір укладався- належним чином завірена його копія; річні звіти ректора за період 2012-2015р.р., аудиторські висновки за період 2012-2015р.р. Встановлений строк надання витребуваних документів – 16.07.2018року.

Представником відповідача 11.12.2017року, 26.03.2018 року надані суду відзиви на позовну заяву, в яких викладені заперечення проти позову з посиланням на висновки службового розслідування від 02.06.2017року, якими були встановлені порушення посадових обов’язків, службова недбалість, перевищення повноважень з боку ректора ПВН «КЕГІ» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_4, що призвели до спричинення матеріальної шкоди на суму 2021288,08грн., рішення загальних зборів засновників ПВН «КЕГІ» №14 від02.06.2018року про звільнення позивача; посилання на п. 6.11,6.13, частину 2 (п.1-19) Посадової інструкції ректораПВН «КЕГІ» щодо обслуговування ректором матеріальних цінностей. Крім того, відповідач посилається на неможливість поновлення позивача на попередній посаді в зв’язку зі скороченням посади ректора згідно наказу від 15.05.2017року з 18.07.2017року, та закінченням строку трудового договору(контракту), укладеним з позивачем. Також вказує на пропуск позивачем місячного строку для звернення з позовом про поновлення на роботі.

Позивач, представник позивача до судового засідання не з’явились. Представник позивача ОСОБА_3 надала заяву, в якій просить розглядати справу в її відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно належним чином. Подав суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, провівши у сукупності дослідження матеріалів справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.10.2012р. згідно наказу № 36 від 30.10.2012р. був прийнятий на роботу до Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» на посаду ректора, професора кафедри історії, завідуючого кафедрою історії. 30.10.2012р. між позивачем, як ректором, та відповідачем був укладений контракт терміном дії до 30.10.2017р., тобто строковий трудовий договір.(а.с. 19)

02 червня 2017року відповідач видав наказ № 120 про дострокове розірвання трудового договору (контракту) з ректором ПВНЗ «КЕП» ОСОБА_1 за ст. 41 п. 2 ч. 1 КЗпПУкраїни. Вказаний наказ містить три пункти :

Достроково розірвати трудовий договір (контракт) з ректором ОСОБА_1 на підставі ст. 41 п. 2 ч. 1 КЗпП України 02.06.2017р.

У зв’язку з достроковим розірванням трудового договору (контракту) звільнити ОСОБА_1 від обов’язків завідуючого кафедрою історії, професора кафедри історії 02.06.2017р.

Виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період роботи 01.09.2016р. по 02.06.2017р. - 42 календарних днів.

Підставою для видання наказу стало затвердження висновків комісії зі службового розслідування по фактам невиконання та перевищення своїх службових повноважень ректором ОСОБА_1 та рішення загальних зборів засновників ПВНЗ «КЕГІ», оформлене протоколом № 14 від 02.06.2017р. , про звільнення ОСОБА_1 з посади ректора.(а.с. 4)

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю.Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України,крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбаченихпунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1,2,4 ст. 43 КЗпП України,розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про освіту», система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.Тобто приписи Статуту Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» є обов’язковими для виконання при здійсненні діяльності вказаного навчального закладу.

Повноваження ректора закріплені в п.4.5 Статуту Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут». З переліку повноважень, встановлених статутом вбачається, що ректор не відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, а лише виконуєуправлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства.

Відповідно до п.1 Посадової Інструкції ректора Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», ректор інституту належить до категорії керівників. Пункт 1 розділу 2 Посадової інструкції закріплює, що ректор керує освітньою, науковою, виробничою, господарською і фінансовою діяльністю інституту відповідно до Статуту інституту і законодавства України. П.12.1. посадової інструкції встановлює, що ректор розпоряджається грошовими таіншими матеріальними засобами відповідно до чинного законодавства та Статуту інституту.

Трудовий договір (контракт), укладений між сторонами у справі 30.10.2012року, не містить положень щодо матеріальної відповідальності ректора ОСОБА_1В.(а.с. 6-12).

Згідно роз’ ясень, викладених в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення з підстав втрати довір’я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав, а саме:- безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); - винна дія працівника; - втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу, для розірвання з ним трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Розділом 8 Статуту ПВНЗ «КЕГІ» передбачений обов’язок ректора звітувати перед засновниками та загальними зборами ПНВЗ «КЕГІ». На протязі 2012-2015р.р., усі звіти ректора ОСОБА_1 затверджувались засновниками та жодних порушень, незаконних витрат встановлено не було.

Висновками аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» з період з 01.10.2014року по 31.03.2015року, порушень фінансової звітності, бухгалтерського обліку з боку ректора ОСОБА_1 не встановлені.(а.с. 130-135 т.2)

Річні звіти ректора ПВНЗ «КЕГІ» за період 2012-2015р.р., аудиторські висновки за період 2012-2015р.р., які були витребувані у ПВНЗ «КЕГІ» ухвалою суду від 19.06.2018року, відповідачем не надані.

Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться докола осіб, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, одержують їх під звіт,і такі особи не можуть бути суб’єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. (Така правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24.09.2014р., справа № 6-104цс14).

Само по собі твердження відповідача, викладені в запереченнях проти позову щодо самовільного розпорядження грошима та основними засобами інституту позивачем ОСОБА_1, яке призвело до завдання збитків ПВНЗ «КЕГІ» на суму 2000000 гривень, звернення до органів поліції з заявою про порушення кримінальної справи, посилання на акт службового розслідування від 02.06.20217року стосовно ректора ОСОБА_1 та бухгалтера ОСОБА_4 за фактами грубого порушення посадових обов’язків, перевищення повноважень, службової недбалості; не доводять правомірності дій відповідача при звільненні позивача відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Посилання представника на посилання на п. 6.11,6.13, частину 2 (п.1-19) Посадової інструкції ректора ПВН «КЕГІ», в підтвердження того, що позивач, як ректор, є працівником, що обслуговує матеріальні цінності, суд не бере до уваги, т.я. п.6 Посадової інструкції «Ректор інституту повинен знати» вказує на необхідність мати знання законів, підзаконних актів, Інструкцій, а частина 2 взагалі не містить п.п. 1-19.

В даному випадку відсутня доведеність всіх умов, за наявності яких виникають підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже відповідач не надав суду переконливих доказів в підтвердження заперечень щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 з боку відповідача порушені приписи ст. 43 КЗпП України, оскільки обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником ОСОБА_1 до первинної профспілкової організації не надавалось.

Вказане підтверджується витягом з протоколу зборів членів профспілкового комітету первинної профспілкової організації Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» від 14.06.2017 року, які відбулися вже після звільнення позивача. На зборах 14.06.2017року профспілковий комітет висловив протест щодо звільнення ОСОБА_1 з посади ректора та рекомендував скасувати наказ №120 від 02.06.2017 року про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 209 т.1)

Отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є обов’язковою, тому недотримання вказаної норми ст. 43 КЗпП України є підставою для визнання звільнення незаконним.

В письмових запереченнях відповідач посилається на скорочення посади ректора ПВНЗ «КЕГІ» згідно наказу від 15.05.2017 року з 18.07.2017року, закінчення дії трудового договору з відповідачем, пропуск позивачем місячного строку для звернення з позовом про поновлення на роботі.

Суд вважає вказані заперечення безпідставними та такими, що не грунтуються на законі.

Як вказує відповідач в письмовому відзиві на позов, позивач отримав наказ про звільнення і трудову книжку 17.06.2018року, а позовна заява зареєстрована канцелярією Ленінського районного суду міста Харкова 27.06.17 р., тобто норми ч.1 ст. 233 КЗпП позивачем не порушені.

Частина перша статті 235 КЗпП України встановлює, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Надаючи оцінку викладеному, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді ректора, професора кафедри історії, завідуючого кафедрою історії Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» з 02.06.2017 року з підстав незаконності звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. N 100.

Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи ( абз. 3 п. 2 Порядку).

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період ( п. 5 розд. IV Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розд. III Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові та соціальні виплати, окремі види премій, середній заробіток за час щорічної і додаткової відпусток та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю).

Ураховуючи, що звільнення позивача відбулося 02.06.2017р, середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих позивачем за попередні два місяці роботи, а саме за квітень та травень 2017 р., з виключенням з розрахунку виплат, які не підлягають урахуванню відповідно до розд. III Порядку.

Згідно наданої ПВНЗ «КЕГІ» довідки від 15.01.2018року №683,середньомісячназаробітна плата позивачаскладає 6650,25 гривень (а.с. 186 т.1).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає: (у квітні 2017 р. 19 робочих днів, у травні 2017 р. – 20) 6650,00 грн. х 2 : 39 = 341 грн.03 коп.Середньомісячна кількість робочих днів становить 20 днів.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 26.03.2018року, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03.06.2017року по 26.03.2018року (за 9 місяців 15 днів) складає: 341грн.03 коп. х 20 х 9 + 15 х 341 грн.03 коп.= 66500грн.85 коп. За період з 27.03.2018року по день ухвалення судом рішення 16.08.2018року ( за 4 місяці 16 днів) розмір заробітної плати складає , з урахуванням того, що середньомісячна кількість днів за вказаний період становить 21 день, - 341,03грн.х21ден х 4 місяці + 16 днів х 341,03грн. = 34103,00грн. Всього середній заробіток за весь час вимушеного прогулу складає 100603грн.85коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 червня 2017 року по 16 серпня 2018року в сумі 100603гривні 85 копійок.

Задовольняючи позов в частині вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд відмовляє в задоволенні позовних вимогах про стягнення моральної шкоди в сумі 100000гривень, т.я. позивачем не надані докази в підтвердження того, що порушення його законних прав відповідачем призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як то передбачено нормами ст. 237-1 КЗпП України.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 258, 264-265,268 ЦПК України, ст. ст. 3, 36, 41, 43, 116, 117, 233, 235, 237, 237-1 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді ректора, професора кафедри історії, завідуючого кафедрою історії Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» - визнавши незаконним його звільнення.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» ( 84301, м. Краматорськ, Донецька область, вул. Паркова 43-А ЄДРПОУ 22031811) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2017 року по день ухвалення рішення в розмірі 100603.85 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом 10 днів.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя Є.Б. Ольховський