Ухвала суду № 76018600, 21.08.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/5167/14-к

Номер провадження 1-кп/623/2/2018

У Х В А Л А

іменем України

21 серпня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Лисенко О.В.,

прокурора Козир М.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Ізюм Харківської області в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6 та 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3

Обвинувачений та захисник заперечували проти цього клопотання та просили суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що ризики, зазначені прокурором є безпідставними.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, навмисну вбивстві, тобто протиправному спричиненні смерті іншій особі, кваліфікуючими ознаками якого є з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин та незаконному придбанні, виробництві та зберіганні наркотичного засобу, з кваліфікуючою ознакою повторності.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку потерпілої ОСОБА_1, прокурора, захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, головуючий вважає, що є доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, врахувати тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, п.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою.

Так у справі «Орловський проти України» (рішення від 02.04.2015 р., п.75), Європейський суд вкотре висловив позицію, що «відповідно до п.3 ст.5 Конвенції після спливу певного періоду часу лише саме існування обґрунтованої підозри не виправдовує позбавлення свободи, і суди мають наводити інші підстави для продовження тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п.36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п.79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілого, свідків кримінального правопорушення, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку особа обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні вказаного питання суд приймає до уваги і те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стіш особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наразі судове провадження не завершене, допитані не всі свідки, матеріали справи не досліджені, обвинувачений ОСОБА_3 за даними, викладеними в обвинувальному акті раніше вчиняв злочини, на шлях виправлення не став та знов обвинувачується у скоєнні в тому числі й особливо тяжкого умисного злочину, вчиненого під час іспитового строку, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, тому будь-яких даних про зменшення ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України чи їх відсутність – переховування від суду, можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків, можливість вчинити інші правопорушення для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, головуючий вважає, що ОСОБА_3 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до двох місяців.

Керуючись ст.ст.7, 8, 177, 178, 331, 337, 369 КПК України, ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань № 27 строком на 60 днів, тобто до 19 жовтня 2018 року включно.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя: М.О Гуренко