Рішення № 76017868, 17.08.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/3553/17

Пров. №2/766/2125/18

17 серпня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

секретар Щербань А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті ооби, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ПрАТ «Європейський Страховий Союз», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в рахунок завданої матеріальної шкоди суму грошових коштів в розмірі 10941,75 грн., що становить величину втрати товарної вартості автомобіля; витрати на проведення нзалежної оцінки майна в сумі 1200,00 грн.; витрати за надання правової допомоги в сумі 5500,00 грн., та судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що 31.10.2016 року о 17-30 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Opel Kadett». Державний номер НОМЕР_1. По вул. Олександрійській, 123 в м. Херсоні, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, скоїв зіткненняз втомобілем BMW Х5, державний номер ВТ227 ВА, під керуванням ОСОБА_1, який рухався попереду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.04.2017 року відкрито провадження у справі та залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.08.2017 року витребувано у ПрАТ «Європейський Страховий Союз» та Автосалону BMW «Центр-Херсон» докази.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.10.2017 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження відмовлено.

24.11.2017 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.11.2017 року витребувано у ПрАТ «Європейський Страховий Союз» страхову справу, залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи ОСОБА_3.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.02.2018 року розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

03.03.2018 року представником відповідача подано до суду відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.02.2017 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 закрито, у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Крім того, вказаною постановою встановлено, що 31.10.2016 року о 17-30 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Opel Kadett». Державний номер НОМЕР_1. По вул. Олександрійській, 123 в м. Херсоні, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, скоїв зіткненняз втомобілем BMW Х5, державний номер ВТ227 ВА, під керуванням ОСОБА_1, який рухався попереду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» №49092а6я, з ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Згідно висновку за звітом №247-16 про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДП власнику автомобіля BMW Х5, державний номер ВТ227 ВА, складеного ФОП огомолов В.Є. 07.11.2016 року, ринкова вартість автомобіля 1012973,19 грн., вартість відновлювального ремонту 81202,11 грн., величина втрати товарної вартості становить 10941,75 грн., вартість матеріального збитку на дату огляду 07.11.2016 р. становить 92143,86 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №ZN-00019137 від 29.12.2016 року, автомобіль BMW Х5, державний номер ВТ227 ВА, було відновлено, вартість робіт склала 68818,74 грн.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у і тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1: частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що і відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 зазначеної постанови пленуму, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Зобов'язання із заподіяння шкоди (деліктні зобов'язання) це зобов'язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав абсолютного характеру і мета яких забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.

Законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 20 січня 2016 року у справі 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 ОСОБА_4 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 ОСОБА_4 вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарноївартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 ОСОБА_4 визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 ОСОБА_4 передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в ОСОБА_4 як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом.

Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарноївартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Доводи представника відповідача, викладені у письмовому відзиві про те, що звіт №247-16 від 07.11.2016 року неналежний внаслідок того, що ФОП ОСОБА_5 є оцінювачем, а не судовим експертом, безпідставні, оскільки ані відповідач ані його представник клопотань щодо призначення у справі судової експертизи не заявляли.

Таким чином, оскільки саме внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, майну позивача було завдано шкоди, тому така шкода в повному обсязі підлягає відшкодуванню відповідачем, в розмірі 10941,75 грн.

Крім того, позивачем було проведено оцінку транспортного засобу про виконання який свідчить квитанція від 07.11.2016 року (а.с.25), яка становить 1200 грн. і які суд стягує на користь позивача.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги, тому у відповідності до ст.141 ЦПК України суд покладає витрати пов’язані з розглядом справи на відповідача, стягнувши з судовий збір в розмірі 640 грн.00 коп. нього на користь позивача.

Стосовно вимог про стягнення правової допомоги слід зазначити наступне.

Згідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу;

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 12 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент подання позову).

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України (в редакції на час винесення рішення суду), витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем надано до суду копію договору про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2017 року. Підписану між ним та адвокатським об’єднанням «ОСОБА_1 та Партнери», згідно якого виконавець зобов’язався представляти та захищати його інтереси у суді у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 строк дії договору до 31.12.2017 року.

Як вбачається з копії довіреності від 14.02.2017 року, Адвокатське об’єднання «ОСОБА_1 та Партнери» уповноважило ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 представляти інтереси ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 14.02.2017 року) в судах. Довіреність видана на строк до 31 грудня 2017 року.

Стосовно наданої копії довіреності від 14.02.2017 року (а.с. 117), згідно якої Адвокатське об’єднання «ОСОБА_1 та Партнери» уповноважило ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4 представляти інтереси ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 14.02.2017 року) в судах, суд зазначає, що строк дії вказаної довіреності вказано до 31.12.2018 року, в той час як строк дії договору скінчився ще 31.12.2017 року. Крім того, вказані довіреності видані в один день 14.02.2017 року, однак на різних бланках, на різних осіб та на різний строк дії, що відповідно ставить під сумнів.

За надані послуги, ОСОБА_1сплатив 5500,00 грн., що підтверджено копією квитанції №0.0.706449123.2 від 15.02.2017 року.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 29.05.2017 року, Адвокатським об’єднанням «ОСОБА_1 та партнери», згідно з договором б/н від 14.02.2017 року, виконано: консультацію 14.02.2017 р. – 1год., вартість 617,60 грн.; консультація 10.03.2017 року, підписання договору – 1 год., вартістю 617,60 грн.; аналіз документів та підготовка правової позиції – 1 год., вартістю 617,60 грн.; підготовка позовної заяви – 3 год., вартістю 1852.80 грн., підготова заяви про витребування доказів із страхової компанії – 1 год., вартістю 617,60 грн., підготовка заяви про витребування доказів з Херсонського міського суду Херсонської області – 1 год., вартістю 617,60 грн.; підготовка заяви про виклик свідків – 0,50 год., вартістю 559,20 грн.

Однак, суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаного, зокрема в частині стягнення витрат на консультацію 14.02.2017 р. – 1год., вартість 617,60 грн.; консультацію 10.03.2017 року, підписання договору – 1 год., вартістю 617,60 грн.; аналіз документів та підготовка правової позиції – 1 год., вартістю 617,60 грн., суд вважає недоведеним позивачем, а відтак у вказаному слід відмовити.

Стосовно підготовки заяви про витребування доказів із страхової компанії – 1 год., вартістю 617,60 грн., підготовки заяви про витребування доказів з Херсонського міського суду Херсонської області – 1 год., вартістю 617,60 грн., вказане оформлено одним клопотанням, а відтак, підлягає частковому задоволенню в розмірі 617,60 грн.

Повному задоволенню підлягають виконані роботи з підготовки позовної заяви – 3 год., вартістю 1852,80 грн., та підготовки заяви про виклик свідків – 0,50 год., вартістю 559,20 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3029,60 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.22,1166,1167,1187,1194 ЦК України, постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»та керуючись ст.ст. 82,141,258-265, 352-356, ЦПК України ,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті ооби, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ПрАТ «Європейський Страховий Союз», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (28.09.1995 р.н.) на користь ОСОБА_1 в рахунок завданої матеріальної шкоди суму грошових коштів в розмірі 10941,75 грн., що становить величину втрати товарної вартості автомобіля; витрати на проведення нзалежної оцінки майна в сумі 1200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (28.09.1995 р.н.) на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 3029,60 грн., та судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

СуддяОСОБА_11